Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
28.11.2023 р. справа №520/27513/23 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівни Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації) третя особа - Державне підприємство «ДІЯ» Міністерства цифрової трансформації України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівні Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо не виправлення дистанційно технічної помилки, яка виникла в процесі державної реєстрації права на нерухоме майно; 2) визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівні Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо стягнення з ОСОБА_1 адміністративного збору у розмірі 110,00 грн; 3) зобов'язання державного реєстратора Шеховцову Маргариту Євгенівну Департаменту реєстрації Харківської міської ради виправити дистанційно технічну помилку, яка відбулась в процесі винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №68121959 від 21.06.2023, без стягнення адміністративного збору; 4) зобов'язання державного реєстратора Шеховцову Маргариту Євгенівну Департаменту реєстрації Харківської міської ради надати ОСОБА_1 витяг з Державного реєстру речових прав з виправленою помилкою; 5) стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що суб'єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо не виправлення технічної помилки, яка виникла в процесі державної реєстрації права на нерухоме майно саме з вини відповідача. Наголошував, що до складу первинного звернення, поданого через портал "Дія", було включено правовстановлюючий документ відносно об"єкту нерухомого майна - Квартири АДРЕСА_1 (далі за текстом - Квартира), а саме: свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.01.1999р., видане Центром (Відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, а тому суб"єкт владних повноважень не мав правових підстав для витребування будь-яких додаткових документів, а повинен був здійснити реєстрацію речових прав виключно на підставі поданих зацікавленою особою документів. Стверджував, що суб"єктом владних повноважень було неправомірно роздруковано письмову заяву про реєстрацію речового права на Квартиру, до якої були внесені невірні дані стосовно обсягу додатків звернення та календарної дати видачі паспорта громадянина України. Зазначав, що суб"єктом владних повноважень могли бути вилучені електронні копії документів. Посилався на те, що зазнав глибокого відчуття несправедливості, душевних страждань, незручностей, розчарувань та негативних емоцій.
Відповідач, Департамент реєстрації Харківської міської ради (далі за текстом - Відповідач №1) , із поданим позовом не погодився. Аргументуючи заперечення проти позову наполягав, що виправлення помилок у відомостях про речові права у даному конкретному випадку повинно відбуватись у порядку ст.26 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з урахуванням норм Порядку державного реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (зареєстрований постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127; далі за текстом - Порядок №1127) та норм Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (затверджений постановою КМУ від 26.10.2011р. №1141; далі за текстом - Порядок №1141) за письмовою заявою установленого формуляру із попередньою оплатою адміністративного збору у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач, Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради - Шеховцова Маргарита Євгенівна (далі за текстом - Відповідач №2) власної письмової позиції по суті спору не висловив, про розгляду справи був сповіщений завчасно та належно.
26.10.2023р. до суду надійшли письмові пояснення по суті позову третьої сторони - Державного підприємства "Дія", де указано, що Державним підприємством "Дія" як технічним адміністратором порталу "ДІЯ" реалізована технічна можливість подачі заяви про державну реєстрацію прав та направлення її до державного реєстратора для подальшого опрацювання.
28.10.2023р. до суду надійшов процесуальний документ у вигляді відповіді на відзив, який по суті повторює доводи позову.
Ухвалою суду від 07.11.2023р. від відповідача №1 - Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради були витребувані додаткові докази, необхідні для правильного вирішення спору по суті.
10.11.2023р. судом були отримані докази, витребувані зазначеною ухвалою.
14.11.2023р. позивачем були подані додаткові пояснення, де заявник вкотре наполягав на подачі такого пакету документів, обсяг якого не потребував від державного реєстратора речових прав на нерухоме майно з"ясування будь-яких додаткових відомостей.
24.11.2023р. позивачем були подані додаткові пояснення схожого змісту із долученням відео з екрану особистого кабінету позивача на порталі "Дія".
Суд, вивчивши доводи процесуальних документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Згідно із виданим Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради свідоцтвом про право власності на житло від 12.01.1999р. №5А-99-162289 Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" була проведена реєстрація за заявником права приватної власності на частину Квартири АДРЕСА_1 (далі за текстом - Квартира) у порядку приватизації державного житлового фонду.
Окрім того, згідно із свідоцтвом про право на спадщину №7-560 від 13.05.2010р., виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, заявнику належало та було зареєстровано КП "Харківське МБТІ" право власності на частину Квартири у порядку спадкування.
Відомості про належність заявникові права власності на Квартиру були відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме прав (далі за текстом - Державний реєстр).
27.05.2023р. в Державному реєстрі прав було відкрито розділ на об”єкт нерухомого майна - та зареєстровано за заявником право власності на Квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину №7-560 від 13.05.2010р., виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою.
За викладеним у позові твердженням, заявник 04.06.2023р. через портал "Дія" ініціював процедуру державної реєстрації прав на нерухоме майно - Квартиру, подавши: заяву про державну реєстрацію права власності (далі за текстом - Заява); видане Центром (Відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради свідоцтво про право власності на житло №5А-99-162289 від 12.01.1999р. (файл «Свідоцтво_право_власність_1.jpg» та «Свідоцтво_право_власність_2.jpg»); видане державним нотаріусом 11 Харківської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину №7-560 від 13.05.2010р. (файл «Свідоцтво_квартира.jpg» та «Витяг_реєстр.jpg»).
Надані заявником роздруківки містять відомості про долучення до згаданої вище Заяви електронної копії документа з найменуванням "Свідоцтво_право_ власність", відображення у графі "Супровідні документи": Свідоцтво про право власності, від 12.01.1999, №5А-99-162289 видавник: Харківський міський центр приватизації державного житлового фонду Харківської міської ради, реквізити Свідоцтва про право власності на житло від 12.01.1999р. №5А-99-162289, видане Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради.
Надані на виконання прийнятої у порядку ч.4 ст.9 КАС України ухвали суду про витребування доказів матеріали Відповідача №1 - Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради засвідчують, що згаданій вище Заяві позивача було присвоєно номер - 55725546.
Надані Відповідачем №1 роздруківки зображень екрану технічного пристрою з АРМ "Державного реєстратора прав" відносно Заяви №55725546 містять відомості про існування в розділі "Супровідні документи" 3 файлів, а саме: файлу №1, структурними частинами якого є електронна копія свідоцтва про право на спадщину за законом №7-560 від 13.06.2010р., виданого державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори та електронна копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.06.2010р. №26400483.
Суд зазначає, що саме ці документи є неналежними правовстановлюючими документами відносно ініційованого Заявою №55725546 питання, позаяк за цими документами суб"єктом владних повноважень у минулому (а саме: 27.05.2023р.) вже було зареєстровано речове право заявника на частини Квартири у порядку спадкування.
Файл №2 згідно з поданою Відповідачем №1 - Департаментом державної реєстрації Харківської міської ради роздруківкою містить відомості про реквізити свідоцтва про право власності №2А-99-162289 від 12.01.1999р., але не містить електронної копії указаного документа.
Оскільки суд не знаходить об"єктивних даних про існування у працівників Відповідача №1 - Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради інтересу або злого умислу на внесення до АРМ "Державного реєстратора прав" будь-яких недостовірних чи викривлених даних, то доводи заявника про умисне видалення будь-яких документів чи спотворення істотних та суттєвих відомостей суд визнає недоведеним.
Допущена працівниками Відповідача №1 - Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради інтересу у спірних правовідносинах помилка у календарній даті виданого заявнику паспорта громадянина України не може бути кваліфікована судом у якості зловмисного усвідомленого діяння на шкоду інтересам заявника і у даному конкретному випадку не призвела до жодних негативних наслідків.
За Заявою №55725546 працівником Відповідача №1 - Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради - ОСОБА_2 була виготовлена друкована форма заяви.
Отже, Відповідач №2 не мав жодного стосунку до виготовлення указаного документа.
До друкованої форми заяви були внесені відомості про календарну дату видачі заявнику паспорта громадянина України - 29.07.2001р. та про подання разом із Заявою №55725546 свідоцтва про право на спадщину №7-560 від 13.06.2010р., виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою.
У ході розгляду справи судом не виявлено доказів умисного або ненавмисного знищення працівниками Відповідача №1 - Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради будь-яких додатків до Заяви №557255456 або включення до відомостей АРМ «Державного реєстратора прав» недостовірних відомостей про реквізити первинного правовстановлюючого документу на Квартиру, а саме: помилкового зазначення дійсних реквізитів Свідоцтва про право власності на Квартиру, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради Свідоцтво про право власності, від 12.01.1999, №5А-99-162289 (невірних - №2А-99-162289 замість правильних - №5А-99-162289).
14.06.2023р. за заявою №55725546 працівником Відповідача №1 - Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради інтересу, державним реєстратором прав на нерухоме майно - Шевцовою Маргаритою Євгенівною (тобто Відповідачем №2) було прийнято рішення від 14.06.2023р. №68014781 про зупинення розгляду заяви через відсутність у відомостях Реєстру прав власності на нерухоме майно повної інформації стосовно Квартири.
Доказів оскарження заявником цього рішення матеріали справи не містять.
15.06.2023р. Відповідачем №2 на адресу Комунального підприємства «Харківська міське бюро технічної інвентаризації» було складено лист про надання повної інформації про зареєстрованих прав власності на Квартиру.
Листом від 21.06.2023р. №1839/0/275-23 Комунальне підприємство «Харківське МБТІ» сповістило Відповідача №2 про те, що реєстрація права приватної власності на Квартиру проведена за заявником: частина на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого 12.01.1999р. Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради; частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.05.2010р. Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою за №7-560.
21.06.2023р. Відповідачем №2 було прийнято рішення №68121871 від 21.06.2023р. про відновлення розгляду Заяви №55725546.
21.06.2023р. Відповідачем №2 було прийнято рішення №68121871 від 21.06.2023р. про проведення державної реєстрації прав за Заявою №55725546, унаслідок реалізації якого до Державного реєстру речових прав був внесений запис про реєстрацію за заявником права власності на частки Квартири (реєстраційний номер об''єкта нерухомого майна - 2740725463120; номер відомостей про речове право - 50714497) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.01.1999р. Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради №2А-99-162289.
30.06.2023р. заявником на адресу Відповідача №1 було подано звернення (у формі електронного документу довільної форми) з приводу виправлення помилки у сформованому 21.06.2023р. витязі з Державного реєстру речових прав №336510863 в частині реквізитів свідоцтва про право власності.
Доказів направлення аналогічного звернення на адресу Відповідача №2 заявник до матеріалів справи не подав.
05.07.2023р. Відповідачем №1 було отримано лист Комунального підприємства "Харківське МБТІ" від 04.07.2023р. №3397/04-08/23, де указано, що, зокрема, реєстрація права приватної власності на Квартиру проведена за заявником: частина на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999р. Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.
Відповідь на указане вище звернення позивача була надана листом Відповідача №1 - Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 17.07.2023р. №1745/0/50-23, з якого слідує, що означене звернення було розглянуто саме у порядку Закону України "Про звернення громадян" у зв"язку із відсутністю складеної відповідно до ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заяви на проведення реєстраційних дій.
У листі від 17.07.2023р. №1745/0/50-23 Відповідачем №1 - Департаментом реєстрації Харківської міської ради було процитовано зміст п.3 ч.3 ст.10 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заяви на проведення реєстраційних дій (де указано, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії); визнано обставини внесення до сформованого 21.06.2023р. витягу з Державного реєстру речових прав №336510863 помилкових даних стосовно свідоцтва про право власності (а саме: невірно указано - №2А-99-162289 замість правильного - №5А-99-162289) через отримання такої інформації від Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації", котре лише листом від 04.07.2023р. №3397/04-08/23 повідомило про реєстрацію за заявником права приватної власності на 1/2 частину Квартири за виданим Центром (Відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради свідоцтвом про право власності на житло №5А-99-162289 від 12.01.1999р.
19.07.2023р. заявником засобами телекомунікаційного зв”язку на адресу Відповідача №1 було надіслано звернення з аналогічного по суті питання, де заявник не погоджувався із відповідністю закону дій та рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, наполягав на виправленні технічної помилки в частині реквізитів свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.01.1999р., наданні послуги з виправлення відомостей Державного реєстру прав дистанційно (в електронній) формі та безкоштовно.
Доказів направлення цього ж звернення на адресу Відповідача №2 заявник до матеріалів справи не подав.
У відповідь на вказане звернення заявника листом Відповідача № 1 - Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 31.07.2023р. №1859/0/50-23 позивача було повідомлено про те, що до заяви від 12.06.2023р. №55755546 відносно Квартири було додано лише копію свідоцтва про право на спадщину за законом №7-560 від 13.05.2010р.
Також згідно з листом Відповідача № 1 - Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 31.07.2023р. №1859/0/50-23 виправлення технічної помилки з вини заявника можливо лише на підставі заяви із сплатою адміністративного збору у сумі 110,00грн.
Отже, відмова у виправленні відомостей Державного реєстру прав стосовно реквізитів свідоцтва про право власності на житло №5А-99-162289 від 12.01.1999р., а також управлінські волевиявлення з приводу неможливості надання послуги з виправлення відомостей Державного реєстру прав дистанційно (в електронній формі) та безкоштовно, з приводу необхідності подання письмової заяви про виправлення помилки, з приводу необхідності оплати адміністративного збору у сумі 110,00грн. були вчинені не Відповідачем №2 (на чому помилково наполягає заявник, посилаючись на вчинення саме Відповідачем №2 протиправної бездіяльності), а Відповідачем №1.
Проте, стверджуючи про невідповідність закону управлінських волевиявлень саме Відповідача №1 з приводу не виправлення технічної помилки, яка виникла в процесі державної реєстрації права на нерухоме майно саме з вини суб”єкта владних повноважень, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Суспільні відносини з приводу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно унормовані приписами Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом - Закон України від 01.07.2004р. №1952-IV) та деталізовані приписами Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127; далі за текстом - Порядок №1127) і Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (затверджений постановою КМУ від 26.10.2011р. №1141; далі за текстом - Порядок №1141).
Так, у розумінні п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За визначенням п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Частиною 5 статті 3 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Як то указано у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV право власності підлягає державній реєстрації прав.
За приписами ч.1 ст.5 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
З наведеного слідує, що суб'єкт державної реєстрації прав - Департамент реєстрації Харківської міської ради та державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради у відносинах з державної реєстрації прав є різними самостійними та незалежними один від одного суб”єктами права - учасниками суспільних відносин.
З огляду на викладене, судом за власною ініціативою ухвалою від 09.10.2023р. до участі у справі у якості відповідача було залучено Департамент реєстрації Харківської міської ради.
Коло повноважень державного реєстратора як суб”єкта владних повноважень окреслено законодавцем у приписах ч.3 ст.10 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV і серед таких повноважень відсутні повноваження на здійснення листування з іншими учасниками суспільних відносин як за заявами про проведення державної реєстрації прав, так і за заявами про виправлення записів в Державному реєстрі.
Підпунктом 3 частини 3 статті 10 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
У силу спеціального застереження ч. 2 ст. 11 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Отже, у спірних правовідносинах Відповідач №1 не має визначених законом повноважень, способу, підстав та приводів для втручання у функціонування Відповідача №2 під час прийняття рішень з приводу державної реєстрації прав.
Заява №55725546 первісно надійшла у фізичне розпорядження Відповідача №1, а після формування матеріалів цієї Заяви у паперовому вигляді була передана у провадження Відповідача №2.
Частиною 4 статті 12 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV визначено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником.
За правилами ч. 8 ст. 18 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим / отриманим документам.
Частиною 1 статті 20 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
За приписами ч. 4 ст. 20 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі: 1) відсутності документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг, або внесення відповідної плати не в повному обсязі; 2) невстановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви; 3) відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).
Суд відзначає, що зміст, відомості та додатки до Заяви №55725546 не містили підстав для прийняття Відповідачем №2 рішення у порядку ч.4 ст.20 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV.
Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV якщо у заяві відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" зазначено відомості про документи, необхідні для проведення реєстраційних дій, або до заяви додано копії відповідних документів, засвідчені підписом заявника, державний реєстратор вчиняє дії, передбачені зазначеним Законом, з долученням електронних копій відповідних документів до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження.
Відповідно до ч. 6 ст.20 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV у разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації, про що за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру повідомляється заявник.
Як то указано у ч. 1 ст. 23 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
З огляду на стандарти доказування, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 (де указано, що: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування), суд у межах даного конкретного випадку не знаходить об”єктивних даних для висновку про те, що працівники Відповідача №1 або Відповідач №2 особисто умисно чи з необережності видалили будь-які додатки з обсягу Заяви №55725546 (зокрема, свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 12.01.1999р. Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради).
Тому суд доходить до переконання про відсутність належних, допустимих, достатніх та достовірних даних про надходження у фізичне розпорядження Відповідача №1 або Відповідача №2 електронної копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999р. Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.
За таких обставин, з огляду на неналежність будь-яких інших документів (безвідносно до обставин їх приєднання до Заяви №55725546 і фізичного надходження до суб”єкта владних повноважень) Відповідач №2 правомірно застосував у спірних правовідносинах положення п.3 ч.3 ст.10 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV і направив лист до Комунального підприємства "Харківське МБТІ", котре у минулому здійснювало реєстрацію речових прав на нерухоме майно (житло) на території міста Харкова.
Доводи заявника про подачу з особистого кабінету на порталі "Дія" іншого пакету документів, ніж у подальшому був отриманий Відповідачем №1 (зокрема, електронної копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999р.) слід визнати юридично неспроможними, позаяк у межах даного конкретного спору вирішальне значення мають саме обставини отримання Відповідачем №1 документів у складі Заяви №55725546.
Доказів отримання Відповідачем №1 у складі Заяви №55725546 електронної копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999р. матеріали справи не містять. Доказів знищення Відповідачем №1 електронної копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999р. матеріали справи не містять. Доказів існування у Відповідача №1 хоча б будь-якого інтересу на внесення до АРМ "Державного реєстратора прав" недостовірних даних стосовно електронної копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999р. матеріали справи не містять.
Відтак, суд доходить до переконання про відсутність належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів отримання Відповідачем №1 у складі Заяви №55725546 електронної копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999р., а надані заявником докази про направлення цього документа з особистого кабінету на порталі "Дія" є неналежними, адже не доводять факту отримання цього документа Відповідачем №1, а у подальшому і Відповідачем №2.
Унаслідок реалізації владних управлінських функцій Відповідачем №2 до Державного реєстру дійсно були внесені недостовірні відомості відносно правовстановлюючого документу на квартиру за Заявою №55725546 в частині реквізитів номеру Свідоцтва про право власності на Квартиру, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради Свідоцтво про право власності від 12.01.1999, а саме: замість правильних відомостей - №5А-99-162289 були включена помилкові відомості - №2А-99-162289.
Як достеменно з”ясовано судом у ході розгляду справи, дійсною причиною цьому послугувало не винне діяння заявника (який хоча і долучив до Заяви №55725546 зайві та непотрібні документи: свідоцтво про право власності на спадщину, витяг про реєстрацію права власності, але не обмежив цим вчинком свободу адміністративного розсуду Відповідача №2) і не винне діяння Відповідача №2 (який за відсутності усіх необхідних документів був змушений витребувати потрібні відомості у Комунального підприємства «Харківське МБТІ»), а саме надання неправдивих відомостей Комунальним підприємством «Харківське МБТІ», котре спочатку повідомило про реквізити відповідного правовстановлюючого документу як №2А-99-162289, а потім документально виправило надану інформацію про дійсні реквізити як №5А-99-162289.
Згідно з ч.2 ст.26 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб'єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об'єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку. Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.
У спірних правовідносинах заявник є єдиним власником Квартири, а тому виправлення помилки в частині реквізитів правовстановлюючого документу об”єктивно не здатне вплинути на права та інтереси будь-яких інших учасників суспільних відносин та спричинити погіршення їх правового становища.
Разом із тим, оскільки згадана помилка була виявлена після видачі заявникові відповідних документів про право власності, то виправлення цієї помилки у порядку абз.1 ч.2 ст.26 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV самостійно державним реєстратором без отримання заяви зацікавленої особи є неможливим.
Тому у спірних правовідносинах виправлення такої помилки має відбуватись у порядку абз.2 ч.2 ст.26 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV за письмовою заявою зацікавленої особи.
При цьому, суд відзначає, що добуті по справі докази не містять об”єктивних даних, котрі б засвідчували існування у спірних правовідносинах технічної можливості виправлення цієї помилки у спосіб подання відповідної заяви із використанням функціоналу портал «Дія» чи у спосіб подання електронного звернення довільної форми.
Суд вважає, що подані заявником звернення від 30.06.2023р. та від 19.07.2023р. не відповідали приписам Вимог до оформлення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016р. №3276/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.2016р. за №1504/29634), і тому цілком правомірно не були передані Відповідачем №1 у провадження державних реєстраторів (зокрема, і Відповідача №2), а натомість були розглянуті по суті саме Відповідачем №1 (як суб”єктом державної реєстрації прав) у порядку Закону України «Про звернення громадян».
За цим епізодом заявник жодних діянь Відповідача №1 не оскаржував, а Відповідач №2 був позбавлений будь-якої фізичної можливості прийняття за цими зверненням власних рішень у порядку ч.1 ст.11 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV, позаяк ці звернення були адресовані виключно Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради, а не конкретно Відповідачу №2.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Отже, за цим епізодом слід визнати недоведеним як факт вчинення Відповідачем №2 бездіяльності взагалі, так і факт вчинення Відповідачем №2 протиправної бездіяльності зокрема.
Аналогічні до норм Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV положення стосовно процедури державної реєстрації прав містять і положення Порядку №1127.
Так, згідно з п.6 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Відповідно до п.8 Порядку №1127 державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови відсутності підстав для її неприйняття, передбачених законом.
Як то указано у п.18 Порядку №1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
За правилами п.19 Порядку №1127 державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права, обтяження речових прав.
Згідно з п.30 Порядку №1127 державна реєстрація прав може проводитися за заявою, поданою в електронній формі, в разі: державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
Відповідно до п.31 Порядку №1127 державна реєстрація прав здійснюється за заявою, поданою в електронній формі через Портал Дія чи на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, через інші інформаційні системи, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри (далі - інформаційна система для подачі заяви).
Пунктом 31-1 Порядку №1127 визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає документи, необхідні для державної реєстрації прав, в електронній формі, що створені з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг та законодавства про електронні документи та електронний документообіг, крім випадків, передбачених абзацами другим та третім цього пункту. Для державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, заявником можуть бути подані скановані копії оригіналів паперових документів (фотокопій) з накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника.
У відповідності до п.32 Порядку №1127 у результаті інформаційної взаємодії Порталу Дія чи іншої інформаційної системи, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав, з Державним реєстром прав заява в електронній формі за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру автоматично реєструється в базі даних заяв. Моментом прийняття заяви вважається дата і час її реєстрації у базі даних заяв. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав в електронній формі проводиться в порядку черговості їх надходження, у тому числі з урахуванням заяв, що подаються в паперовій формі.
Згідно з п.33 Порядку №1127 державний реєстратор здійснює розгляд заяви в електронній формі відповідно до цього Порядку з прийняттям відповідних рішень виключно на підставі документів, передбачених пунктом 31-1 цього Порядку.
Судом не виявлено доказів порушення Відповідачем №2 процедури державної реєстрації за приписами Порядку №1127, адже Відповідач №2 письмової заяви на виконання поданої через портал Дія Заяви №55725546 не роздруковував, будь-яких відомостей до цієї заяви не включав, до моменту отримання у провадження Заяви №55725546 об'єктивно не мав змоги та інтересу у виключенні з відомостей АРМ «Державного реєстратора прав» будь-яких документів.
Відповідно до п.40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Згідно з п.53 Порядку №1127 у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов'язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.
З положень наведених вище норм Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV та Порядку №1127 слідує правомірність та обґрунтованість доводу Відповідача №1 про неможливість виправлення технічних помилок Державного реєстру прав без подання зацікавленою особою звернення належної форми у паперовому вигляді.
Стосовно управлінського волевиявлення Відповідача №1 про обов”язковість подання разом із зверненням належної форми у паперовому вигляді доказів оплати адміністративного збору суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.34 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV за державну реєстрацію права власності (у тому числі довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань) справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У силу спеціального застереження абз.3 ч.4 ст.34 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV адміністративний збір не справляється за державну реєстрацію речових прав та обтяжень, яка у випадках, визначених цим Законом, здійснюється автоматично програмними засобами ведення Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.6 ст.34 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV за виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, справляється адміністративний збір у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Коло випадків звільнення від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав окреслено законодавцем у ч.9 ст.34 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV і матеріали справи не містять доказів про існування правових підстав для поширення цих норм на спірні правовідносини.
З наведених норм закону слідує, що за загальним правилом державна реєстрація речових прав підлягає оплаті адміністративним збором за виключенням випадків абз.3 ч.4 ст.34 та ч.9 ст.34 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV, а натомість виправлення технічної помилки Державного реєстру прав підлягає оплаті судовим збором лише у випадку існування вини заявника.
У спірних відносинах з викладених вище міркувань суд дійшов до переконання про те, що помилка Державного реєстру прав (відносно виправлення якої склався даний спір) є суто технічною, наслідки виправлення цієї помилки об”єктивно не здатні зачепити інтересів будь-яких інших учасників суспільних відносин, причиною виникнення цієї помилки є не винні дії заявника чи винні діяння Відповідача №2, а надання недостовірної інформації Комунальним підприємством «Харківське МБТІ» Харківської міської ради.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 статті 77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 статті 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах Відповідач №2 у складі Заяви №55725546 не отримував фізично свідоцтва про право власності на житло у порядку приватизації державного житлового фонду, правомірно застосував п.3 ч.3 ст.10 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV і спрямував відповідний запит до Комунального підприємства «Харківське МБТІ» ХМР, вніс до запису про державну реєстрацію права власності на Квартиру недостовірні відомості в частині реквізитів правовстановлюючого документу виключно через отриману від Комунального підприємства «Харківське МБТІ» недостовірну інформацію, не мав правових підстав для виправлення технічної помилки у порядку абз.1 ч.2 ст.26 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV у зв”язку із видачею заявникові відповідних документів за Заявою №55725546 і неодержанням будь-яких звернень з даного питання належної форми у паперовому вигляді.
Отже, відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Відповідача №2 та спонукання Відповідача №2 до вчинення конкретних управлінських діянь поза межами правового порядку, чітко визначеного у даному конкретному випадку ч.2 ст.19 Конституції України, нормами Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV та приписами Порядку №1127.
Вирішуючи спір за епізодом стягнення 50.000,00грн. моральної шкоди, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як то указано у ч.ч. 1 і 2 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167); моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (ч.2 ст.1167).
У відповідності до ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Окремо за даним епізодом позову суд зважає, що згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, ч.1 ст.77 КАС України установлено загальне правило доказування сторонами адміністративної справи обставин у спорі.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, ч.2 ст.77 КАС України установлено спеціальне правило доказування сторонами адміністративної справи обставин у спорі, котра може бути застосовано виключно до окресленого у цій же нормі випадку - оскарження рішення суб”єкта владних повноважень, оскарження дії суб”єкта владних повноважень, оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За такого правового регламентування відсутні правові підстави для беззастережного поширення приписів ч.2 ст.77 КАС України на вимоги приватних осіб про стягнення моральної шкоди, завданої (на думку позивачів) реально вчиненими управлінськими волевиявленнями суб”єкта владних повноважень.
Факт існування моральної шкоди не може бути визнаний доведеним виключно через неподання відповідачем - суб”єктом владних повноважень тих об”єктивних даних, на яких може наполягати позивач, позаяк обставини непогіршення стану здоров'я, обставини відсутності дискримінації, обставини відсутності утисків чи переслідувань, обставини відсутності помсти, обставини відсутності неприязнених стосунків, обставини відсутності розчарування, обставини відсутності незручностей, обставини відсутності відчуття несправедливості, обставини відсутності страждань доводяться саме відсутністю відповідних подій, емоцій та негативних явищ.
Саме такі стандарти доказування є релевантними правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 17.03.2020р. по справі №815/5826/16: 1) згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору; 2) під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі; 3) п.5 цієї постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з'ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору; 4) аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.
У спірних правовідносинах суд не знайшов об”єктивних даних, які б засвідчували існування прямого та безпосереднього причинного наслідкового зв”язку між реально вчиненими управлінськими волевиявленнями Відповідача №2 та задекларованим заявником у позові погіршенням правового становища чи настанням у заявника будь-яких явищ негативного характеру.
Доводи заявника про протилежне мають виключно неконкретизований характер і тому об”єктивно не здатні обґрунтувати та довести факт настання моральної шкоди у розмірі 50.000,00грн.
Відтак, позов за цим епізодом до задоволення не підлягає.
За вимогою про спонукання Відповідача №2 надати ОСОБА_1 витяг з Державного реєстру речових прав з виправленою помилкою позов до задоволення не підлягає, позаяк згідно з ч.1 ст.2 КАС України об”єктом судового захисту є реально порушене у минулому право приватної особи або реально ущемлений у минулому інтерес приватної особи, а дана вимога звернута наперед у часі, стосується майбутніх правовідносин, котрі наразі не склались та відносно яких відсутні докази існування у суб”єкта владних повноважень наміру на порушення закону.
Окрім того, суд не знаходить у заявника матеріального інтересу на отримання указаного документу саме від Відповідача №2, позаяк у разі припинення трудових відносин між Відповідачем №1 та Відповідачем №2 або знаходження Відповідача №2 у стані тимчасової непрацездатності чи невиконання Відповідачем №2 трудових функцій з будь-яких інших поважних причин такий документ може бути наданий заявникові будь-яким працівником Відповідача №1 із правовим статусом державного реєстратора речових прав.
Водночас із цим, зважаючи на викладені вище міркування суду, причини та правову природу помилки Державного реєстру прав відносно реквізитів правовстановлюючого документу на Квартиру, явну та очевидну нездатність наслідків виправлення цієї помилки вплинути на права та інтереси інших учасників суспільних відносин, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України та надати інтересу заявника захист у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція); рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії", вичерпно реалізував усі діючі правові механізми з”ясування об'єктивної істини; забезпечив здобуття достатнього для вирішення спору по суті обсягу доказів; надав всебічну оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав достатній поза розумним сумнівом обсяг міркувань з приводу конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Вийти за межі доводів і предмету позову.
Зобов”язати Департамент державної реєстрації Харківської міської ради на підставі рішення суду у справі №520/27513/23 виправити технічну помилку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об”єкта нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 в частині зазначення реквізитів Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.01.1999р. Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради як №5А-99-162289 без подання ОСОБА_1 будь-яких додаткових звернень (заяв) та без оплати адміністративного збору.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко