03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 756/3786/16 Головуючий у суді першої інстанції - Шевчук А.В.
Номер провадження № 22-ц/824/14454/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
22 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, Головне управління Національної поліції в м. Києві, ліквідаційна комісія Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про виселення без надання іншого житлового приміщення, та
за позовомОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним житлового ордера серії Б, визнання недійсним та часткового скасування протоколу житлово-побутової комісії, часткового скасування розпорядження державної адміністрації про надання житлового приміщення щодо видачі ордера серії Б на житлове приміщення, -
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про виселення відповідача та членів його родини з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, який мотивував тим, що з 1997 року він перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора відділу поліції №1 Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві.
21 вересня 2015 року проведено засіданням житлово-побутової комісії Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві на якому вирішувалося питання про розподіл житлової площі та порядок використання працівниками кімнат у гуртожитку на АДРЕСА_2 Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві.
За результатами проведеного засідання житлово-побутовою комісією, було ухвалено рішення щодо надання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 , що належить Оболонському районному управлінню поліції МВС України в м. Києві, загальною площею 29,10 кв.м у житловому будинку АДРЕСА_2 .
Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 листопада 2015 року №588 «Про виключення квартир з числа службових» затверджено рішення адміністрації про виключення з числа службових жилих приміщень в будинку АДРЕСА_2 , в тому числі окремої однокімнатної квартири АДРЕСА_3 жилою площею 15,01 кв.м (загальна площа 29,10 кв.м).
На підставі цього розпорядження Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація 09 листопада 2015 року видала ОСОБА_2 ордер №010608 серії Б, який був підставою для вселення на надану жилу площу.
Позивач ОСОБА_2 вказував, що для використання зазначеної квартири за призначенням, він 11 листопада 2015 року уклав договір найму житлової площі з КП «Житлосервіс «Приозерне» - ЖЕК 501 Оболонського району міста Києва, а також 11 листопада 2015 року в Оболонському районному відділі ГУДМС України в м. Києві разом з сім'єю отримав постійну реєстрацію за вказаною адресою.
При цьому, він не має можливості поселитися з сім'єю у зазначеній квартирі, оскільки вказане приміщення самовільно займає відповідач ОСОБА_1 , який добровільно виселятися відмовляється і продовжує у ньому проживати з членами своєї родини, тим самим перешкоджає позивачу ОСОБА_2 та його донці у вселенні та користуванні житлом.
У березні 2016 року ОСОБА_1 також звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним житлового ордера №010608 серії Б, визнання недійсним та часткового скасування протоколу житлово-побутової комісії, часткового скасування розпорядження державної адміністрації про надання житлового приміщення щодо видачі ордера №010608 серії Б на житлове приміщення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що з 02 квітня 1980 року до 14 вересня 1998 року він проходив службу в органах внутрішніх справ Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві.
Зазначав, що 09 квітня 1997 року згідно з рішенням житлової комісії Мінського районного управління ГУ МВС України в м. Києві йому було надано дозвіл на вселення до кімнати АДРЕСА_4 .
Таким чином він, його син ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 , починаючи з 13 травня 1997 року постійно проживають на зазначеній житловій площі, за цією адресою зареєстровані, сплачують за комунальні послуги та проживають у кімнаті №96 більше як 18 років.
За твердженням ОСОБА_1 житловий ордер №010608 від 09 листопада 2015 року серії Б на жиле приміщення квартири АДРЕСА_4 було видано незаконно на ім'я ОСОБА_2 та його дочки, з огляду на те, що 02 жовтня 2015 року згідно з протоколом №12 житлово-побутова комісія Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві при вирішенні питання щодо розподілу житлової площі та порядку використання працівниками квартир на АДРЕСА_2 не провела ретельної перевірки фактичного проживання і користування ним житловою площею у спірній квартирі, оскільки на час прийняття розпорядження Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією та видачі житлового ордера №010608 серії Б від 09 листопада 2015 року спірна житлова площа не була вільною.
З огляду на зазначене та посилаючись на статтю 47 Конституції України, статті 9, 43, 58, 59 ЖК УРСР, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним житловий ордер від 09 листопада 2015 року №010608 серії Б на квартиру АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_5 ; визнати недійсним та частково скасувати протокол житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21 вересня 2015 року №12 щодо надання службової квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 у складі сім'ї з 2-х осіб та розпорядження Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2015 року №591 про затвердження спільного рішення керівника та житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо видачі зазначеного ордеру.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Виселено ОСОБА_1 та членів його родини з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 551,20 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року позовні вимоги первісного позову ОСОБА_2 задоволено.
Виселено ОСОБА_1 та членів його родини з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 551, 20 грн.
У задоволенні об'єднаного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що при отриманні ордеру на спірну квартиру АДРЕСА_4 позивач ОСОБА_2 , як працівник Оболонського РУ ГУ МВС України, розумів, що в ній протягом тривалого часу зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 разом із сином, та таке приміщення не є вільним. Вказує, що в оскаржуваному рішенні суд не наводить посилань на те, що ОСОБА_1 самовільно вселився в спірну квартиру, натомість проігноровано висновки касаційної інстанції, яка вказала на те, що ОСОБА_1 разом із сином можливо виселити тільки з наданням іншого житлового приміщення.
Крім того, посилається на те, що з 1985 року він стоїть на квартирному обліку, на відміну від ОСОБА_2 , у власності якого є приватизована квартира АДРЕСА_5 , так і квартира в м. Вишгороді, Київської області. Вважає, що судом протиправно не надано даним обставинам належної оцінки.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, а в первісних вимогах ОСОБА_2 - відмовити. Провести розподіл судових витрат.
28 вересня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , в якому зазначено, що позивач не знав в якій квартирі проживає ОСОБА_1 .
Крім того, єдиною підставою для вселення в дане житлове приміщення мав бути ордер, виданий за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету, як прописано в п.п.9, 10 Примірного положення про гуртожитки, яке діяло в 1997-1998 роках та в ст. 129 Житлового кодексу Української РСР. ОСОБА_1 підтвердив протягом розгляду справи, що ордер йому не видавався, а тому позивач ОСОБА_2 вважає, що апелянт не мав законних підстав не вселення та зайняття службового приміщення , оскільки вселення без ордеру не відповідає встановленій процедурі та правомірність такого вселення спростовується матеріалами справи.
У відзиві також вказує, що ОСОБА_1 не могло бути надано службового житла, оскільки він мав у власності приватизоване житло, а саме квартиру АДРЕСА_6 , де після його виходу на пенсію його донька ОСОБА_7 зареєструвала двох дітей, а сам ОСОБА_1 почав активно вчиняти дії щодо отримання та надання документів обліку та розподілу житлової площі Мінської районної в м. Києві державної адміністрації.
Враховуючи викладене у відзиві, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржуване ним судове рішення - залишити без змін.
При апеляційному розгляді справи відповідач у справі ОСОБА_1 , та його представник адвокат Ковальов М.О. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення поданого ОСОБА_1 позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Також просили ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у зв'язку з його не доведеністю.
Позивач у справі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 , заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважають що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального законодавства.
Третя особа у справі ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та просив її задовольнити. При цьому зазначив, що 1997 року він разом із батьком зареєстрований та проживає у спірній квартирі, тому видача ордера на вказану квартиру ОСОБА_2 проведено з порушенням норм житлового законодавства.
Представник Оболонської РДА в м. Києві Колосовська Г.М. подала до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд вказаної справи за їх відсутності. ( а.с.47, т.5).
Ліквідаційна комісія Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином ( а.с.57, т.5), до суду представник не з'явився та клопотань не подав.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, третю особу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих за №1308 від 15 грудня 1975 року «Про виділення жилої (приведеної) площі в жилих будинках для малосімейних» з додатком №1 щодо переліку організацій, виділено та передано приведену жилу площу в жилих будинках для малосімейних, у тому числі по АДРЕСА_2 .
21 грудня 1975 року згідно затвердженого Акту по розподілу житлової площі, всього 36 квартир, жилою площею 453,96 кв.м. передано Мінській райраді в рахунок цільового ліміту 1976 року для розміщення працівників міліції Оболонського РВВС м. Києва.
23 лютого 1976 року на підставі рішення виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих м. Києва № 52 «Про надання службової жилої площі» 36 квартир, а саме: № 10, НОМЕР_1 в буд. АДРЕСА_2 передані під гуртожиток для особового складу Мінського РВВС, тобто для особового складу Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві.
21 вересня 2015 року житлово-побутовою комісією Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві було проведено засідання (протокол від № 12) на якому було проведено розподіл житлової площі та встановлено порядок використання працівниками кімнат у гуртожитку на АДРЕСА_2 . Цього ж дня житлового-побутовою комісією було ухвалено рішення, яке оформлено протоколом № 12 за яким було вирішено надати службову квартиру, що належить Оболонському РУ ГУ МВС України в м. Києві №96 загальною площею 29,1 кв.м у житловому будинку АДРЕСА_2 старшому дільничному інспектору міліції сектору дільничних інспекторів міліції 1-го відділу міліції майору міліції ОСОБА_2 , який зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 з сім'єю з 2-х осіб з 25 травня 2010 року, у зв'язку із тим, що відпала потреба у використанні зазначеної квартири в якості службового житла.
Розпорядженням Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 04 листопада 2015 року № 588 «Про виключення квартир з числа службових», затверджено виключити з числа службових деякі жилі приміщення в будинку АДРЕСА_2 , у тому числі окрему однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 жилою площею 15,01 кв.м (загальною площею 29,10 кв.м).
Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2015 року № 591 було затверджено спільне рішення керівника та житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про надання квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 на сім'ю з 2 осіб та видано ордер № 010608 серії Б.
11 листопада 2015 року ОСОБА_2 здійснив реєстрацію за новим місцем проживання.
15 березня 2016 року ОСОБА_2 уклав договір найму житлової площі з КП «Житлосервіс «Приозерне» - ЖЕК 501 Оболонського району міста Києва.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що на момент розподілу вказаної житлової площі житлово-побутовою комісією квартира АДРЕСА_4 вважалася вільною.
Обґрунтовуючи вказаний висновок суд послався на те, що ОСОБА_1 не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження правомірності вселення та тривалості проживання у квартирі АДРЕСА_4 . За даними Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві, окрема ізольована квартира АДРЕСА_7 , станом на 17 вересня 2015 року є вільною.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції зазначив, що Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією при затвердженні рішення житлово-побутової комісії та видача на підставі рішення вказаної комісії ордеру, було дотримано всіх вимог житлового законодавства, а тому виснував що ордер №010608 серії Б на жиле приміщення ОСОБА_2 отримав 09 листопада 2015 року у відповідності зі ст. 58 ЖК Української РСР.
Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про законність його вселення у спірну квартиру АДРЕСА_4 , відсутність законних підстав для видачі ордеру на зайняту квартиру, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 не надано суду рішення житлової комісії від 09 квітня 1997 року про його вселення, не містить цього рішення і відомостей про нього облікова справа з квартирного обліку ОСОБА_1 , сам факт реєстрації у вказаній квартирі із травня 1997 року не свідчить про законність такого вселення відповідача до спірного житла. Крім того, суд зазначив, що згідно відповіді від 22 вересня 2016 року Оболонського управління поліції на адвокатський запит громадянин ОСОБА_1 кошти за спожиті комунальні послуги та витрати по утриманню кімнати №96 в приміщенні підвідомчого рай управлінню гуртожитку по АДРЕСА_2 на рахунок Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві не сплачував. ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження укладення договору найму, який обов'язково укладається з організацією, на балансі якої знаходиться будинок, після отримання ордеру на зайняття службового приміщення.
Також суд в своєму рішення звернув увагу на те, що за період з 13 травня 1997 року до 18 березня 2016 року на підтвердження оплати комунальних послуг ОСОБА_1 надано лише дві квитанції, у яких відсутні номери прибуткового ордеру (які, обов'язкові для заповнення квитанції до прибуткового ордеру, що є відривною частиною прибуткового касового ордеру), так і дати про прийняття оплати (т. 2, а.с. 54).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження правомірності вселення та тривалості проживання у квартирі АДРЕСА_4 .
Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК України.
Згідно зі статтею 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв'язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.
Положеннями статті 128 ЖК України передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Відповідно до статті 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Згідно зі статтею 130 цього ж Кодексу порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (частини перша - третя статті 132 ЖК України).
Вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні з'ясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів; чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санітарно-епідеміологічної станції на його заселення як гуртожитку; чи видавався, відповідно до статті 129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян; чи є штати для обслуговування гуртожитку; як оплачується проживання тощо.
Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Так, судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих за №1308 від 15 грудня 1975 року «Про виділення жилої (приведеної) площі в жилих будинках для малосімейних» з додатком №1 щодо переліку організацій, виділено та передано приведену жилу площу в жилих будинках для малосімейних, у тому числі по АДРЕСА_2 (а.с. 17 т.1).
21 грудня 1975 року згідно затвердженого Акту по розподілу житлової площі, всього 36 квартир, жилою площею 453,96 кв.м. передано Мінській райраді в рахунок цільового ліміту 1976 року для розміщення працівників міліції Оболонського РВВС м. Києва (а.с. 68, 69 т.1).
23 лютого 1976 року на підставі рішення виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих м. Києва № 52 «Про надання службової жилої площі» 36 квартир, а саме: АДРЕСА_8 , НОМЕР_1 в буд. АДРЕСА_2 передані під гуртожиток для особового складу Мінського РВВС, тобто для особового складу Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 64-66 т.1).
Зазначені обставини сторонами у справі визнаються те не оспорюються.
Також із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в період із 02 квітня 1980 року по 14 вересня 1998 року. Зокрема в Оболонському РУ ГУМВС України в м. Києві, що підтверджується витягом із трудової книжки ( а.с. 164 т.1).
Проходячи службу в Оболонському РУ ГНУМВС України в місті Києві ОСОБА_1 був поселений в квартиру АДРЕСА_4 та з 13 травня 1993 року зареєстрований у вказаній квартирі. Крім ОСОБА_1 у вказаній квартирі також зареєстрований із 13 травня 1997 року його син ОСОБА_3 .
Факт вселення у вказану квартиру та реєстрації в ній ОСОБА_1 свідчать надані ним до суду першої інстанції докази.
Так, факт реєстрації 13 травня 1997 року у вказаній квартирі ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_3 свідчать відбитки штампів у паспортах вказаних осіб (а.с.53-54, т.1).
Листом начальника управління Департаменту державного майна та ресурсів Міністерства внутрішніх справ України №25/4/4-П-340 від 31 жовтня 2019 року, згідно до якої комісією вказаного департаменту проводилася перевірка факту реєстрації ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_4 та встановлено, що дійсно з 13 травня 1997 року по дату видачі довідки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаній квартирі (а.с. 119, 198 т.1).
Крім того, відповідно до довідки №27, виданої 10 жовтня 2000 року заступником начальника Мінського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_1. дійсно 13 травня 1997 року отримав кімнату в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 з ним проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 169).
Згідно довідки начальника Мінського РУ ГУМВС України в м. Києві №36 від 18 жовтня 1998 року відповідно до рішення житлової комісії Мінського РУ ГУМВС України в м. Києві від 09 квітня 1997 року командиру відділення Мінського батальйону патрульно-постової служби старшині міліції ОСОБА_1., його дружині ОСОБА_4 , та сину ОСОБА_3 була надана кімната АДРЕСА_4 . ( а.с. 8 т.2).
Відповідно до рішення виконкому Мінської районної ради народних депутатів від 14 жовтня 1985 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік (а.с.12 т.2).
Із довідок Форми №3, виданих Оболонським РУ ГУМВС України в м. Києві за період із 1998 року по 2008 рік ОСОБА_1 проживав та зареєстрований в кв. АДРЕСА_4 разом із сином ОСОБА_3 (а.с. 244, 246, 247, 249 т.1 а.с. 3,7)
Факт проживання та користування вказаної вище квартирою із відповідного відома Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві свідчить і припис начальника вказаного управління від 06 травня 2004 року адресованого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо необхідності сплати комунальних послуг та квартирній платі. А також квитанції від 22 червня 2004 року та 20 серпня 2004 року щодо сплати комунальних послуг ОСОБА_1 ( а.с. 54 т.3)
Вказані вище докази в своїй сукупності свідчать про те, що у квартиру АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 вселився не самостійно і з відповідного дозволу управителя цього майна та користується ним до цього часу.
Посилання суду першої інстанції про не надання відповідачем у справі ОСОБА_1 рішення житлової комісії Мінського РУ ГУМВС України в місті Києві від 09 квітня 1997 року та відповідно і висновок суду першої інстанції про не дотримання процедури вселення відповідача та його сина до вказаної квартири не могли бути підставою для їх виселення у зв'язку із надання вказаної квартири позивачу у справі ОСОБА_2 , оскільки обов'язок ведення обліку даних рішень (книг в яких відображають засідання житлових комісій) покладається на їх видавника - Мінське (Оболонське) РУ ГУМВС України в місті Києві, однак останній даного обов'язку належним чином не виконував, про що свідчить і лист начальника Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві №7299/125/51/01-2018 від 08 серпня 2018 року. Таким чином відповідач - ліквідаційна комісія Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві не спростувала доводи ОСОБА_1 про те, що дійсно вказане рішення ухвалювалося.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї (частини друга та третя статті 64 ЖК України).
Отже, права членів сім'ї щодо користування гуртожитком є похідними від права особи, який надано житлове приміщення у гуртожитку у зв'язку з роботою чи навчанням.
Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до листа відповіді Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 14 вересня 2016 року за даними картки Форма №16 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не зареєстрований, а за відомостями вказаної Форми ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 у гуртожитку (юридична адреса для реєстрації без квартири працівників органів внутрішніх справ), є необґрунтованими та не може бути підставою для виселення ОСОБА_1 із вказаної квартири, оскільки обставини, викладені в даному листі, спростовуються вище наведеними доказами, наданими відповідачем ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 58 ЖК України передбачено, що ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Статтями 58, 59 ЖК України визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Отже, ордер на жиле приміщення визнається судом недійсним у випадку, коли при вирішенні питання про надання жилого приміщення мали місце: неправомірні дії службових осіб; було порушено порядок та умови їх надання і такий позов заявлений до суду не пізніше трьох років з дня видачі ордера.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2015 року відбулося засідання житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві на якому було ухвалено рішення, оформлене проколом №12 згідно до пункту 4 порядок денного було погоджено надання службової квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 на сім'ю із 2 осіб ( а.с. 7-8 т.1). Підставою для надання вказаної квартири була зокрема довідка начальника Оболонського РУ ГУМВС України вмісті Києві М.М.Ніконова та Акт, складений 17 вересня 2015 року комісією Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві згідно до яких дана квартира є вільною та в ній ніхто не зареєстрований ( а.с.179-180).
Разом із тим, обставини, зазначені у вказаних документах, спростовуються встановленими колегією суддів обставинами справи, що свідчить про помилкове ухвалення житловою комісією відповідного рішення щодо надання квартири, яка на час ухвалення рішення не була вільною, оскільки в ній були зареєстровані та фактично нею користувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Оскільки вказані обставини не були враховані також і Оболонської районною у місті Києві державною адміністрацією міста Києва і при видачі розпорядження №591 від 06 листопада 2015 року ( а.с. 173 т.1) та при видачі ордеру №010608 серії Б на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , тому вказана рішення та ордер повинні бути визнанні недійсними.
Аналогічна за змістом Верховним Судом винесена постанова від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/2082/16-ц ( провадження № 61-1094св23).
При вирішенні справ суди відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовувати Конвенцію та практику цього Суду як джерело права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Вона охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі "Gillow v. the U.K." від 24 листопада 1986 року), так і наймача (рішення у справі "Larkos v. Cyprus" від 18 лютого 1999 року).
У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" (Заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії" (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, пункт 36, ЕСНR 2004-ХІ (витяги).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства" (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, пункт 50).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві" (див. рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 47).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про виселення та задоволення поданого ОСОБА_1 позову.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовити.
Позов ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним житлового ордера серії Б, визнання недійсним та часткового скасування протоколу житлово-побутової комісії, часткового скасування розпорядження державної адміністрації про надання житлового приміщення щодо видачі ордера серії Б на житлове приміщення задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати протокол житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21 вересня 2015 року №12 в частині надання службової квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 у складі сім'ї з 2-х осіб .
Скасувати розпорядження Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2015 року №591 в частині затвердження спільного рішення керівника та житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві в частині видачі житлового ордеру від 09 листопада 2015 року №010608 серії Б на квартиру АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_5 .
Визнати недійсним житловий ордер від 09 листопада 2015 року №010608 серії Б на квартиру АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_5 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв