про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 листопада 2023 року справа № 580/11220/23
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” (далі - товариство, позивач) подало позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ДВС, відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. щодо винесення постанови від 08.11.2023 у виконавчому провадженні № 5097266 про стягнення виконавчого збору в розмірі 11215294,34 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 08.11.2023 про стягнення виконавчого збору в розмірі 11215294,34 грн у виконавчому провадженні № 5097266.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Під час вирішення питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду суддя зазначає таке.
За вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їхньою посадовою або службовою особою, у т.ч. органу виконавчої служби, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований ст. 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).
Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз вказаних положень вказує на те, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ. Тобто критерієм розмежування юрисдикції згідно з цим законом є суд, що видав виконавчий документ. При цьому, виключно до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання, зокрема, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Суддя з'ясував, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 08.11.2023 прийнята державним виконавцем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 07.02.2006 за № 10-14/132 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Черкасиобленерго” на користь ДП “Енергоринок” 92013581,12 грн боргу, 10498 941,48 грн збитків від інфляції, 9637602,81 грн 3 % річних, 1000,00 грн пені, 1700 грн, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, спірна постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 5097266 прийнята у виконавчому провадженні із виконання рішення Господарського суду Черкаської області, у зв'язку із чим відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII може бути оскаржена до Господарського суду Черкаської області.
Слід зазначити, що оскарження спірної постанови до адміністративного суду суперечить вищевказаним вимогам ст. 74 Закону № 1404-VIII, оскільки до адміністративного суду позивач може подати позов у разі його незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю виконавця у виконавчому провадженні, відкритому саме із виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка є окремим виконавчим документом та належить до виконання у визначеному Законом № 1404-VIII порядку.
Суддя також врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 339 та ч. 1 ст. 340 Розділу VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень” Господарського процесуального кодексу України у редакції на час звернення з позовом (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Оскільки позивач у цій справі є боржником у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого документу Господарського суду Черкаської області, а спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у виконавчому провадженні із виконання рішення Господарського суду Черкаської області, заявлений у цій справі спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Суддя врахував, що частина позовних вимог про визнання неправомірними дій виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови не впливають на суть та зміст позову (скасування постанови), при цьому вказана частина вимог не містить окремих обґрунтувань. Таким чином, вказану частину вимог неможливо розглянути окремо від основних вимог (скасування постанови), у зв'язку із чим суддя доходить висновку, що заявлене формулювання не впливає на предмет спору та не відносить його до категорії справи, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, суддя доходить висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі із роз'ясненням позивачу, що заявлений спір має розглядатися Господарським судом Черкаської області в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 170, 171, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 28.11.2023.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК