28 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/12679/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить: зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перегляд висновку госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022 з прийняттям постанови відповідно до пп. 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 25.04.2023 звернувся до відповідача із заявою про перегляд та зміну рішення госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022 в частині висновку з «Ні, захворювання не пов'язано із проходженням військової служби» на «ТАК, захворювання пов'язане із використанням обов'язків військової служби». Однак відповідач, не розглянувши заяву позивача по суті, надав роз'яснення, що підстав для перегляду та зміни висновку госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022 нема. Позивач вважає, що відповідач як орган державної влади не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України. Оскільки відповідач мав здійснити медичний огляд позивача та винести відповідну постанову.
Ухвалою судді від 06.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не висловив незгоди із встановленим йому діагнозом, а оскаржує лише постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання, потреби у проведенні повторного медичного огляду ВЛК не має. Також, позивач не надавав документів, які підтверджують його участь у бойових діях. Крім того, захворювання позивача діагностовано ще до мобілізації. Прийняття постанови з формулювання «Захворювання ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби» не належить по повноважень відповідача.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відзив відповідача не містить жодних доказів про те, що відповідач розглянув його заяву про перегляд постанови госпітальної ВЛК у належний спосіб та не надав доказів щодо оформлення вмотивованої постанови з цього питання.
Відповідач надав до суду заперечення, в яких підтримав доводи, викладені в відзиві на позов.
Позивач надав до суду відповідь на заперечення відповідача, в яких підтримав доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно ч.10 ст.2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 в редакції від 16.04.2021 (чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд, зокрема: допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання (п.2.1 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до п.20.1 глави 20 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Згідно п.п.2.3.4 п.2.3 Розділу 1 Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Позивач до суду звернувся щодо оскарження відмови ЦВЛК ЗСУ у перегляді рішення госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022 в частині висновку з «Ні, захворювання не пов'язане із проходження військової служби» на «ТАК, захворювання пов'язано із виконанням обов'язків військової служби» (а.с.19-20).
Порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних врегульований пунктом 3 розділу ІІ Положення №402.
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів (п.3.1-3.2 розділу ІІ Положення №402).
Згідно п.3.3 розділу ІІ Положення №402 військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов'язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.
Відповідно до п.3.8 розділу ІІ Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)»; «Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)».
При медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема, «непридатний» до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби») (п.20.3 глави 20 розділу II Положення №402).
Постановою ВЛК, оформленою свідоцтвом про хворобу від 26.10.2022 №1515, встановлено причинний зв'язок захворювання: Захворювання, Ні, не пов'язані з проходженням військової служби, та визнано позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 40а, 39а графи ІІ Розкладу хвороб (а.с.13-14).
Позивач пройшов лікування в Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» та вважаючи, що його захворювання пов'язане з проходженням військової служби звернувся до ЦВЛК ЗСУ із заявою про перегляд висновку госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022.
ЦВЛК ЗСУ дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду висновку госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022, оскільки заявником не надано медичних документів, які дозволять віднести або підтверджують початок розвитку захворювання на період проходження військової служби та участі у бойових діях (а.с.21).
Відповідно до п.п.2.3.3 п.2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у ЗСУ, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із ЗСУ.
Згідно п.п.2.3.4 п.2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК ЗСУ.
Отже, пунктом 2.3 визначено об'єм дискреційних повноважень ЦВЛК. В тому числі, передбачена п.2.3 розділу І Положення №402 функція ЦВЛК з контролю за рішеннями ВЛК входить до дискреції ЦВЛК ЗСУ як військово-медичної установи з військового управління, що здійснює керівництво ВЛК регіонів у ЗСУ та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в ЗСУ.
В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.06.2018 у справі №806/526/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, що перевірка правильності прийнятого ВЛК рішення виключно за медичними показниками не входить у компетенцію адміністративного суду.
Суд вважає, що ЦВЛК, яка має у штаті медичних працівників та як установа, наділена повноваженнями щодо розгляду, перегляду, скасування, затвердження, незатвердження та контролю за постановами будь-якої ВЛК (включно з їх переглядом по суті прийнятих діагнозів) є єдиним компетентним суб'єктом владних повноважень, що контролює усі ВЛК та перевіряє прийняті ними рішення з метою захисту військовозобов'язаних, військовослужбовців та резервістів.
Саме враховуючи дискреційні повноваження ЦВЛК військовослужбовець має право на перегляд постанови ВЛК, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, оскільки вважає попереднє медичне обстеження проведеним формально, а медичні висновки за його результатами такими, що не відповідають стану його здоров'я. У підтвердження своєї думки надав консультативний висновок від 03.02.2023 Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» та виписку з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №931 (а.с.16-18).
Згідно з листом ЦВЛК ЗСУ від 05.06.2023 №598/4884 відповідач відмовив заявнику у перегляді постанови ВЛК (а.с.21).
Проте дослідженням вказаного листа судом встановлено, що вказаний лист-відповідь лише містить твердження, що постанову про причинний зв'язок діагностованих у заявника захворювань згідно свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022 №1515 прийнято вірно. Враховуючи викладене, підстав для перегляду постанови немає.
Таким чином, відповідь не містить жодної оцінки відповідних спеціалістів ЦВЛК, які мають діскреційні повноваження, щодо спростування або не спростування наданими додатково позивачем консультативного висновку від 03.02.2023 Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» та виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №931 (а.с.16-18).
Суд вважає, що саме ЦВЛК в силу своїх дискреційних повноважень повинна була надати таку оцінку та надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо правомірності висновку ВЛК.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Суд дійшов висновку, що при наданні відповіді позивачу про відмову у перегляді постанови військово-лікарської комісії від 26.10.2022 відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Тому на підставі викладеного суд вважає, що ЦВЛК повинно було розглянути заяву позивача про перегляд постанови ВЛК в розрізі встановлених позивачу діагнозів у сукупності з обстеженнями та за результатами такого розгляду надати відповідь (висновок) про правомірність/неправомірність постанови ВЛК.
Дотримуючись положень конституційного принципу «розподілу влади», який не передбачає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, суд враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає у гарантуванні дотримання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, оскаржувана відмова ЦВЛК є одним із способів реалізації відповідачем повноважень в сфері проходження громадянами України військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача переглянути постанову ВЛК задоволенню не підлягають, оскільки суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження ЦВЛК, що може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право позивача.
Суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перегляд постанови ВЛК, оформленої свідоцтвом про хворобу №1515 від 26.10.2022, з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.73, 74, 75, 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, викладену у листі від 05.06.2023 №598/4881, в перегляді висновку госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2022.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2023 про перегляд висновку госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої свідоцтвом про хворобу №1515 від 26.10.2022, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 13, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179).
Повне рішення суду складено 28 листопада 2023 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО