Справа №759/6707/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15849/2023
22 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ніколаєнко Олени Миколаївни в інтересах акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року про закриття провадження у справі у складі судді Петренко Н.О.,
у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 15 січня 2014 року у розмірі 45 187 грн 87 коп.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2023 року провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» закрито.
В апеляційній скарзі представниця АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко О.М., просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки вона є незаконною та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що провадження у справі закрито у зв'язку із настанням смерті відповідача - ОСОБА_1 .
Зазначає, що з копії свідоцтва про смерть вбачається, що відповідач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому провадження у даній справі відкрито ухвалою суду 19 квітня 2023 року, тобто відповідач у даній справі помер після відкриття провадження.
Вказує, що суд вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі повинен був належним чином встановити, чи допускають спірні відносини правонаступництво.
Скаржником зазначено, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину, отже спірні правовідносини даній справі допускають правонаступництво.
Крім того, суд дійшов неправильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, неправильно застосував норми матеріального права та грубо порушив норми процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 55 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки повинен був зупинити провадження у справі до залучення правонаступників померлого боржника, однак помилково закрив провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції вказав про наявність підстав, передбачених п. 7 ч. 1 статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі.
При цьому, зазначив, що відповідно до п. 7 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Проте, суд дійшов таких висновків із порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Зі справи убачається, що у квітня 2023 року АТ КБ "Приватбанк" звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 19 квітня 2023 року відкрито провадження у справі.
В ході розгляду справи суду стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 помер.
Зі змісту копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 15 травня 2023 року, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 85).
Згідно із ч. 1 статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника.
Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи - сторони в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступників за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 помер після відкриття провадження у даній цивільній справі.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) зроблено висновок, що "процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах".
Визначальним при вирішенні питання про залучення правонаступників до участі в справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, та чи відомі особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, пунктом 1 частини1 статті 251 ЦПК України передбачений обов'язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво.
При цьому, необхідно зазначити, що правовідносини, з приводу яких виник спір у даній справі, стосуються заборгованості за кредитом, а відтак, допускають правонаступництво.
Враховуючи обставини справи та предмет спору, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 статті 255 ЦПК України не узгоджується із вищезазначеними приписами норм права, які регламентують дані правовідносини.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не вчинив дій щодо встановлення спадкоємців померлого відповідача, які вважаються такими, що прийняли спадщину згідно з частиною четвертою статті 1268 ЦК України.
При постановленні оскаржуваної ухвали від 07 вересня 2023 року судом першої інстанції не враховано, що за положеннями цивільного законодавства право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 статті 1223 ЦК України) і спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, незалежно від часу прийняття спадщини (ч. 5 статті 1268 ЦК України).
Разом з тим, оскільки рішення у даній справі може вплинути на охоронювані законом права та інтереси спадкоємців померлого відповідача ОСОБА_1 , та враховуючи визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції відповідно до приписів чинного цивільного процесуального законодавства зобов'язаний був зупинити провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників померлого відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене оскаржувану ухвалу суду неможна визнати законною й обґрунтованою, а тому її слід скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Виходячи із положень статті 141 ЦПК України, питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню за наслідками вирішення судом вимог заявленого позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Ніколаєнко Олени Миколаївни в інтересах акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: