28 листопада 2023 року справа №200/4724/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 р. у справі №200/4724/23 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , командира 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказу №159 від 01.06.2022 (по стройовій частині), зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо зняття з усіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 та скасувати наказ №159 від 01.06.2022 (по стройовій частині) в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо не складання документів відносно переведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у період з 27.02.2022 - 20.06.2022 для виконання військових обов'язків у складі 4-ї стрілецької роти в якості тимчасово виконуючого обов'язки командира 2-го взводу протиправною та зобов'язати командира військової частини скласти наказ (розпорядження), яким зафіксувати інформацію про несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 в 4-ій стрілецькій роті в якості тимчасово виконуючого обов'язки командира 2-го взводу в період 27.02.2022 - 20.06.2022;
- визнати протиправною бездіяльність тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо не складання документів відносно переведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у період з 21.06,2022 - 05.08.2022 для виконання військових обов'язків у складі зенитно-ракетного взводу роти вогневої підтримки протиправною та зобов'язати командира військової частини скласти наказ (розпорядження), яким зафіксувати інформацію про несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 в зенитно-ракетному взводі роти вогневої підтримки в період 21.06.2022 - 05.08.2022;
- визнати протиправною бездіяльність командира 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо не складання документів відносно безпосередньої участі старшого лейтенанта ОСОБА_1 у бонових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період 27.02.2022 - 20.06.2022 та зобов'язати уповноважену посадову особу військової частини НОМЕР_1 на дату ухвалення судового рішення в цій справі скласти документи, передбачені окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29;
- визнати протиправною бездіяльність командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо не складання документів відносно безпосередньої участі старшого лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період 21.06.2022 - 05.08.2022 та зобов'язати уповноважену посадову особу військової частини НОМЕР_1 на дату ухвалення судового рішення в цій справі скласти документи, передбачені окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену п. І постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в сумі 100 000 в місяць за наступні періоди: травень 2022, червень 2022, липень 2022 , 01.08.2022 - 05.08.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, врахувавши 5 місяців служби у 2022 році;
Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху і встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання:- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку;- позовну заяву із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб, відомих номерів засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідачів.
Ухвалою суду від 18 вересня 2023 року продовжено строк на усунення недоліків. Встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, триденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку;- позовну заяву із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб, відомих номерів засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідачів.
До суду надійшли заяви позивача про продовження строку, наданого судом для усунення недоліків позовної заяви, про витребування доказів, а саме: витребувати у військовій частині НОМЕР_1 копії реєстраційних номерів облікових карток платника податків (у випадку якщо через релігійні переконання ці особи відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, то копію першого аркушу паспорту у формі книжечки або лицьової сторони паспорту у формі ID картки): тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (у період виникнення спірних правовідносин); командира 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (у період виникнення спірних правовідносин); командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (у період виникнення спірних правовідносин) та заяву про поновлення строку звернення до суду, згідно якої Позивач знову посилається на строк дії карантину та на те, що спір в цій справі виник через то, що позивач безпідставно не отримав частину свого грошового забезпечення, тобто заробітної плати.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позовна заява повернута позивачеві відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано положення ч. 3 ст.122 КАС України та ч. 2 ст.233 Кодексу законів про працю України, за приписами якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позивач зазначає, що порушення його прав виникло 01.06.2022р. (дата оскаржуваного наказу про зняття з усіх видів забезпечення). Саме в цю дату виникло право на звернення до суду. Щодо не зазначення в позовній заяві ідентифікаційного коду відповідачів, суд безпідставно ототожнив фізичну особу та посадову особу як суб'єкта владних повноважень. Позивачу не відомі реєстраційні номери облікових карток платників податків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Судом також не враховано, що місцезнаходженням співвідповідачів, як суб'єктів владних повноважень, є місце здійснення ними публічно-владних управлінських функцій, а не місце проживання таких фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити з наступних підстав.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).
У відповідності до вимог частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постановах від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною пятою статті 122 КАС України.
Згідно частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Верховний суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
З огляду на вказане, висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Згідно із статтею 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Вимоги до позовної заяви визначені статтею 160 КАС України, за приписами якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява відповідає наведеним вище вимогам.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 р. у справі №200/4724/23 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 р. у справі №200/4724/23 та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Повне судове рішення складено 28 листопада 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 28 листопада 2023 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко