28 листопада 2023 р. Справа № 440/5347/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) по справі № 440/5347/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-1, ГУПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач-2, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просив :
- визнати протиправним та скасувати рішення №164550006258 від 02.02.2023 ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за роботи передбачені Списком №2;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області та ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового трудового (страхового) стажу за Списком №2: з 13.11.1982 по 17.11.1984 період служби в армії; періоди роботи з 18.12.1984 по 01.07.1985, з 13.06.1988 по 09.09.1988, з 03.08.1989 по 20.09.1989 помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту та газ у Опішнянській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання "Полтаванафтогазгеологія"; з 23.08.1990 по 18.02.1991 бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин; з 18.02.1991 по 28.06.1992 помічником бурового майстра; з 29.06.1992 по 30.06.1994 виконуючим обов'язки бурового майстра; з 01.07.1994 по 31.12.1994 буровим майстром у Полтавському управлінні бурових робіт що перейменовано на ПАТ БК "БУКРОС":
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області та ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до загального та пільгового трудового (страхового) стажу роботи за Списком № 2 за періоди: з 01.01.1995 по 01.04.1995 буровим майстром експедиції глибокого експлуатаційного буріння у ТОО "СЕВЕР"; з 01.04.1995 по 01.05.1996 буровим майстром експедиції глибокого експлуатаційного буріння в ЗАО "БИКОМ"; з 01.10.2000 по 25.02.2001 - помічником бурового майстра у цеху буріння; з 01.10.2000 по 25.02.2001 помічником бурового майстра; з 25.02.2001 по 08.03.2001 буровим майстром; з 08.03.2001 по 27.07.2001 заступником начальника районної інженерно-технічної служби; з 27.07.2001 по 28.02.2002 начальником районної інженерно-технічної служби ТОВ "Інтернафтогазсервіс"; з 01.03.2002 по 24.04.2002 ведучим інженером центральної інженерно-технічної служби; з 24.04.2002 по 01.05.2004 начальником центральної інженерно-технічної служби; з 01.05.2004 по 09.04.2005 начальником виробничо-технічного відділу; з 09.04.2005 по 12.04.2021 головним інженером підприємства на ООО "КНГ-Сервіс" у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області та ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви від 06.01.2023, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії від 02.02.2023 №164550006258.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 24.01.2023 з урахуванням періодів роботи з урахуванням страхового стажу з 16.11.1994 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996. з 01.10.2000 по 24.04.2002 та з 01.01.2004 по 12.04.2021 та пільгового стажу з 13.11.1982 по 13.11.1984, з 18.12.1984 по 01.07.1985, з 13.06.1988 по 09.09.1988, з 03.08.1989 по 20.09.1989, з 23.08.1990 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996, з 01.10.2000 по 25.02.2001, з 25.02.2001 по 08.03.2001, з 08.03.2001 по 27.07.2001, з 27.07.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 24.04.2002, з 24.04.2002 по 01.05.2004, з 01.05.2004 по 09.04.2005, з 09.04.2005 по 12.04.2021.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
ГУ ПФУ в Чернігівській області не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що судом першої інстанції безпідставно зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача з 18.12.1984 по 01.07.1985; з 13.06.1988 по 09.09.1988; з 03.08.1989 по 20.09.1989 помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту та газ, у Опішнянській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання "Полтаванафтогазгеологія"; з 23.08.1990 по 18.02.1991 бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин; з 18.02.1991 по 28.06.1992 помічником бурового майстра; з 29.06.1992 по 30.06.1994 виконуючим обов'язки бурового майстра; з 01.07.1994 по 31.12.1994 буровим майстром у Полтавському управлінні бурових робіт що перейменовано на ПАТ БК "БУКРОС" , оскільки надані позивачем до пенсійного органу довідки №1-9/12-19/279 від 03.06.2020 року, виданої ДП "Полтавнафтогазгеологія" та довідки №02-44/1636 від 02.09.2022 року, виданої ПАТ БК "БУКРОС", підписані однією особою, що суперечить вимогам додатку 5 Порядку №637.
Період служби у армії також не підлягає зарахуванню, оскільки у позивача відсутній пільговий стаж, що не дає підстав зарахувати період з 13.11.1982 по 17.11.1984.
Також зазначає, про безпідставне зарахування до загального та пільгового трудового (страхового) стажу роботи за Списком №2 періодів роботи позивача з 01.01.1995 по 01.04.1995 буровим майстром експедиції глибокого експлуатаційного буріння у ТОО "СЕВЕР"; з 01.04.1995 по 01.05.1996 буровим майстром експедиції глибокого експлуатаційного буріння в ЗАО "БИКОМ"; з 01.10.2000 по 25.02.2001 помічником бурового майстра у цеху буріння; з 25.02.2001 по 08.03.2001 буровим майстром; з 08.03.2001 по 27.07.2001 заступником начальника районної інженерно-технічної служби; з 27.07.2001 по 28.02.2002 начальником районної інженерно-технічної служби у ТОВ "Інтернафтогазсервіс"; з 01.03.2002 по 24.04.2002 ведучим інженером центральної інженерно-технічної служби; з 24.04.2002 по 01.05.2004 начальником центральної інженерно-технічної служби; з 01.05.2004 по 09.04.2005 начальником виробничо-технічного відділу; з 09.04.2005 по 12.04.2021 головним інженером підприємства на ООО "КНГ-Сервіс" у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, зазначив, що дані підприємства знаходяться на території російської федерації.
Крім того, 11.06.2022 російська федерація вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 в односторонньому порядку, підписавши закон про її денонсацію, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави, зарахувати вказані періоди роботи позивача до загального та до пільгового трудового (страхового) стажу роботи за Списком №2.
Також зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що посади заступника начальника, начальника районної інженерно-технічної служби, ведучого інженера центральної інженерно-технічної служби, головного інженера, які обіймав позивач не передбачені Списком № 2 від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 №461, а тому суд безпідставно зобов'язав пенсійний орган зарахувати вказані періоди роботи позивача.
Також судом не враховано не надання позивачем до пенсійного органу пільгових довідок та документів проведення атестації робочих місць.
Зазначає, що оскільки позивач має страховий стаж 15 років 5 місяців 21 день, який є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, пільговий стаж відсутній, рішення пенсійного органу про відмову в призначені пенсії є правомірним.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, його трудова книжка оформлена належним чином, тому пенсійний орган неправомірно не врахував всі періоди роботи до загального страхового стажу та спірні пільгові періоди.
Вказує, що він звернувся за призначенням пенсії 24.01.2023 року, тобто за шість місяців до припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення зі сторони України, а тому не може бути позбавлений свого права у зв'язку з діями Росії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України, 24.01.2023 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком за списком №2.
До заяви позивач надав: трудову книжку та документи про стаж, військовий квиток, диплом про навчання, довідку ДПІ про облік як суб'єкта підприємницької діяльності, довідку про відкритий рахунок у банку, довідку про джерела доходів з 01.07.2000, довідку про заробітну плату, довідку про зміну назви організації, довідку про прийняття на роботу (навчання), довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки про періоди роботи науковим працівником, довідки що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установлені для окремих категорій працівників, договори, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб які працювали в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, документ про визнання одиноким або необхідність стороннього догляду, документ про особливі заслуги перед Батьківщиною, документ про перебування на повному утриманні чи одержання від померлого годувальника допомоги, документи про вік померлого годувальника, документи про особливий статус особи, посвідчення інваліда війни, паспорт, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с. 83-84).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, з урахуванням змін від 16.12.2020 №25-1 (далі Порядок 22-1)
Відповідно до п. 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 з урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 передано на розгляд ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 02.02.2023 №164550006258 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу на дату звернення.
Підставами для відмови пенсійним органом зазначено відсутність у заявника права на пенсію за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного страхового стажу 29 років з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.
Страховий стаж роботи заявника становить 15 років 5 місяців 21 день.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи в росії з 16.11.1994 по 01.04.1995; з 01.04.1995 по 01.05.1996; з 01.10.2000 по 24.04.2002 та з 01.01.2004 по 12.04.2021, оскільки Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
До пільгового стажу роботи не зараховані періоди роботи відповідно до довідок від 03.06.2020 №1-9/12-19/279 та від 02.09.2022 №02-44/1636, оскільки довідки надані за підписом однієї особи, що суперечить вимогам додатку 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. (а.с. 10)
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення пенсійного органу прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з метою належного захисту прав позивача, на підставі ст. 9 КАС України вийшовши за межі позову зобов'язав пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.ч.1 , 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч.4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 1 ст.114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. "б" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В силу пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах (за списком №2) відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення для чоловіків є":
- досягнення віку 55 років при стажі роботи не менше 29 років , з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- встановлення факту перебування особи на посаді та виконання робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці.
Судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2, до якої додав, зокрема, копію трудової книжки, довідки від 03.06.2020 та від 02.09.2022.
За наслідками розгляду заяви та документів, рішенням пенсійного органу відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу.
При цьому, відповідачем не зараховано позивачу до страхового стажу періоди роботи в Росії з 16.11.1994 по 01.05.1996; з 01.10.2000 по 24.04.2002 та з 01.01.2004 по 12.04.2021 з підстав припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Щодо цих періодів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності рішення пенсійного органу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до законодавства основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Надана позивачем як до пенсійного органу, так і до суду трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про його роботу в цей період на посадах, які дають право на призначення пільгової пенсії, а саме:
з 01.01.1995 по 01.04.1995 буровим майстром експедиції глибокого експлуатаційного буріння у ТОО "СЕВЕР";
з 01.04.1995 по 01.05.1996 буровим майстром експедиції глибокого експлуатаційного буріння в ЗАО "БИКОМ";
з 01.10.2000 по 25.02.2001 помічником бурового майстра у цеху буріння;
з 25.02.2001 по 08.03.2001 буровим майстром;
з 08.03.2001 по 27.07.2001 заступником начальника районної інженерно-технічної служби; з 27.07.2001 по 28.02.2002 начальником районної інженерно-технічної служби у ТОВ "Інтернафтогазсервіс";
з 01.03.2002 по 24.04.2002 ведучим інженером центральної інженерно-технічної служби;
з 24.04.2002 по 01.05.2004 начальником центральної інженерно-технічної служби;
з 01.05.2004 по 09.04.2005 начальником виробничо-технічного відділу;
з 09.04.2005 по 12.04.2021 головним інженером підприємства на ООО "КНГ-Сервіс" (а.с. .
Трудова книжка позивача заповнена відповідно до вимог Інструкції №58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави зазначені пенсійним органом у спірному рішенні щодо неможливість зарахування вищевказаного стажу у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, на час здійснення позивачем трудової діяльності у спірні періоди діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладена в тому числі між Україною та Російською Федерацією (в подальшому - Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди, для встановлення права на пенсію, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
За приписами ч. 2 ст. 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають.
Враховуючи, що позивач набув трудовий стаж у той час, коли вказана Угода діяла, як зі сторони України, так і зі сторони Російської Федерації пенсійне право ОСОБА_1 як громадянина держави-учасника Угоди, що виникло у відповідності до положень даної Угоди, не втратило своєї сили і в разі виходу з Угоди держави-учасника, а тому підстави для не зарахування спірного трудового стажу відсутні.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що періоди роботи позивача з 01.01.1995 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996, з 01.10.2000 по 24.04.2002 та з 01.01.2004 по 12.04.2021, що підтверджені даними трудової книжки, мають бути зараховані до його страхового стажу.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності рішення пенсійного органу в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_2 стажу роботи з 16.11.1994 по 01.01.1995 з посиланням на вихід РФ з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки в цей період позивач працював на території України.
Доводи апелянта щодо правомірності не зарахування до пільгового стажу періодів роботи відповідно до довідок від 03.06.2020 №1-9/12-19/279 та від 02.09.2022 №02-44/1636, які підписані однією особою, в порушення додатку 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, колегія суддів вважає безпідставними.
Судом встановлено, що довідка ДП "Полтавнафтогазгеологія" від 03.06.2020 №1-9/12-19/279 містить відомості про роботу позивача повний робочий день з 18.12.1984 по 01.07.1985, з 13.06.1988 по 09.09.1988, з 03.08.1989 по 20.09.1989 помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту та газ та виконання робіт передбачених Списком №2 розділу ХІІІ "Буріння, видобування та переробка нафти і газу, переробка вугілля та сланцю", підрозділ 1 - буріння пункт а - "робітники" Постанови РМ СРСР від 22.08.1956 №1173. За період з 18.12.1984 по 20.09.1989 пільговий стаж становить - 00 роки 10 місяців 26 днів.
Підставою для її видачі зазначено: первинні документи, накази та особисті рахунки по нарахуванню заробітної плати та польового забезпечення за 1984-1985, 1988-1988 роки, особисті картки Т-2.
Вказана довідка скріплена печаткою ДП "Полтавнафтогазгеологія", підписана арбітражним керуючим (ліквідатором) І.М. Авраменко (а.с. 42).
Згідно довідки ПАТ БК "Букрос" від 02.09.2022 №02-44/1636 позивач працював в Полтавському управлінні бурових робіт, яке з 21.01.1994 перейменовано у ВАТ БК "Букрос", з 01.06.2016 перейменовано у ПАТ БК "Букрос" повний робочий день з 23.08.1990 по 17.02.1991 бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ, з 18.02.1991 по 28.06.1992 помічником бурового майстра, з 29.06.1992 по 30.06.1994 виконуючим обов'язки бурового майстра, з 01.07.1994 по 31.12.1994 буровим майстром, виконував роботи особливого характеру з шкідливими умовами праці (4 фактори першої ступені і 1 фактор другої ступені), за професіями, посадами, що передбачені списком №2, розділ ХІІ "Буріння, видобування та переробка нафти, газу, та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю", "Буріння", підрозділ 1а, позиція 2130100а-11297, підрозділ 1б, позиція 2130100б-23196 згідно постанови КМУ №162 від 11.03.1994. За період з 23.08.1990 по 31.12.1994 пільговий стаж становить - 04 роки 02 місяці 08 дні.
Підставою для видачі зазначено: накази по особовому складу за 1990-1994 роки, особові рахунки по заробітній платі за 1990-1994 роки, особова картка Т-2, накази про атестацію робочих місць.
Довідка скріплена печаткою ПАТ БК "Букрос" та підписана керуючим санацією Оксаною Тищенко (а.с. 37).
Вказані періоди роботи з 18.12.1984 по 01.07.1985, з 13.06.1988 по 09.09.1988, з 03.08.1989 по 20.09.1989 у ДП "Полтавнафтогазгеологія" та з 23.08.1990 по 31.12.1994 в Полтавському управлінні бурових робіт ПАТ БК "Букрос" повністю підтверджуються записами в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 21-23)
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, довідки ДП "Полтавнафтогазгеологія" від 03.06.2020 №1-9/12-19/279 та ПАТ БК "Букрос" від 02.09.2022 №02-44/1636 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній не визнані не чинними, не відкликані, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні пільгового стажу роботи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що довідки від 03.06.2020 та від 02.09.2022 видані різними підприємствами за підписами їх уповноважених осіб, що спростовує доводи апелянта про їх підписання однією особою.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Наведені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11.05.2022 року у справі №120/1089/19-а та від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про неправомірне не врахування ГУ ПФУ в Чернігівській області періодів роботи позивача з 18.12.1984 по 01.07.1985; з 13.06.1988 по 09.09.1988; з 03.08.1989 по 20.09.1989 у ДП "Полтавнафтогазгеологія" та з 23.08.1990 по 31.12.1994 в Полтавському управлінні бурових робіт ПАТ БК "Букрос" до пільгового стажу.
Щодо доводів апелянта про безпідставне покладення судом обов'язку на пенсійний орган і частині зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи на посадах заступника начальника, начальника районної інженерно-технічної служби, ведучого інженера центральної інженерно-технічної служби, головного інженера, оскільки ці посади відсутні в Списках № 2 від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 №461 , а також не надання позивачем до пенсійного органу пільгових довідок та документів проведення атестації робочих місць, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не досліджувались відповідачем під час прийняття спірного рішення та не слугували підставою для відмови у в призначенні пенсії.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 02.02.2023 №164550006258 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав, зазначених у ньому прийнято протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для його скасування.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо покладення на відповідача обов'язку зарахувати позивачу до стажу роботи на пільгових умовах період строкової військової служби з 13.11.1982 по 17.11.1984.
Зараховуючи період військової служби до пільгового стажу роботи, суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами законодавства, яке було чинне на час проходження позивачем військової служби, проходження військової служби прирівнювалось по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Оскільки позивач після проходження військової служби, був прийнятий на роботу за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то можливо зарахувати період проходження військової служби в армії з 13.11.1982 по 13.11.1984 до пільгового стажу роботи за Списком №2.
Колегія суддів вважає помилковим вказаний висновок суду з наступних підстав.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, за вимогами законодавства, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Проте доказів того, що ОСОБА_1 на момент призову на строкову військову службу навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працював за професією або займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах матеріали справи не містять, вказані обставини також не були встановлені під час судового розгляду справи.
Натомість, суд першої інстанції не врахував вищенаведених обставин та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійний орган зарахувати позивачу період проходження військової служби в армії з 13.11.1982 по 13.11.1984 до пільгового стажу роботи за Списком №2, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів не погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту прав позивача вважав в частині зобовязання пенсійний орган призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах з 24.01.2023 з урахуванням періодів роботи з урахуванням страхового стажу з 16.11.1994 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996. з 01.10.2000 по 24.04.2002 та з 01.01.2004 по 12.04.2021 та пільгового стажу з 13.11.1982 по 13.11.1984, з 18.12.1984 по 01.07.1985, з 13.06.1988 по 09.09.1988, з 03.08.1989 по 20.09.1989, з 23.08.1990 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996, з 01.10.2000 по 25.02.2001, з 25.02.2001 по 08.03.2001, з 08.03.2001 по 27.07.2001, з 27.07.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 24.04.2002, з 24.04.2002 по 01.05.2004, з 01.05.2004 по 09.04.2005, з 09.04.2005 по 12.04.2021.
Так, суд першої інстанції вважав, що вказані періоди роботи підтверджені належними документами та підлягають зарахуванню до страхового та пільгового стажу позивача.
Проте, суд першої інстанції не надав оцінки відповідності посадам, які обіймав позивач тим, що зазначені у Списку № 2, наявності або відсутності документів про проведення атестації робочих місць, вказані обставини не досліджувались і пенсійним органом під час прийняття спірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь особи, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням викладеного, висновок суду щодо зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що оскільки пенсійним органом у спірному рішенні не надавалась оцінка щодо належності до Списку № 2 посад заступника начальника, начальника районної інженерно-технічної служби, ведучого інженера центральної інженерно-технічної служби, головного інженера, які обіймав ОСОБА_1 в періоди роботи з 08.03.2001 по 27.07.2001; з 27.07.2001 по 28.02.2002; з 01.03.2002 по 24.04.2002; з 24.04.2002 по 01.05.2004; з 01.05.2004 по 09.04.2005; з 09.04.2005 по 12.04.2021, проведення атестації робочих місць належним засобом захисту прав позивача буде зобов'язання повторно розглянути ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви від 06.01.2023, з урахуванням висновків суду.
За приписами ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду від 06.07.2023 року в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 24.01.2023 з урахуванням періодів роботи з урахуванням страхового стажу з 16.11.1994 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996. з 01.10.2000 по 24.04.2002 та з 01.01.2004 по 12.04.2021 та пільгового стажу з 13.11.1982 по 13.11.1984, з 18.12.1984 по 01.07.1985, з 13.06.1988 по 09.09.1988, з 03.08.1989 по 20.09.1989, з 23.08.1990 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996, з 01.10.2000 по 25.02.2001, з 25.02.2001 по 08.03.2001, з 08.03.2001 по 27.07.2001, з 27.07.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 24.04.2002, з 24.04.2002 по 01.05.2004, з 01.05.2004 по 09.04.2005, з 09.04.2005 по 12.04.2021 підлягає скасуванню з прийняттям нового про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви від 06.01.2023, з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 по справі № 440/5347/23 - скасувати в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 24.01.2023 з урахуванням періодів роботи з урахуванням страхового стажу з 16.11.1994 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996. з 01.10.2000 по 24.04.2002 та з 01.01.2004 по 12.04.2021 та пільгового стажу з 13.11.1982 по 13.11.1984, з 18.12.1984 по 01.07.1985, з 13.06.1988 по 09.09.1988, з 03.08.1989 по 20.09.1989, з 23.08.1990 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.05.1996, з 01.10.2000 по 25.02.2001, з 25.02.2001 по 08.03.2001, з 08.03.2001 по 27.07.2001, з 27.07.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 24.04.2002, з 24.04.2002 по 01.05.2004, з 01.05.2004 по 09.04.2005, з 09.04.2005 по 12.04.2021.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви від 06.01.2023, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 по справі № 440/5347/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій