про повернення позовної заяви
27 листопада 2023 року м. Рівне №460/25829/23
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Дудар О.М., розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), за змістом якого просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування включення індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування включення індексації грошового забезпечення, та з врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2020 по 18.01.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з по 18.01.2022 відповідно до абзаців 3,4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум.
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період 05.10.2020 по 18.01.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.
На виконання вимог ухвали суду від 13.11.2023 ОСОБА_1 подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, обґрунтовану тим, що на час виникнення спірних правовідносин щодо отримання виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які звільненні з військової служби до 19.07.2022 не підлягає обмеженню строком звернення до суду відповідно до ст.22 Конституції України.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дослідивши письмові докази, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Тривалість строку звернення до суду визначено залежно від суті позову.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII).
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Судом встановлено, що цей позов поданий у спірних правовідносинах, що виникли, зокрема, в межах прийняття, проходження та звільнення відповідача з публічної служби.
Предметом позову у цій справі є вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2020 по 18.01.2022 відповідно до абзаців 3,4,6 пункту 5 Порядку №1078, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення за період з 05.10.2020 по 18.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом встановлено, що позивач з позовною заявою звернувся до суду 07 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого КАС України.
Проте, положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 та від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідно до п.1 гл.XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Надалі дію карантину продовжено не було.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів ч.1 ст.233 КЗпП України закінчився 01.10.2023 (останній день строку звернення до суду).
Суд зазначає, що жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем суду не надано, об'єктивно непереборних обставин - не зазначено.
Суд звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України не зловживаючи ними.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV є джерелом права, також містить положення, відповідно до яких право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інш. проти Великобританії" (заява №22083/93), рішення від 27.02.1980 у справі "Девеер проти Бельгії" (заява №6903/75)).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" (заява №72286/01) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачу, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, тобто, якщо її не подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, не надано доказів поважності причин пропуску такого строку, позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 27 листопада 2023 року.
Суддя О.М. Дудар