28 листопада 2023 року справа №360/523/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 07 серпня 2023 року) у справі № 360/523/23 (суддя в І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Управління), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому страхових виплат з грудня 2022 року;
- зобов'язати Управління поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з грудня 2022 року на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві Державний ощадний банк України.
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати страхових виплат за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він отримував страхові виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” як потерпілий, перебував на постійному обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області, що підтверджується листом УВДФ у Луганській області ФСС України від 17.06.2022.
ОСОБА_1 став на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою ВПО від 30.12.2014 №925015496.
Позивач з заявами про поновлення виплат страхових сум, пов'язаних із втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, до територіальних органів відповідача, які продовжили свою діяльність на підконтрольній українській владі території після 01.12.2014 не звертався. Припинення виплат страхових сум на підставі того, що деякі органи припинили здійснювати свої повноваження, не передбачено чинним законодавством (частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV), а отже і підстав подавати заяву про поновлення виплати страхових сум у позивача не було.
З 01.12.2014 по сьогоднішній день нарахування та виплата щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 не відбувається. Листом від 17.06.2022 у відповідь на адвокатський запит Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області повідомило, що з 01.12.2014 року щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 , були припинені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” від 07.11.2014 №595. Окрім того, відділенням були нараховані, але не виплачені щомісячні страхові виплати потерпілому ОСОБА_1 за період з 01.06.2014 по 30.11.2014 на загальну суму 15654,54 грн (по 2609,09 грн щомісячно).
Вищевказану бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, щодо невиплати страхових виплат представник позивача вважає протиправною.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 грудня 2022 року.
Зобов'язано Управління вирішити питання про продовження позивачу щомісячних страхових виплат з 01 грудня 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як того і вимагає пункт 3 Постанови КМУ №1323 від 29.11.2022 та Постанова КМУ №1467 від 30.12.2022, своєчасно прийняло від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатні документи на січень 2023 року та справи про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких здійснено нарахування для виплати у січні 2023 року та по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання).
Не виявляється можливим надати інформацію про припинення страхових виплат (нарахування) з ІКІС ПФУ «Призначення та виплати деяких соціальних виплат», оскільки зазначена база даних містить інформацію лише про потерпілих, які станом на 01.01.2023 отримувати страхові виплати.
ОСОБА_1 в зазначеній базі даних відсутній.
За інформацією ПФУ (лист від 21.04.2023 №2800-050201-9/22252) питання міграції електронних справ про страхові виплати потерпілих з переданих Фондом соціального страхування України електронних носіїв інформації знаходиться на опрацюванні та буде вирішене найближчим часом.
Рішення про припинення страхових виплат ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не приймалось.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 01 січня 2023 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У зв'язку з чим, у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відсутній обов'язок щодо поновлення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат з грудня 2022 року.
Положеннями пункту 3.1 розділу III «Продовження раніше призначених страхових виплат» Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затверджений 12.12.2018 постановою правління Фонду соціального страхування України № 27 визначено: «Внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).
Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо перемішена особа подає такі документи:
заяву;
копію довідки про взяття на облік;
рішення Комісії (у разі наявності на момент подачі документів);
копію паспорта або документа, що посвідчує особу;
копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для
фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття
ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті)».
Аналогічні норми були закріплені і у пункті 1 розділу III «Продовження раніше призначених страхових виплат» Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженому постановою правління Фонду соціального страхування України від 11.12.2014 №20.
Отже, для продовження раніше призначених страхових виплат позивачу необхідно було звернутися до сервісних відділень (відділень обслуговування громадян) із заявою та вищезазначеними документами.
ОСОБА_1 із заявою про продовження щомісячних страхових виплат до відповідача не звертався.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Відповідно до довідки МСЕК серії 2-20СУ № 044916 ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності з 12.03.2010 безстроково.
З листа-відповіді управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Луганській області від 17.06.2022 №1025/02-1 встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 перебував на постійному обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Свердловську Луганської області. Відділенням не здійснено переміщення в населені пункти на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі відповідно до постанови КМУ № 595 від 07.11.2014, тому нарахування та виплату потерпілим (членам їх сімей) у відділенні припинено з 01.12.2014. Справа про страхові виплати залишилась у відділенні на тимчасово окупованій території. Із заявою про продовження страхових виплат до відділень управління, які розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі за період з 01.12.2014 по теперішній час потерпілий ОСОБА_1 не звертався.
Отже, з описаного вище листа УВД ФССУ у Луганській області судом встановлено, що позивачу припинено нарахування та виплату страхових виплат з 01 грудня 2014 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» через не переміщення Відділення, в якому позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати, на контрольовану територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 і № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року в справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 і № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (тут і надалі положення наведені в редакції, яка діяла на час припинення страхових виплат, тобто до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата) (пункт 1 частини другої статті 28 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 34 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Частиною першою статті 38 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Згідно із частинами п'ятою-сьомою статті 40 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із статтею 21 цього Закону - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Згідно із Законом України від 02.09.2014 № 1669-VIII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Луганськ Луганської області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Вказане розпорядження втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Цим розпорядження також визначено, що місто Луганськ Луганської області, де зареєстрований та проживає позивач, відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, що додається (пункт 1); постановлено Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити: до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі; невідкладне інформування Міністерства фінансів про зміну місцезнаходження бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, які переміщені з тимчасово неконтрольованої території (пункт 3).
Відповідно до пункту 1 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 (далі Тимчасовий порядок), цей Порядок визначає процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям (далі - установи), здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей.
Пунктом 2 Тимчасового порядку визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Згідно із пунктом 8 Тимчасового порядку особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати.
З викладеного слідує, що частиною першою статті 38 Закону № 1105-XIV визначено вичерпний перелік підстав припинення страхових виплат. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 02 березня 1999 року № 2-рп-99 висловив позицію, згідно із якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що зміни до Закону № 1105-XIV з приводу особливостей виплати страхових виплат потерпілим, які не перемістилися на контрольовану територію з тимчасово окупованої території України, Верховною Радою України не приймалися.
Згідно із статтею 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За встановлених обставин, оскільки частиною першою статті 38 Закону № 1105-XIV не визначено такої підстави для припинення виплати страхових виплат, яка визначена у постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, суд дійшов висновку, що припинення страхових виплат позивачу відбулося не з підстав, визначених законом, а тому є протиправним.
Відповідно суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати страхових виплат позивачу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується поновлення нарахування та виплати страхових виплат, суд виходить з такого.
З січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.
Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.
Відповідно до положень статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із статтею 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Питання страхових виплат для внутрішньо переміщених осіб та осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, які знаходяться на тимчасово окупованій території, врегульовані Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 11.12.2014 № 20 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за № 6/26451 (далі - Порядок № 20), який діяв до 28 грудня 2018 року, та Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (далі - Порядок № 27), який діє з 28 грудня 2018 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу І Порядку № 20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон 1706).
Згідно із пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
У випадку відсутності в особи, яка тимчасово переміщена, оригіналу справи про страхові виплати, сформованої іншим робочим органом виконавчої дирекції Фонду відповідно до вимог законодавства, робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат.
Такий самий механізм продовження страхових виплат діє і для осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, які знаходяться на тимчасово окупованій території, а постійно проживають на іншій території України. У цьому випадку замість довідки про взяття на облік потерпілий надає копію сторінки паспорта, що містить відомості про місце проживання, з одночасним пред'явленням оригіналу.
У разі звернення особи, яка тимчасово переміщена, з документами, зазначеними у пункті 1 цього розділу, робочий орган виконавчої дирекції Фонду не пізніше десяти робочих днів приймає рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлює своєю постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати на строк дії довідки про взяття на облік, але не більше строку, на який особа має право на страхові виплати. Копія вказаної постанови направляється робочому органу виконавчої дирекції Фонду, де зберігається справа про страхові виплати, та/або управлінню виконавчої дирекції Фонду, якому підпорядковується цей робочий орган виконавчої дирекції Фонду, що є підставою для припинення ним нарахування щомісячної страхової виплати у зв'язку з її продовженням за фактичним місцем проживання (пункт 2 Порядку № 20).
Пунктом 1.2 розділу І Порядку № 27 визначено, що внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова КМУ № 637).
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 27 внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).
Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа подає такі документи: заяву; копію довідки про взяття на облік; рішення Комісії (у разі наявності на момент подачі документів); копію паспорта або документа, що посвідчує особу; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред'явленні оригіналів.
Потерпілий на виробництві або особа, що має право на страхові виплати, надає справу про страхові виплати, на підставі якої йому (їй) були призначені страхові виплати (за наявності).
Згідно із пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку № 27 у випадку відсутності у внутрішньо переміщеної особи оригіналу справи про страхові виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат.
Такий самий механізм продовження страхових виплат діє і для осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що знаходилися на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження або на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а постійно проживають на території України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. У цьому випадку замість довідки про взяття на облік потерпілий надає копію сторінки паспорта, що містить відомості про місце проживання, з одночасним пред'явленням оригіналу.
У разі звернення внутрішньо переміщеної особи з повним переліком документів, зазначеним у пункті 3.1 цього розділу та наявності рішення Комісії, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення не пізніше десяти робочих днів приймає рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлює постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати на строк, на який особа має право на страхові виплати згідно з законодавством (пункт 3.4 розділу ІІІ Порядку № 27).
Згідно із пунктом 3.6 розділу ІІІ Порядку № 27 у разі відсутності відомостей в інформаційно-аналітичній системі Фонду або у разі, якщо наявні в ній відомості не дають підстав для прийняття рішення про продовження щомісячної страхової виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) приймає рішення про відмову у продовженні страхових виплат, із зазначенням причин, та повідомляє внутрішньо переміщену особу письмово не пізніше п'яти календарних днів після прийняття такого рішення.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» установлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень 2023 р. засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 2 січня 2023 р., а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), за актами приймання-передачі - до 20 січня 2023 року.
З вище наведених положень Порядку № 20 та Порядку № 27 слідує, що з 01 січня 2015 року умовами поновлення виплати страхових виплат є реєстрація особи як внутрішньо переміщеної особи; звернення особи до робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та надання відповідного пакету документів.
Водночас судом встановлено, що позивач не звертався ані до УВД ФССУ у Луганській області, ані до ГУПФУ в Луганській області, яке є правонаступником УВД ФССУ у Луганській області, із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року по справі №243/3505/16-ц дійшла висновку, що ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
У цій же справі Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що не відповідає фактичним обставинам справи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 квітня 2017 року в справі № 6-51цс17, оскільки на дату її прийняття набрали законної сили рішення судів у справі № 826/18826/14, якими визнано незаконним пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року по справі № 243/8684/19-ц зазначено, що не є підставою для припинення страхових виплат особі ненадання їй довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про подальше здійснення відповідних нарахувань.
Таким чином, керуючись вказаними правовими висновками Верховного Суду, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковим для застосування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, а також не подання ним відповідної заяви до ГУ ПФУ в Луганській області або до УВД ФССУ у Луганській області, правонаступником якого є відповідач не може впливати на реалізацію ним права на продовження отримання раніше призначених страхових виплат.
Тим більше, що вище наведеними Порядками № 20 та № 27 визначено, що при прийнятті рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлює постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, уповноважений орган у разі відсутності в особи оригіналу справи про страхові виплати, одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується обраного позивачем способу захисту його порушеного права в частині вимог щодо зобов'язання відповідача поновити йому нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, суд зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Під час розгляду адміністративної справи судом з'ясовано, що у позивача оригінал справи про страхові виплати відсутній, тому відповідно до механізму продовження виплати раніше призначених страхових виплат, визначеного Порядком № 27, передумовою прийняття ГУПФУ в Луганській області, рішення про продовження позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати є одержання відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат, в залежності від наявності яких приймається рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати або рішення про відмову у продовженні страхових виплат.
На час розгляду справи ГУ ПФУ в Луганській області ще не вирішувало питання щодо продовження ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з прийняттям відповідного рішення.
Тому суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 9 та частини четвертої статті 245 КАС України, обґрунтовано вважав за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача в межах заявлених позивачем вимог та зобов'язати ГУПФУ в Луганській області вирішити питання про продовження ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 грудня 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 360/523/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення -28 листопада 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук