28 листопада 2023 року справа №200/5262/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 р. у справі №200/5262/22 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування у 2022 році при призначенні пенсії за віком з 18.01.2022 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за три календарних роки, а саме за 2014-2016 роки;
- зобов'язати відповідача здійснити з 18.01.2022 перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком на умовах і в порядку, що передбачений ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2022 № 914120159409 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині застосування під час перерахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 18.01.2022 перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком на умовах і в порядку, що передбачені ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що переведення на пенсію за віком відбувалось у відповідності до абз. 2 ч.3 ст.45 Закону №1058 з урахуванням заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначеного в частині першій статті 40 цього Закону, та застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Оскільки застосування нової середньої заробітної плати під час переведення з одного виду пенсії на інший передбачено тільки в одному випадку - в разі переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за умови набуття не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) (абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058), Управління не мало правових підстав для врахування оновленого показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 31.10.2006 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
18.01.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію за віком, в якій зазначила, що раніше пенсія призначалася.
Рішенням відповідача від 20.01.2022 № 914120159409 позивача з 18.01.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведено перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки.
Позивач 14.02.2022 звернулася до Пенсійного фонду із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 44 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Отже, вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як було зазначено вище, позивачу з 31.10.2006 призначено пенсію за вислугу років, обчислену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії.
З 18.01.2022 позивача переведено на інший вид пенсії - пенсію за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, фактично про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше у 2022 році.
Таким чином, на момент звернення до відповідача позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки за таким призначенням вона звернулася вперше.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
З огляду на викладене, а також враховуючи приписи ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2022 році мав застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2022 роки, а не здійснюватися перерахунок пенсії через перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням відповідача від 20.01.2022 №914120159409 позивача з 18.01.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведено перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 18.01.2022 перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком на умовах і в порядку, що передбачені ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 р. у справі №200/5262/22 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 р. у справі №200/5262/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 листопада 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко