27 листопада 2023 року м.Київ № 320/13799/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 27 січня 2023 року згідно протоколу № 54-23 у частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видати відповідне посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила про те, що у 1986 році вона перебувала у трудових відносинах зі Сквирською міжгосподарською будівельною організацією та виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, у період з 18.12.1986 до 20.12.1986 була відряджена до м.Прип'ять для супроводження вантажу. Позивачка має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане із впливом аварії на ЧАЕС. У листопаді 2021 року позивачка звернулася із заявою про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та усіма необхідними документами до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян. Проте відповідачем відмовлено позивачці у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що первинними документами не підтверджено направлення ОСОБА_1 на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зону відчуження та нарахування заробітної плати у підвищеному розмірі (в залежності до населеного пункту застосувались різні коефіцієнти). Також відсутня довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтверджену первинними документами, яка передбачена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою КМУ від 11 липня 2018 року № 551. Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 , рішенням регіональної комісії від 27.01.2023 № 54-23 правомірно вирішено відмовити ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, оскільки відсутні документи, передбачені Порядком.
Позивачка, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, подала відповідь на відзив, у якій зазначила про те, що нею були надані відповідачу первинні документи, визначені п. 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою КМУ від 11 липня 2018 року № 551. Оригінали документів надавались уповноваженому працівнику органів соціального захисту громадян у м. Сквира за місцем проживання позивачки разом із іншими документами та заявами. Відтак, позивачка виконала усі необхідні дії для встановлення їй статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надання відповідного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Проте, відповідач протиправно відмовив у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі посвідчення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.
Позивачка є особою з інвалідністю 2 групи, причина інвалідності: захворювання пов'язано із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК серії КИО-І №261010 від 03.07.2006.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 22.05.2003 № 25301, захворювання позивачки пов'язано з впливом аварії на ЧАЕС.
У 1986 році позивачка перебувала у трудових відносинах зі Сквирською міжгосподарською будівельною організацією на посаді старшого інспектора відділів кадрів.
Відповідно до посвідчення про відрядження від 18 грудня 1986 року, маршрутного листа позивачка була відряджена в м. Прип'ять з 18 грудня 1986 року до 20 грудня 1986 року для супроводження вантажу.
Згідно з довідкою від 20 січня 1987 року №74 ОСОБА_1 з 18 грудня 1986 року по 20 грудня 1986 року, посвідчення про відрядження №240 від 18.12.1986, позивачка була зайнята на роботах з ліквідації аварії на ЧАЕС. Загальна кількість відпрацьованого часу 48 годин в 3 зоні.
Відповідно до відомості №1 за січень 1987 року позивачці додатково за роботу по ліквідації аварії на ЧАЕС виплачено 18 крб. 20 коп.
Отримання підвищеної заробітної плати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС в сумі 18 крб. 20 коп. також підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за січень 1987 року.
Відповідно до наказу №55 від 07 серпня 1987 року позивачку було премійовано грошовою винагородою за активну участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.
28.10.2005 Київською облдержадміністрацією видано позивачці посвідчення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 .
02 листопада 2021 року позивачка звернулась до управління соціального захисту населення Білоцерківської РДА із заявою від 28 жовтня 2021 року про направлення до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян матеріалів для встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, додавши до заяви усі необхідні документи, а саме: заяву-пояснення від 28.10.2021, в якій зазначено, що 18 грудня 1986 року з місця роботи Сквирського міжколгоспбуду, ОСОБА_1 була направлена у відрядження на Чорнобильську АЕС, а саме у м. Прип'ять, здійснювала супровід вантажу; копію відрядження Сквирської міжгосподарської будівельної організації Київського обласного міжколгоспного об'єднання по будівництву «Облміжколгоспбуд» від 18.12.1986 № 240 на відрядження в м. Прип'ять терміном на 3 дні з 18.12.1987 по 20.12.1986; копію довідки Сквирської міжгосподарської будівельної організації 20.01.1987 № 74 (за підписом директора) щодо участі у роботах по ліквідації з 18 по 20.12.1986 відповідно до команд. посвідчення № 240; копію маршрутного листа від 20.01.1987 № 76 щодо перебування ст. інспектора відділу кадрів в м.Прип'ять у період 18.12.1986 - 20.12.1986 та характеру виконання робіт - супровід вантажу; копію розрахунково-платіжної відомості за січень 1987 року; копію витягу з наказу від 07.08.1987 № 55 «Про заохочення за активну участь в ліквідації аварії на ЧАЕС»; копію експертного висновку №445 від 22.05.2003 про встановлення причинного зв'язку інвалідності позивачки.
Вказана вище заява позивача, разом з додатками та поданням була надіслана відповідачу.
21 січня 2022 року на засіданні згідно протоколу № 40-22 було вирішено повернути справу ОСОБА_1 до Білоцерківської райдержадміністрації на доопрацювання. ОСОБА_1 рекомендовано надати детальне пояснення щодо характеру та видів виконуваних робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, місце їх виконання та шляху слідування. Надати оригінал трудової книжки та оригінали документів доданих до заяви від 28 жовтня 2021 року щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На виконання рекомендацій відповідача, позивачкою 18 липня 2022 року було надано заяву від 25 червня 2022 року з додатками, серед яких були власноручно написані письмові пояснення від 24 червня 2022 року, а також нотаріально засвідчені копії первинних документів.
27.01.2023 на засіданні Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян розглянуто питання щодо визначення ОСОБА_1 статусу «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та прийнято рішення № 54-23, яким позивачці було відмовлено ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відмова обґрунтована тим, що відсутні документи, передбачені Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 11 липня 2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян».
Не погоджуючись з зазначеним рішенням Комісії, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно зі ст. 9 вказаного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є, зокрема особи, які працювали у зоні відчуження в 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів.
Позивач наполягає на тому, що має право на встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки працювала у зоні відчуження у 1986 році та брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За правилами ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Процедуру видачі таких посвідчень визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 6 Порядку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. від одного до п'яти календарних днів, у 1987 році - від одного до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 3) серії А зеленого кольору.
Згідно пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів, зокрема, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Розглянувши подані позивачкою документи, 27.01.2023 на засіданні Комісії відповідачем було прийнято рішення про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з огляду на відсутність документів, передбачених Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачем у спірному рішенні не конкретизовано, які саме документи не були подані позивачкою при зверненні з заявою про надання їй статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до відповідача із заявою про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивачка надала такі документи: заяву-пояснення від 28.10.2021, в якій зазначено, що 18 грудня 1986 року з місця роботи Сквирського міжколгоспбуду, ОСОБА_1 була направлена у відрядження на Чорнобильську АЕС, а саме у м. Прип'ять, здійснювала супровід вантажу; копію відрядження Сквирської міжгосподарської будівельної організації Київського обласного міжколгоспного об'єднання по будівництву «Облміжколгоспбуд» від 18.12.1986 № 240 на відрядження в м. Прип'ять терміном на 3 дні з 18.12.1987 по 20.12.1986; копію довідки Сквирської міжгосподарської будівельної організації 20.01.1987 № 74 (за підписом директора) щодо участі у роботах по ліквідації з 18 по 20.12.1986 відповідно до команд. посвідчення № 240; копію маршрутного листа від 20.01.1987 № 76 щодо перебування ст.інспектора відділу кадрів в м.Прип'ять у період 18.12.1986 - 20.12.1986 та характеру виконання робіт - супровід вантажу; копію розрахунково-платіжної відомості за січень 1987 року; копію витягу з наказу від 07.08.1987 № 55 «Про заохочення за активну участь в ліквідації аварії на ЧАЕС»; копію експертного висновку №445 від 22.05.2003 про встановлення причиного зв'язку інвалідності позивачки.
Оскільки належними та допустимими доказами підтверджено те, що позивачка у період з 18.12.1986 до 20.12.1986 брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому вона має право на встановлення їй статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до архівної довідки КУ СМР «Трудовий архів Сквирської міської територіальної громади» від 13.06.2022 № 05-04/144 в первинних документах фонду Спільного підприємства «Агропромбуд» (книги наказів по особовому складу, книги обліку нарахування заробітної плати - працівникам за 1986-1987) відомості щодо участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Ч АЕС відсутні, суд зазначає таке.
Згідно з трудовою книжкою позивачки, остання у період з 1984-1989 роки працювала у Сквирській міжгосподарській будівельній організації.
Водночас, згідно з Архівною довідкою від 13.06.2022 №95-04/144, наданою КУ СМР "Трудовий архів Сквирської міської територіальної громади" на запит відповідача щодо участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зазначено, що в первинних документах фонду Спільного підприємства «Агропромбуд» (книги наказів по особовому складу, книги обліку нарахування заробітної плати працівникам за 1986 - 1987 роки) відомості відсутні.
ОСОБА_1 згідно наказу по Сквирській МСО № 61-к от 15 жовтня 1984 року була прийнята на роботу кабельщиком з 24 жовтня 1984 року та звільнена згідно наказу по ОСОБА_2 №24 від 14 березня 1989 року по п. 1 ст. 40 КЗпП УРСР по скороченню штатів та переводом в ОСОБА_3 .
З наведеної інформації вбачається, що в первинних документах фонду Спільного підприємства «Агропромбуд» взагалі відсутні відомості щодо позивачка у книгах наказів по особовому складу та нарахуванню заробітної плати працівникам Сквирського міжколгоспбуду у 1986-1987 роки, у той же час факт перебування позивачки у трудових відносинах з Сквирським міжколгоспбудом у 1986-1987 роки підтверджено трудовою книжкою. А тому, суд критично відноситься до зазначеної інформації.
Тим більше, у трудовому архіві є відомості про прийняття та звільнення позивачки з роботи.
Суд ще раз наголошує, що згідно пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів, зокрема, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.
Між тим, позивачкою надано відповідачеві посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляховий лист та трудову книжку, які є достатніми доказами участі позивачки у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У свою чергу відсутність документів у трудовому архіві щодо позивачки у 1986-1987 роках не ставить під сумнів працевлаштування позивачки у Сквирській міжгосподарській будівельній організації та фактичну участь позивачки у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з огляду на наявність інших підтверджуючих документів, зокрема, посвідчення про відрядження у зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника (Чорнобильської АЕС), шляхового листа та трудової книжки, які не визнавались протиправними, не скасовані та не спростовані відповідачем.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та положення проаналізованого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивачки про наявність підстав для скасування рішення Комісії від 27.01.2023, оформленого протоколом № 54-23 у частині, що стосується відмови ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання Комісії прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 826/17220/17.
Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Суд наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Згідно ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів.
Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).
Отже, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про зобов'язання Комісії прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 27 січня 2023 року згідно протоколу №54-23 у частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (код ЄДРПОУ - 00022533, пл.Л.Українки, 1, м.Київ, 01196) прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видати відповідне посвідчення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.