28 листопада 2023 року м. Рівне №460/25056/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 11 вересня 2023 року.
Ухвалою суду від 30.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак отримала відмову. Вказує, що станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії та довідками органу місцевого самоврядування. Таким чином, вважає, що має право на зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Отже, позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. За наведеного, просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на позовну заяву, де вказано, що проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду. Звертає увагу, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення від 18.09.2023 №172650007377 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Вказує, що доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, оскільки згідно з довідкою № 11-12/179 від 02.08.2023 вбачається навчання позивача з 01.09.1985 по 13.02.1988 у Пінському сільськогосподарському технікумі, Білорусь, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки. Вказує, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала з 12.11.1990 по 13.06.1992 в КСП “Советская армия” Одеської області, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Також зазначає, що посилання позивача на фактичне проживання в с.Ясногірка в період з 13.01.1986 по 27.01.1986 і з 07.07.1986 по 31.08.1986; 21.01.1987 по 03.02.1987 і з 06.07.1987 по 31.08.1987, тобто в періоди проведення канікул та укладення шлюбу не підтверджено належними та допустимими доказами. Оскільки заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутнє. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у встановлений судом строк подало відзив на позовну заяву. Зауважило, що період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 становить 2 роки 1 місяць 20 днів, при цьому початкова величина не застосовується. Оскільки заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, вказує, що при прийнятті спірного рішення управлінням протиправних дій не допущено. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ясногірка Сарненського району Рівненської області та є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_2 , виданим 18.01.1995 Рівненською обласною Радою.
Згідно з довідкою Головного управління освіти Брестського обласного виконавчого комітету НЗ «Пінський державний аграрний технологічний коледж» від 02.08.2023 №11-12/179, позивач з 01.09.1985 по 13.02.1988 навчалась у Пінському сільськогосподарському технікумі. Наказ про відрахування від 13.02.1988 №24 за сімейними обставинами. Передбачалися канікули в наступні періоди: з 13.01.1986 по 27.01.1986, з 07.07.1986 по 31.08.1986, з 21.01.1987 по 03.02.1987, з 06.07.1987 по 31.08.1987.
Згідно з довідкою виданою Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області від 10.07.2023 №1353 позивач була зареєстрована проживала в с.Вири з 02.04.1992 по 01.01.1996 (по 01.01.1993 становить 9 місяців, а по 01.01.1996 - 3 роки 9 місяців).
Згідно з довідкою виданою Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області від 11.07.2023 №1-1770 позивач постійно проживає та зареєстрована в с.Ясногірка з 31.08.1988 по 20.01.1990 (становить 1 рік 4 місяці 21 день) та з 29.02.1996 по даний час (по 11.09.2023 становить 27 років 6 місяців 14 днів).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Ясногірка та с.Вири Сарненського району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
11.09.2023 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
18.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення №172650007377 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки.
У вказному рішенні зазначено про те, що вік заявниці 54 роки; страховий стаж становить 25 років 4 місяці 18 днів. Станом на 01.01.1993 вона прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 1 місяць 20 днів. Початкова величина не підлягає застосуванню, оскільки з 26.04.1986 по 31.07.1986 заявниця не проживала на забрудненій території.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Як встановлено судом, позивач з 01.09.1985 по 13.02.1988 навчалась у Пінському сільськогосподарському технікумі, а з 07.07.1986 по 31.08.1986 передбачалися канікули. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що зимові та літні канікули проводила вдома в с.Ясногірка.
Суд враховує, що згідно з паспорними даним позивача, вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ясногірка Сарненського району Рівненської області, а також суд та бере до уваги покликання позивача про те, що канікули (з 07.07.1986 по 31.08.1986) вона проводила вдома в с.Ясногірка.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 556/1153/17.
Таким чином, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки з 07.07.1986 по 31.07.1986 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення.
У спірному рішенні відповідачем визначено період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення - 2 роки 1 місяць 20 днів. Судом встановлено, що саме такий період проживання в с.Ясногірка та с.Вири Сарненського району Рівненської області, визначено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а саме з 31.08.1988 по 20.01.1990 та з 02.04.1992 по 01.01.1993, тобто згідно з довідками Вирівської сільської ради від 10.07.2023 №1353 та від 11.07.2023 №1-1770.
Як вказує позивач, у с.Ясногірка вона проживала саме з 21.01.1988, а не з 31.08.1988 (дати реєстрації), після закінчення навчання та укладення шлюбу.
Суд враховує, що позивач з 01.09.1985 по 13.02.1988 навчалась у Пінському сільськогосподарському технікумі, а наказ про відрахування від 13.02.1988 №24 саме за сімейними обставинами. Матеріали справи містять свідоцтво про укладення шлюбу, яке датоване 23.01.1988.
Таким чином, суд вбачає за можливе визначити, що період проживання позивача в с.Ясногірка з 21.01.1988 по 20.01.1990 становить 2 роки.
Також суд зазначає, що підлягають зарахуванню періоди проведення канікул в с.Ясногірка, згідно з довідкою Головного управління освіти Брестського обласного виконавчого комітету НЗ «Пінський державний аграрний технологічний коледж» від 02.08.2023 №11-12/179, а саме з 07.07.1986 по 31.08.1986, з 21.01.1987 по 03.02.1987, з 06.07.1987 по 31.08.1987, що становить 3 місяці 3 дні.
Таким чином, за сукупності встановлених обставин, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення по 01.01.1993 становить більше 3 років (3 роки 3 дні).
Суд зазначає, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 26.04.2017 №9-1) (далі - Порядок №22-1).
До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, в тому числі документи, які засвідчують особливий статус: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
При цьому, суд наголошує, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до статті 15 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 04 вересня 2015 року (№690/23/15-а), Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 05 травня 2017 року у справі №К/800/15193/17, від 03 жовтня 2017 року у справі №К/800/31990/17. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Відповідно до посвідчення категорії серії НОМЕР_2 , виданим 18.01.1995 Рівненською обласною Радою, ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено те, що позивач станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення більше трьох років.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є досячнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.
Судом встановлено, що на момент подання заяви до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах, позивачу виповнилося 54 роки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Як встановлено судом, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення по 01.01.1993 становить 3 роки 3 дні, а також підлягає застосуванню початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки з 07.07.1986 по 31.07.1986 вона проживала у вказаній зоні.
Також, матеріалами справи підтверджено, що період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення з 01.01.1993 по дату звернення до пенсійного органу становить 30 років 6 місяців 14 днів (періоди з 01.01.1993 по 01.01.1996 та з 29.02.1996 по 11.09.2023).
Відтак, позивач має право на зменшення пенсійного віку на 6 років максимально.
Одночасно суд зауважує, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2023 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років.
Відповідач у спірному рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 25 років 4 місяці 18 днів.
З урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років максимально, страховий стаж ОСОБА_1 повинен становити не менше 24 років. Отже, у позивача наявний необхідний страховий стаж.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особа, яка станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а також прожила достатню кількість років в цій зоні для зменшення пенсійного віку на 6 років максимально.
Однак, суд бере до уваги покликання відповідача 1 наведені у відзиві про те, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала з 12.11.1990 по 13.06.1992 в КСП “Советская армия” Одеської області, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач даний факт визнає.
Суд зауважує, що у спірному рішенні відповідачем визначено період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення - 2 роки 1 місяць 20 днів.
Судом встановлено, що саме такий період проживання в с.Ясногірка та с.Вири Сарненського району Рівненської області, визначено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а саме з 31.08.1988 по 20.01.1990 та з 02.04.1992 по 01.01.1993, тобто згідно з довідками Вирівської сільської ради від 10.07.2023 №1353 та від 11.07.2023 №1-1770.
За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані у відзиві Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області обставини щодо роботи позивача з 12.11.1990 по 13.06.1992 в Одеській області, не покладались в основу прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.09.2023 №172650007377.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.09.2023 №172650007377 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає скасуванню.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
“Ефективний засіб правового захисту” у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. у справі № 2а-204/12).
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зазначає, що згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 1058, Пенсійний фонд України є органом який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов'язані з веденням обліку пенсійних активів осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України.
Інструкцією користувача реалізації механізму розподілу та опрацювань звернень за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів від 21 грудня 2020 року внесені зміни в програмне забезпечення підсистеми призначення та виплати пенсії на базі електронної пенсійної справи в частині централізації призначення пенсії. Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України” (далі - Постанова № 25-1), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 за № 339/35961, передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно пункту 4.2 розділу IV Постанови № 25-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.09.2023 №172650007377 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 11.09.2023, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке прийняло спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.09.2023 №172650007377 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області суму судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н,25009, ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802)
Суддя Н.В. Друзенко