Справа № 500/7069/23
27 листопада 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.09.2023 №50/02/22/1-1606 стосовно відмови прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помічника начальника військового наряду (кулеметник) 3 відділення 1 патрульного взводу патрульної роти 2 стрілецького батальйону служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз.8 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
зобов'язати Військової частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помічника начальника військового наряду (кулеметник) 3 відділення 1 патрульного взводу патрульної роти 2 стрілецького батальйону служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз.8 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 27.11.2023 о 12:00 год.
24.11.2023 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду. В обгрунтування вказаної заяви зазначено, що дане питання регулюються ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), строк звернення до суду становить один місяць, відтак позивачем пропущено такий строк. Також звертає увагу, що позивач долучає до матеріалів позову "зручний" йому рапорт та відповідь військової частини саме від 18.09.2023. Вперше позивач звертався з рапортом від 29.03.2023 щодо звільнення з військової служби за оспорюванню підставою, за результатами розгляду якого листом від 16.06.2023 за №50/02/22/1-958 було повідомлено про відсутність підстав для звільнення за сімейними обставинами. На думку відповідача, позивачу було відомо ще 16.06.2023, що його право порушено, а тому ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
27.11.2023 до суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обгрунтування підстав для поновлення процесуального строку зазначено, що лист про надання інформації від 18.09.2023 (відмова у звільненні з військової служби) був переданий ОСОБА_1 безпосередньо його командиром десь напочатку або всередині жовтня 2023 року, про що ніде не розписувався. Також вказує про постійне перебування на військовій службі. Лише після того як дізнався про відмову звільнити з військової служби під час мобілізації та знайшов можливість звернутись за правовою допомогою, адвокат в інтересах позивача 31.10.2023 зміг звернутись з даними позовом до суду.
У призначений час судового засідання 27.11.2023 у м.Тернопіль тривала повітряна тривога.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати згідно ч.4 ст.229 КАС України.
Так, ч.3 ст.3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Відтак, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України. Цією нормою встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які, у свою чергу, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача.
У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Причину звернення до суду з цим позовом 31.10.2023, тобто поза межами місячного строку, визначеного ч.5 ст.122 КАС України, мотивовано, тим що лист Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.09.2023 №50/02/22/1-1606 був доведений до відома позивача безпосереднім його командиром лише десь напочатку або всередині жовтня 2023 року, що об'єктивно ускладнювало реалізацію позивачем прав у встановлений спеціальний строк.
Доказів про день, коли позивачу стало відомо яке рішення винесене (про обставини прийняття рішення) за результатами розгляду його рапорту щодо звільнення з військової служби від 06.09.2023 відповідачем суду не надано, тоді як в силу ч.2 ст.77 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас посилання відповідача на те, що вперше позивач звертався з рапортом від 29.03.2023 щодо звільнення з військової служби, за результатами розгляду якого листом від 16.06.2023 за №50/02/22/1-958 було повідомлено про відсутність підстав для звільнення за сімейними обставинами, не заслуговують на увагу, оскільки предметом оскарження у даній справі є відмова у звільненні з військової служби, висловлена саме у листі від 18.09.2023 №50/02/22/1-1606.
Разом з тим, питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини могли унеможливити дотримання такого строку з огляду на наведення ним конкретних фактів, як саме введення воєнного стану, мобілізація останнього до лав Збройних Сил України з 23.03.2022 та перебування на військовій службі станом на день звернення до суду. Зазначені обставини об'єктивно могли вплинути на пропуск такого строку.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 також вважав за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.55, 124, 129 Конституції України, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд вважає, що у своїй сукупності обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги надані докази, а також з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними та необхідність такий поновити, а тому заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.223 КАС України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.2 ст.205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи неявку сторін та оголошення повітряної тривоги на час слухання справи, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи, про що повідомити осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись ст.120, 205, 240, 241, 248 КАС України, суд,
Визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовити в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відкласти розгляд справи на 13 грудня 2023 року о 11:00 год., який відбудеться в залі судових засідань Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою м.Тернопіль, вул.Кн. Острозького, 20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.