28 листопада 2023 р. Справа № 480/4954/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 24.07.23 по справі № 480/4954/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за участю третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області, пенсійний орган), Адміністрації Державної прикордонної служби (далі по тексту - третя особа), в якому просив суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.05.2023 № 17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 21.04.2023 пенсію за вислугу років, відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.05.2023 № 17, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки відповідачем протиправно не зараховано до вислуги років пільговий період служби позивача 08 років 02 місяці 28 днів, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про відсутність необхідної на день звільнення зі служби вислуги 25 років, як обов'язкової умови, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Зазначив, що відповідно до наказу начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.05.2022 № 124-ос та наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 12.05.2022 № 245-ос вислуга років ОСОБА_1 станом на 12.05.2022 становить в календарному обчисленні 22 роки 09 місяців 28 днів, пільгова вислуга років 08 років 02 місяців 28 днів, що разом складає вислугу військової служби 31 рік 00 місяців 28 днів, у зв'язку із чим, а тому позивач має право на призначення пільгової пенсії за результатом розгляду відповідної заяви.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, стверджував, що основним актом на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ, а пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 р. № 393 (далі по тексту - Постанова № 393).
Наголосив, що можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, визначеної законом, а єдиною обов'язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ, визначено наявність у особи певної кількості років конкретного виду служби (вислуги), при цьому, набуття необхідної вислуги забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. За викладених обставин, у ОСОБА_1 є підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, а відповідач зобов'язаний врахувати вислугу років у пільговому обчисленні.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 480/4954/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 480/4954/23 та задовольнити позовну заяву у повному обсязі; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.05.2023 № 17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 21.04.2023 пенсію за вислугу років, відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про достатність у позивача вислуги років для призначення пенсії за п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ з огляду на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 480/4941/22, яке набрало законної сили 12.04.2023, відповідно до якого Адміністрацією Держприкордонслужби до ГУ ПФУ в Сумській області було направлено документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, у зв'язку з чим залишено поза увагою протиправність відмови пенсійного органу з підстав не включення до вислуги років позивача пільгової вислуги, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлено права на отримання соціального забезпечення у вигляді пенсії.
З посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, відповідно до якої приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать положенням статті 12 Закону № 2262-ХІІ, а тому застосуванню підлягає саме Закон № 2262-ХІІ, оскільки має вищу юридичну силу, наголосив, що розраховував та очікував на застосування до нього тих норм Закону № 2262-ХІІ, які діяли під час проходження військової служби. Крім того, стверджував, що зміни до Порядку № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» в частині зарахування пільгового стажу виключно для визначення розміру пенсії, порушили його право на отримання пільгової пенсії.
Також наголосив на важливості дотримання суб'єктом владних повноважень принципу юридичної визначеності, як гарантії того, що особа матиме можливість орієнтуватись в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та чітко розуміти, які конкретні юридичні наслідки мають настати у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.05.2022 К» 124-ос за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII його було звільнено з військової служби у запас.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ від 12.05.2022 № 245-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, визначено вважати остаточною датою закінчення проходження військової служби 12.05.2022 та визначено станом на 12.05.2022 календарну вислугу років - 22 роки 09 місяців 28 днів; пільгову - 08 років 02 місяці 28 днів; всього - 31 рік 00 місяців 26 днів (а.с.10).
У подальшому, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 480/4941/22, окрім іншого, зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням пільгової вислуги (а.с.11-15).
На виконання вказаного рішення суду, Адміністрація Державної прикордонної служби України підготувала та направила до ГУ ПФУ в Сумській області подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років та необхідні документи (а.с.16).
На підставі поданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України документів, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області № 17 від 04.05.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років 25 років і більше, передбаченої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбаченої для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільнені у період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати (а.с.18).
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача підстав для зарахування пільгового стажу позивача для призначення пенсії за вислугу років, оскільки нормами Порядку № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» передбачено, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Відтак, враховуючи, що звільнення позивача відбулось вже після внесення вказаних змін та набрання ними законної сили, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість спірного рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Положеннями статті 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом 2 статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): а) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Державній прикордонній службі України.
Підпунктом «а» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а згідно із підпунктом «в» вказаного Порядку один місяць служби за півтора місяця зараховується під час служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
16.02.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, якою абзац 1 пункту 3 Порядку № 393 викладено в наступній редакції: «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах».
З аналізу наведених норм слідує, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Натомість, станом на дату звільнення позивача (10.05.2022) та дату розгляду питання про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 за Законом № 2262-ХІІ (04.05.2023) пункт 3 Порядку № 393 діяв в новій редакції Постанови № 119, якою не передбачено можливості зарахування до вислуги років, наявність якої визначає виникнення права у особи на призначення пільгової пенсії, пільгових років служби позивача.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вислуга років позивача станом на 12.05.2022 згідно із наказом № 245-ос «Про особовий склад» (а.с. 10) у календарному обчисленні склала 22 роки 09 місяців 28 днів, що з огляду на встановлені у справі обставини, не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262 -ХІІ, а саме - наявності на день звільнення вислуги не менше 25 календарних років і більше, відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про призначення пенсії.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та часу служби у підрозділі Державної прикордонної служби, до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 04.05.2023 № 17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до вимог п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ та зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу з 21.04.2023 пенсію за вислугу років, відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 15.09.2023 у справі № 380/10714/22, від 18.10.2023 у справі 360/17/23, та з урахуванням частини 5 статті 242 КАС України колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Варто зазначити, що позивач, з доводами якого не погодився суд першої інстанції, обґрунтував свої вимоги посиланнями на попередню редакцію Постанови № 393, яка була нечинною на момент його звільнення з військової служби, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.
З тих же підстав колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, оскільки останні сформовані на підставі іншого правового регулювання, а саме з урахуванням положень попередньої редакції Постанови КМУ № 393, яка була чинна до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а в даному випадку такою є постанова Верховного суду від 18.10.2023 у справі № 360/17/23.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновки, викладені у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 480/4941/22 щодо достатності у ОСОБА_1 вислуги років для призначення пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону 2262 -ХІІ, оскільки відповідно до пункту 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи та застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , однак у мотивувальній частині рішення, зазначив про відсутність у відповідача підстав для оформлення та надсилання відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через відсутність у позивача календарної вислуги років станом на час звільнення для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Проте, питання щодо оформлення та надсилання документів Адміністрацією Державної прикордонної служби до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не було спірним у даній справі, а відповідачем у даній справі є саме ГУ ПФУ в Сумській області.
Однак, враховуючи що вказаний висновок суду не призвів до неправильного вирішення справи, відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 по справі № 480/4954/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій