28 листопада 2023 року справа №200/2669/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Лихачова Романа Борисовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року (повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року) у справі № 200/2669/23 (суддя в І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача про відмову у виплаті додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у відповідності до приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168);
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн, за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у відповідності до приписів Постанови № 168.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що на підставі наказу командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року.
Представник вважав, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000,00 гривень, оскільки зазначений наказ підтверджує безпосередню участь у бойових діях за період з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання вимог ухвали місцевого суду відповідачем докази по справі не надано, про причини не надання витребуваних доказів суд не повідомлено.
Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження та зобов'язання подати докази відповідачем було отримано заздалегідь та зазначений суб'єкт мав достатньо часу для їх виконання або повідомлення суду про причин неможливості виконати таку ухвалу, проте відповідних дій не вчинив, а також приймаючи до уваги важливість витребуваних доказів та їх значення для вирішення даної справи, суд першої інстанції неправомірно не наклав штраф на Військову частину за неповідомлення суду про неможливість подати докази, або неподання таких доказів без поважних причин.
Наголошує неподання витребуваних судом доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень є підставою для застосування до такого суб'єкта владних повноважень заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
На підставі наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ
« ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил з 13.06.2022 по 31.12.2022 .
Зауважує, що факт безпосередньої участі у бойових діях підтверджується Наказом Командувача об'єднаних Сил №45/дск від 09.03.2022, яким наказано вважати такими, що залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі угрупування об'єднаних сил щодо забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та підпорядковуються командувачу угрупування об'єднаних сил.
При цьому, підставою для видачі наказу №4/дск від 13.06.2022 стало: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 09.06.2020 №3912, лист начальника СКП - ЗН А та ППО з БУ від 12.06.2022 №350/173/79 дск/скп (вх. №63/ОСУВ/дск від 13.06.2022).
Наголошує, що зазначений наказ підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях, а відповідно позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Звертає увагу, що позивач дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, відповідач не може порушувати права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі. Не витребування наказу №4/дск від 13.06.2022 та не долучення його до матеріалів справи, бездіяльність відповідача та суду, не можуть порушувати права позивача на належні виплати.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
У поясненнях з приводу заявленого представником позивача клопотання про витребування доказів, про що було зазначено в ухвалі апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, відповідач зазначає про відсутність законних підстав для надання витребуваних документів, посилаючись на Закон України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», Інструкцію з діловодства Збройних Сил України № 124.
Також наголошує на правомірності своїх дій та на відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за спірний період.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Як встановлено судами та не заперечується сторонами у період з 13.06.2022 по 31.12.2022 додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень під час дії воєнного стану, яка передбачена Постановою № 168 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 27.07.2023 №350/172/247/65/377/лс в період з 24.02.2022 по 27.07.2023 рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь солдата ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань не надавались, у зв'язку з тим що солдат ОСОБА_1 не брав участь у бойових діях.
Позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства, як роботодавця, щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період з 13.06.2022 по 31.12.2022.
Ухвалою місцевого суду про відкриття провадження у справі відповідача було зобов'язано надати:
докази про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (бойові накази (бойове розпорядження), журнали бойових дій або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь у бойових діях або заходах) з період з 13.06.2022 до 31.12.2022;
- окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 Міністра оборони України;
- бойове розпорядження СКПА та ППО ОСУВ «Хортиця» від 03.07.2022 №94т/скп;
- належним чином засвідчену копію витягу з наказу Командувача угрупування об'єднаних сил (по стройовій частині) №109/дск від 10.06.2022;
- належним чином засвідчену копію витягу з наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022 року.
Витребувати з військової частини НОМЕР_2 :
- інформацію стосовно участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі Оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- належним чином засвідчену копію витягу з наказу Командувача угрупування об'єднаних сил (по стройовій частині) №109/дск від 10.06.2022;
- належним чином засвідчену копію витягу з наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022;
- належним чином завірені копії всіх бойових наказів (бойових розпоряджень) чи витяги з них, які видано відносно ОСОБА_1 ;
- належним чином завірені копії журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) відносно ОСОБА_1 ;
- належним чином завірені копії рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань;
- належним чином засвідчену копію бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 09.06.2020 №3912;
- належним чином засвідчену копію листа начальника СКП - ЗН А та ППО з БУ від 12.06.2022 №350/173/79 дск/скп (вх. №63/ОСУВ/дск від 13.06.2022).
Ці докази надані суду не були.
Водночас, частиною 1 статті 77 КАС України визначено що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням змісту заяв сторін по суті справи судом встановлено, що у червні 2022 року позивач був направлений до складу оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де проходив службу по грудень 2022 року.
Зі змісту заяв сторін по суті справи також вбачається, що між ними відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення цього спору є різне тлумачення сторонами підстав нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 3 постанови КМ України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, надалі - Порядок № 260).
Згідно з п. 2 цього Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 168.
Пункт 1 Постанови № 168 передбачає, що військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Предметом спору, що розглядається судом у цій справі є правомірність розрахунку цього виду щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
З 18 жовтня 2022 року редакція цього пункту Постанови № 168 діяла у редакції, яка додатково передбачила, що виплата вказаної додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз наведених положень Постанови № 168 свідчить про те, що винагорода в розмірі до 100 000 гривень є додатковою виплатою, виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів в сумі до 100 000 гривень.
При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише на період дії воєнного стану: безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 (редакція якого у спірний період не змінювалася) було встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Таким чином визначені п.1 Постанови № 168 додержання умови виплати додаткової винагороди, зокрема “безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів” мають бути документально підтверджені конкретними наказами, журналами бойових дій, рапортами, на підставі яких складається довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Під час виконання вимог статті 9 КАС України в частині з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, судом не встановлено, а учасниками справи не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії в період з 13.06.2022 по 31.12.2022.
Більш того, відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 27.07.2023 №350/172/247/65/377/лс, в період з 24.02.2022 по 27.07.2023 записи відносно позивача до журналу бойових дій не вносилися, рапорти про участь в бойових діях не надавались у зв'язку з тим, що солдат не приймав участь у бойових діях. Підставою видачі довідки зазначений журнал бойових дій ВЧ НОМЕР_1 №56 від 15.04.2014.
Отже, враховуючи, що за період з 13.06.2022 по 31.12.2022 відсутні докази участі позивача у бойових діях або безпосереднього забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату додаткової щомісячної винагороди у розмірі 100 000 гривень на підставі Постанови № 168.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на виконання позивачем бойових наказів в спірний період, оскільки одна лише ця обставина не є достатньою для виникнення у нього легітимного очікування отримання додаткової винагороди. Законодавством встановлені вимоги щодо документального підтвердження додержання вказаних умов, дотримання яких у даному випадку судом не встановлено.
В апеляційній скарзі представник зауважує, що на підставі наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року.
При цьому, підставою для видачі наказу №4/дск від 13.06.2022 стало: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 09.06.2020 №3912, лист начальника СКП - ЗН А та ППО з БУ від 12.06.2022 №350/173/79 дск/скп (вх. №63/ОСУВ/дск від 13.06.2022).
Отже, всі ці документи прийняті до 13.06.2022, тобто, не можуть свідчити про безпосередню участь позивача в бойових діях та відповідних заходах в період після цього (предмет позову).
Колегія суддів зазначає, що такий наказ не є доказами безпосередньої участі позивача в бойових діях та відповідних заходах, оскільки відповідно до телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 та Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 безпосередня участь у бойових діях та заходах підтверджується сукупністю документів: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій (вахтовим журналом), або журналом ведення оперативної обстановки, або бойовим донесенням, або постовою відомістю, рапортом (донесенням) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Щодо інших доводів апелянта. Враховуючи, що суд першої інстанції неправомірно не наклав штраф за ненадання відповідачем витребуваних документів, які мають важливе значення для вирішення справи, апеляційний суд вважає, що такі доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем та його представником не наведено аргументів і не надано доказів того, що відповідачем не правильно розраховано додаткову винагороду у збільшеному розмірі за вказаний період, зокрема щодо її визначення пропорційно часу участі позивача у відповідних діях та заходах.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
На підставі викладеного суд не приймає доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача обов'язок доказування факту прийняття нею участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії та не витребував у відповідача докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача Лихачова Романа Борисовича - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 200/2669/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 листопада 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук