27 листопада 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/16353/23
Головуючий у першій інстанції - Сирбул О.Ф.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16221/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року, постановлену під головуванням судді Сирбул О.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федоренко Р.В. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 доларів США, 3 % річних в сумі 492,33 доларів США, а всього - 10 492,33 доларів США (а.с. 2-6).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів передано на розгляд до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області за підсудністю (а.с. 45-46).
Не погодившись з ухвалою суду, 02 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федоренко Р.В. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу до Дарницького районного суду м. Києва суду для продовження розгляду (а.с. 51-52).
На обґрунтування скарги зазначила, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права. Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи. Вказувала, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте, останні кілька років відповідач проживає в м. Києві за невідомою адресою. При цьому, звертала увагу, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що відповідач мешкає та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з 01 жовтня 2008 року як учасник і керівник ТОВ «ПИВНА КРАЇНА», та з 11 лютого 2020 року як ФОП. Крім того, зазначала, що ФОП ОСОБА_2 , як платник податків, перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві. Враховуючи викладене, вважає, що суд першої інстанції допустив порушення ч. 9 ст. 28 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки не прийняв до уваги надані позивачем відомості про останнє відоме місце роботи відповідача, яке знаходиться у Дарницькому районі м. Києва (а.с. 51-52).
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до часу розгляду справи апеляційним судом до апеляційного суду не надходив.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Передаючи справу на розгляд до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області суд першої інстанції виходив з того, щов матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивач та відповідач зареєстровані у встановленому законом порядку на території Дарницького району м. Києва. При цьому, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача територіально відноситься до Артемівського району м. Луганська, що наразі не належить до підконтрольної Україні території. Розпорядженням Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з врахуванням неможливості здійснення судами правосуддя під час воєнного стану - було змінено територіальну підсудність відповідних судових справ. Відтак, територіальну підсудність справ, які були підсудні Білокуракинському районному суду Луганської області, визначено Першотравенському міському суду Дніпропетровської області.
Колегія суддів не погодилась з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно з ч. 7 ст. 187 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Приписами ч. 8 ст. 187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
У відповідності до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що судом першої інстанції було виконано вимоги ст. 187 ЦПК України в частині звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .
За таких підстав висновок суду першої інстанції про те, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду є передчасним та ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року- скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова