28 листопада 2023 року справа №200/2728/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Лихачова Романа Борисовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 22 серпня 2023 року) у справі № 200/2728/23 (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
13.06.2023 ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог представник зазначав, що у період з 13.06.2022 по грудень 2022 року позивач безпосередньо приймав участь в бойових діях, однак йому виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн, замість 100 000 грн. грн., яка передбачена постановою № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
З огляду на наведене, просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 про відмову у виплаті додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн ОСОБА_1 за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у відповідності до приписів Постанови № 168;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн ОСОБА_1 за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у відповідності до приписів Постанови № 168.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання вимог ухвали місцевого суду відповідачем докази по справі не надано, про причини не надання витребуваних доказів суд не повідомлено.
Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження та зобов'язання подати докази відповідачем було отримано заздалегідь та зазначений суб'єкт мав достатньо часу для їх виконання або повідомлення суду про причин неможливості виконати таку ухвалу, проте відповідних дій не вчинив, а також приймаючи до уваги важливість витребуваних доказів та їх значення для вирішення даної справи, суд першої інстанції неправомірно не наклав штраф на Військову частину за неповідомлення суду про неможливість подати докази, або неподання таких доказів без поважних причин.
На підставі наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року.
При цьому, підставою для видачі наказу №4/дск від 13.06.2022 стало: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 09.06.2020 №3912, лист начальника СКП - ЗН А та ППО з БУ від 12.06.2022 №350/173/79 дск/скп (вх. №63/ОСУВ/дск від 13.06.2022).
Наголошує, що зазначений наказ підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях, а відповідно позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Звертає увагу, що позивач дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, відповідач не може порушувати права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
У поясненнях з приводу заявленого представником позивача клопотання про витребування доказів, про що було зазначено в ухвалі апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, відповідач зазначає про відсутність законних підстав для надання витребуваних документів, посилаючись на Закон України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», Інструкцію з діловодства Збройних Сил України № 124.
Також наголошує на правомірності своїх дій та на відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за спірний період.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 лютого 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , про що свідчить довідка від 26 лютого 2023 року № 350/172/247/65/79пе.
При цьому відповідно до довідки від 27.07.2023, яка видана Військової частиною НОМЕР_1 , у період з 24.02.2022 по 27.07.2023 записи відносно позивача до журналу бойових дій не вносились. Рапорти (донесення) командиру підрозділу про участь ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні спеціальних завдань не надавались.
Судами з витягів з наказів командира військової частини та довідки про доходи, яка видана на ім'я ОСОБА_1 , встановлено, та не заперечується сторонами у даній справі, що позивач за період з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року отримував додаткову винагороду в сумі 30 000, 00 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено збільшену додаткову винагороду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою місцевого суду про відкриття провадження у справі відповідача було витребувано у Військової частини НОМЕР_2 та у Командування Сухопутних військ Збройних Сил України документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів у період з 13.06.2022 по грудень 2022 року, а саме:
- інформацію стосовно участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі Оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- належним чином засвідчені копії наказів (витягів з наказів) Командувача оперативно-стратегічного угруповання війська « ІНФОРМАЦІЯ_1 » або інших військових частин, угруповань підпорядкованих вам, усіх документів, врахованих під час їх прийняття, в тому числі, але не виключно, матеріалів службових перевірок, табелів термінових донесень, тощо, які складались відносно ОСОБА_1 ;
- належним чином засвідчену копію Витягу з наказу Командувача угрупування об'єднаних сил (по стройовій частині) № 109/дск від 10.06.2022;
- належним чином засвідчену копію Витягу з наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 4/дск від 13.06.2022;
- належним чином завірені копії всіх бойових наказів (бойових розпоряджень) чи витяги з них, які складались відносно ОСОБА_1 ;
- належним чином завірені копії журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) відносно ОСОБА_1 ;
- належним чином завірені копії рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань;
- належним чином засвідчену копію бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 09.06.2020 № 3912;
- належним чином засвідчену копію листа начальника СКП - ЗН А та ППО з БУ від 12.06.2022 № 350/173/79 дск/скп (вх. № 63/ОСУВ/дск від 13.06.2022).
Ці докази надані суду не були.
Водночас, частиною 1 статті 77 КАС України визначено що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням змісту заяв сторін по суті справи судом встановлено, що у червні 2022 року позивач був направлений до складу оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де проходив службу по грудень 2022 року.
Зі змісту заяв сторін по суті справи також вбачається, що між ними відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення цього спору є різне тлумачення сторонами підстав нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наступними Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX; від 18.04.2022 № 2593/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX; від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ; від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX; від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX; від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX; від 01.05.2023 № 254/23, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX воєнний стан продовжений.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.
Пунктом 1 Постанови № 168 зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 внесені зміни до Постанови № 168. Зокрема, доповнено пунктом 2-1 наступного змісту «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 17 Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно із абз.3 п. 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
1. бойовий наказ (бойове розпорядження);
2. журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3. рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення № 912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди:
"1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях... слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".
Пунктом 3 окремого доручення № 912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій;
рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Абзац 1-3 пункту 4 окремого доручення № 912/з/29 доручено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною у додатку № 2 до цього доручення.
У підставах надання довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу.
Так, за змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260, виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 № 51 позивача зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення військової частини.
За періоди з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року позивачем отримано додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б слугували підставою для виплати позивачу з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року збільшеної до 100 000 грн грошової допомоги (такі як бойові накази, журнали бойових дій, рапорт командира підрозділу та довідка командира військової частини за формою, додатку № 1 до цього Окремого доручення).
Слід зауважити, що відповідно до довідки від 27.07.2023, яка видана Військовою частиною НОМЕР_1 , у період з 24.02.2022 по 27.07.2023 записи відносно позивача до журналу бойових дій не вносились. Рапорти (донесення) командиру підрозділу про участь ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні спеціальних завдань не надавались.
Крім того, представником позивача у своїй позовній заяві не зазначено конкретних періодів та фактів, які б свідчили про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях.
Також не наведено аргументів і не надано доказів того, що відповідачем неправильно розраховано додаткову винагороду у збільшеному розмірі за вказаний період, зокрема щодо її визначення пропорційно часу участі позивача у відповідних діях та заходах.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія судів погоджується з судом першої інстанції, що у цій справі не встановлені обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, отже відсутня обов'язкова умова виникнення у позивача права на спірні виплати, що виключає задоволення позовних вимог.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на виконання позивачем бойових наказів в спірний період, оскільки одна лише ця обставина не є достатньою для виникнення у нього легітимного очікування отримання додаткової винагороди. Законодавством встановлені вимоги щодо документального підтвердження додержання вказаних умов, дотримання яких у даному випадку судом не встановлено.
В апеляційній скарзі представник зауважує, що на підставі наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №4/дск від 13.06.2022, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у складі угрупування об'єднаних сил з 13 червня 2022 року по грудень 2022 року.
При цьому, підставою для видачі наказу №4/дск від 13.06.2022 стало: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 09.06.2022 №3912, лист начальника СКП - ЗН А та ППО з БУ від 12.06.2022 №350/173/79 дск/скп (вх. №63/ОСУВ/дск від 13.06.2022).
Отже, всі ці документи прийняті до 13.06.2022, тобто, не можуть свідчити про безпосередню участь позивача в бойових діях та відповідних заходах в період після цього (предмет позову).
Колегія суддів зазначає, що такий наказ не є доказами безпосередньої участі позивача в бойових діях та відповідних заходах, оскільки відповідно до телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 та Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 безпосередня участь у бойових діях та заходах підтверджується сукупністю документів: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій (вахтовим журналом), або журналом ведення оперативної обстановки, або бойовим донесенням, або постовою відомістю, рапортом (донесенням) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Щодо доводів апелянта враховуючи, що суд першої інстанції неправомірно не наклав штраф за ненадання відповідачем витребуваних документів, які мають важливе значення для вирішення справи, апеляційний суд вважає, що такі доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем та його представником не наведено аргументів і не надано доказів того, що відповідачем не правильно розраховано додаткову винагороду у збільшеному розмірі за вказаний період, зокрема щодо її визначення пропорційно часу участі позивача у відповідних діях та заходах.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
На підставі викладеного суд не приймає доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача обов'язок доказування факту прийняття нею участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії та не витребував у відповідача докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача Лихачова Романа Борисовича - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі № 200/2728/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 28 листопада 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук