про закриття провадження у справі
22 листопада 2023 рокусправа № 380/23228/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Моляща Т.В.,
за участю:
представник позивача Ярмоловський Л.М.,
представник відповідача не прибув
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хирівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Хирівської міської ради, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Хирівської міської ради від 09.11.2021 № 941 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)”, надану у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1246 га з кадастровим номером 4625181100:10:001:0152 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової громадської забудови Хирівської територіальної громади, приєднання частини 0,0046 га земельної ділянки (заїзд) до 0,12 га.
Ухвалою від 10.10.2023 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні суд поставив на вирішення питання про закриття справдження у справі про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Представник позивача у підготовчому засіданні не заперечив щодо закриття провадження у справі.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
При постановленні ухвали суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.
Суд встановив, що Хирівська міська рада згідно з рішеням від 09.11.2021 № 941 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)” ухвалила:
1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. Гору на ОСОБА_3 площею 0,1246 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 .
2. Надати у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1246 га з кадастровим номером 4625181100:10:001:0152 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови Хирівської територіальної громади.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно права власності» № 289263434 державним реєстратором Чир О.О. на підставі рішення Хирівської міської ради від 09.11.2021 № 941 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625181100:10:001:0152
Вирішуючи питання юрисдикції спору в подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20.03.2019 у справі №320/3496/17, від 10.04.2019 у справі №161/13749/15-ц, зазначила про те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16 зазначила, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду 30.01.2019 у справі № 803/41/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 по справі № 463/1865/17 зазначила, що якщо в результаті прийняття суб'єктом владних повноважень рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, спірні правовідносини стосуються набутого ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1246 га з кадастровим номером 4625181100:10:001:0152, на яку претендує і позивач.
Таким чином, виник спір про право цивільне, і подальше оспорювання права користування спірною земельною ділянкою не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права користування земельною ділянкою.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та за суб'єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункт 1 частини першої статті 238 КАС України адміністративний суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням того, що даний спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства, провадження в адміністративній справі слід закрити.
Керуючись ст. ст. 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у адміністративній справі № 380/23228/23 за позовом ОСОБА_1 до Хирівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1073,60 грн, спачений згілно з квитанцією від 28.09.2023 № 5.
Роз'яснити позивачу, що вирішення такого спору здійснюється за правилами цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У підготовчому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2023.
Суддя Кедик М.В.