Справа № 11-сс/824/4702/2023 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер №757/26013/23-к Доповідач: ОСОБА_2
21 листопада 2023року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023100110000047 від 07.03.2023 року, -
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке було виявлено та вилучене 22.06.2023 року під час проведення обшуку службового кабінету начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_8 за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11, а саме на ноутбук HP модель 3168NGW с.н. CND8313Q47, інв. 10146000295.
Постановивши ухвалу, слідчий суддя погодився з доводами прокурора про необхідність накладення арешту на майно з метою його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні, пославшись на вимоги ст.ст. 98, 170, 173 КПК України.
Не погодившись з таким рішенням суду, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту майна в суді ні власник майна, ні його представник не були, про ухвалу дізнались під час знайомлення з матеріалами та текст ухвали отримали 14.07.2023 року, та скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно.
Апелянт вказує на порушення слідчим суддею ст. 170 КПК України та вважає, що матеріали провадження не містять доказів того, що вилучене майно містить сліди злочину та було набуте кримінально протиправним шляхом, на що слідчий суддя не звернув уваги та прийшов помилкового висновку про те, що майно відповідає критеріям передбаченими ст. 98 КПК України. Апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_8 не має статусу підозрюваної, за фактом вчиненням нею будь-якого кримінального правопорушення досудове розслідування не здійснюється.
Також апелянт вказує на те, що слідчим суддею дозвіл на вилучення комп'ютерної техніки не надавався, а лише на зняття інформації, виключно тієї, яка стосується даного кримінального провадження. При цьому під час обшуку ОСОБА_8 надавала доступ до ноутбуку шляхом повідомлення коду, на що слідчий суддя накладаючи арешт на майно дану обставину не перевірив.
Заслухавши пояснення представника власника майна, який просив задовольнити апеляційні вимоги в повному обсязі, думку та пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.
Відповідно до положень ч. 2 п.1 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету згідно положень ст.170 КПК України та належне обґрунтування необхідності арешту.
Як вбачається з матеріалів провадження, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100110000047 від 07.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368- 5 КК України.
Досудовим розслідування у цьому кримінальному провадженні розпочато на підставі матеріалів Четвертого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, відповідно до яких встановлено, що начальник Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_8 , як особа уповноважена на виконання функцій держави набула активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що перевищує її законні доходи.
Зокрема встановлено, що 16.01.2023 чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_9 діючи за довіреністю від імені матері ОСОБА_8 - ОСОБА_10 уклав ряд договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 , машиномісце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно одержаної оперативної інформації, зазначені договори укладені в інтересах та на грошові кошти ОСОБА_8 , а реєстрація права власності за ОСОБА_10 відбулась із метою подальшого приховування зазначених об'єктів нерухомого майна як необґрунтованих активів особи уповноваженої на виконання функцій держави - ОСОБА_8 . Зазначені обставини у ході досудового розслідування підтверджуються: матеріалами виконання доручення слідчого Четвертого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернігові), відомостями, одержаними із Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, АТ «Приватбанк», а також іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Таким чином, у органу досудового розслідування виникли підстави вважати, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетна начальник Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_8 .
22.06.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.05.2023 проведено обшук службового кабінету начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_8 за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11 в ході якого виявлено та вилучено ноутбук HP модель 3168NGW с.н. CND8313Q47, інв. 10146000295. Постановою слідчого від 22.06.2023 вищевказаний ноутбук HPмодель 3168NGW с.н. CND8313Q47, інв. 10146000295, яке постановою від 22.06.2023 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62023100110000047 від 07.03.2023.
В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування з метою забезпечення збереження речових доказів звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, а саме з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, в клопотанні органу досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, у відповідності до яких необхідно накласти арешт на майно з метою його збереження.
Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні органу досудового розслідування, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.
Колегія суддів вважає, що апелянт не підтвердив належними доказами обставин, за якими він вважає що дане майно не стосується кримінального провадження, яке розслідується, тоді як прокурор у клопотанні навів достатні обґрунтування належності арештованого майна до речових доказів у кримінальному провадженні.
Що стосується доводів апелянта про те, що клопотання органу досудового розслідування про арешт майна розглянуто без додержання вимог ст.168 КПК, то вони не заслуговують на увагу колегія суддів, так як слідчий суддя при розгляді клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на вищезазначене майно дотримався вимог ст. 170 КПК України, за якою арешт допускається, зокрема з метою збереження речових доказів. При цьому колегія суддів зважує увагу на тому, що вилучене майно визнано речовим доказом. Постановою слідчого від 02 серпня 2023 призначено проведення комп"ютерно - технічної експертизи, зазначена постанова із об'єктами дослідження (ноутбук HP модель 3168NGW с.н. CND8313Q47, інв. 10146000295) направлена до Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні.
Також, колегія суддів вважає, що апелянт не підтвердив належними доказами обставин, за якими він вважає, що дане майно не стосується кримінального провадження, яке розслідується.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволення, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023100110000047 від 07.03.2023 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4