Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
27 листопада 2023 р. № 520/33344/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ольга Горшкова, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.10.2022 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.10.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.10.2022 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суддя зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 6 частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов підлягає поверненню якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов підлягає поверненню якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами.
Вирішуючи питання наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за сформульованими заявником вимогами, включеними одночасно до одного позову, суд виходить за таких підстав та мотивів.
За викладеними у тексті позову твердженнями представника заявника, грошове забезпечення заявника у період з 01.10.2022 по 20.05.2023 було виплачене не в повному обсязі, оскільки таке грошове забезпечення виплачувалося без врахування механізму множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року станом на 01 січня кожного календарного року, у зв'язку з чим має місце затримка розрахунку при звільненні, за яку має бути сплачений середній заробіток.
Усі ці вимоги заявлені позивачем одночасно.
Між тим, суддя зазначає, що рівень, склад та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначені ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) та приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (01.01.2008р.) і приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.).
Прогалини у нормативному регулюванні відносин з проходження громадянами військової служби у лавах Збройних Сил України можуть усуватись нормами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах та підрозділах служби цивільного захисту.
Оскільки спеціальними актами права з приводу проходження військової служби у лавах Збройних Сил України не передбачено ані порядку та умов проведення розрахунку із особою начальницького складу при звільненні, ані будь-яких застережень з цього приводу, то суд вважає за необхідне поширити на дані відносини дію положень ст.47 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спору), де указано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З положень наведених норм права чітко та однозначно слідує, що події звернення до суду із позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має передувати подія виникнення боргу з оплати праці найманого працівника та подія існування затримки остаточного розрахунку при звільненні, котра у часі виникає з наступного календарного дня після припинення публічної служби та завершується у попередній календарний день до дати проведення виплати боргу.
У спірних правовідносинах згадана подія відсутня, оскільки не вирішений спір стосовно відповідності закону управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу повноти розрахунку із заявником при звільненні.
Таким чином, представник позивача, який є адвокатом, будучи обізнаним про ці обставини (оскільки посилався на статтю 117 КЗпП в позовній заяві), без жодного належного обгрунтування заявляє вимогу щодо виплати середнього заробітку за відсутності події настання такої затримки, що містить одночасно ознаки подання безпідставного позову, подання позову в цій частині за відсутності предмета спору.
Відповідно до частини 4 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
За правилами пункту 3 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Суд вважає, що подання позову з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за відсутності події настання такої затримки (тобто до набрання законної сили рішенням суду про підтвердження факту існування боргу, настання події виплати такого боргу суб'єктом владних повноважень та вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відмови у призначенні, обчисленні, нарахуванні, виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) містить одночасно ознаки подання безпідставного позову; подання позову за відсутності предмета спору; подання позову у спорі, який має очевидно штучний характер.
Тому суд не знаходить іншого тлумачення цієї події, окрім як зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 3 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга ГОРШКОВА