23 листопада 2023 р.Справа № ЗП/440/7/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 03.05.23 по справі № ЗП/440/7/23
за позовом ОСОБА_1
до Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
20.04.2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду до подання позову надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, про визнання протиправною та скасування постанови, в якій ОСОБА_1 просить: зупинити дію постанови військово-лікарської комісії, викладену у формі довідки військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023; заборонити Лубенському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України вчиняти будь-які дії організаційно-розпорядчого значення, спрямованих на реалізацію зазначеної довідки.
В обґрунтування позову зазначено, що довідкою військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023 позивача визнано придатним до військової служби. За доводами заявника, довідка ВЛК винесена при невідповідності висновків дійсному стану здоров'я ОСОБА_1 та з багаточисленними порушеннями процедури проведення експертизи здоров'я військовозобов'язаного, що є підставою для її скасування.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року та забезпечити позов шляхом: зупинення дії постанови військово-лікарської комісії, викладеної в формі довідки військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальною підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023; заборони Лубенському районному територіальному центру комплектування та соціальною підтримки Міністерства оборони України вчиняти будь-які дії організаційно-розпорядчого та адміністративно-господарського значення, спрямованих на реалізацію зазначеної довідки. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач за частково оціненими показниками є обмежено придатним, з 26.04.2023 його викликано повісткою на відправку, тому в разі незастосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову ефективний захист його прав та їх відновлення, при задоволенні позову буде взагалі неможливим, так як він буде зарахований до військ без оцінки його фізичного стану, що завдасть шкоди його здоров'ю та, можливо, навіть життю. Стверджує, що висновок ВЛК про придатність постановлено 29.02.2023, тобто він передує даті часткового обстеження військовозобов'язаного. Зауважує, що з метою забезпечення можливості виконання судового рішення в майбутньому, суд має зупинити дію постанови військово-лікарської комісії, викладену в формі довідки військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальною підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023, заборонити Лубенському районному територіальному центру комплектування та соціальною підтримки Міністерства оборони України вчиняти будь-які дії організаційно-розпорядчого та адміністративно-господарського значення, спрямованих на реалізацію зазначеної довідки. Наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову зробить взагалі неможливим виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав буде неможливим.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи поданої позивачем апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наразі відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами 1, 4, 5 та 6 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №640/6840/20, яка враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18 та від 28.10.2020 року у справі № 140/2474/20.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що довідкою військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальною підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Згідно довідки ВЛК комісією підтверджено діагноз: остеохондроз хребта розповсюджений з переважним ураження грудного і поперекового відділу хребта Тh2-Тh6, Тh7-Тh8 міжхребтових дисків з кореневим синдромом болісного функціонування хребта. Вказує, що довідка ВЛК винесена при невідповідності висновків дійсному стану здоров'я ОСОБА_1 та з багаточисленними порушеннями процедури проведення експертизи здоров'я військовозобов'язаного, що є підставою для її скасування. Стверджує, що в порушення п.3.2. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, позивач не був належним чином обстежений всіма спеціалістами, його взагалі не оглядав отоларинолог (лон) та дерматолог (дерматовенеролог). Військово-лікарською комісією залишено поза увагою ряд діагнозів позивача. Наведене, як зазначає позивач, свідчить про порушення процедури ухвалення рішення щодо придатності військовозобов'язаного під час мобілізації в особливий період. Зауважує, що виконання конституційного обов'язку із захисту держави без урахування особливостей розвитку та стану здоров'я, може завдати непоправної шкоди життю та здоров'ю ОСОБА_1 . Наголошує, що забезпечення позову шляхом зупинення дії акту індивідуальної дії має на меті додержання законних прав ОСОБА_1 та гарантувати виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Наголошує, що дії військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України при ухваленні постанови індивідуальної дії вочевидь мають незаконний характер.
Таким чином, за твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови військово-лікарської комісії, викладеної у формі довідки військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023, та заборони Лубенському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України вчиняти будь-які дії організаційно-розпорядчого значення, спрямованих на реалізацію зазначеної довідки.
Водночас, конкретних фактів порушення прав та інтересів позивача, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам прийняттям оскаржуваного рішення в заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливого настання таких порушень без посилання на конкретні факти.
Крім того, в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено обґрунтувань порушення прав позивача із обов'язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач покликався також на очевидність протиправності оскаржуваного рішення відповідача.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача заначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
В цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Крім того, існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.04.2021 року у справі №640/17351/19.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підстави вважати, що постанова військово-лікарської комісії, викладена у формі довідки військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023, має очевидні ознаки протиправності, на час розгляду справи були відсутні, оскільки такі обставини підлягали з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Подання позовної заяви, предметом якої є, зокрема, законність постанови військово-лікарської комісії в частині визнання позивача придатним до військової служби, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення відповідача є очевидно протиправним.
Подані заявником докази наявності ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті.
Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, апеляційний суд звертає увагу, що вагомих доводів таких наслідків в разі незастосування заходів забезпечення позову не наведено.
Враховуючи специфіку проходження військової служби, процедуру мобілізації, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову не призведе до можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на громадян, які підлягають мобілізації. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.151 КАС України.
Посилання апелянта на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року, яким визнано протиправною та скасовано постанову військово-лікарської комісії, викладену в формі довідки військово-лікарської комісії Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальною підтримки Міністерства оборони України №644 від 29.03.2023, та зобов'язано Лубенський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірне питання, оскільки наведені заявником доводи й аргументи підлягали судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, та не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, неможливості їх відновлення прийнятим судом рішенням, та як наслідок необхідності застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі № ЗП/440/7/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 28.11.2023 року