27 листопада 2023 року №320/8650/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 від 13.06.2022 №056350010638;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.06.1996 з 01.07.1989 по 27.02.1999.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати період роботи позивача згідно з трудовою книжкою з 01.07.1989 по 27.02.1999. Позивач зазначає, що вказаний період роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме, записами у трудовій книжці. Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало відзив на позовну заяву та зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з тих підстав, що згідно з наданими документами її страховий стаж становить менше 29 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалося. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі доставлено через підсистему «Електронний суд» в електронний кабінет відповідача та отримано 25.01.2023.
Позивач подав відповідь на відзив у якому заперечив проти доводів наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 07.06.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (за місцем проживання) із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та 13.05.2022 прийнято рішення № 056350010638 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.1989 по 27.02.1999, відповідно до записів у трудовій книжці, через порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме: після звільнення з роботи нечитальна печатка; відсутній номер та дата наказу про прийом на роботу; на титульній сторінці трудової книжки виправлення в написанні прізвища.
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача у призначенні пенсії за віком протиправною, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(далі Закон України №1788-XII).
Відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Суд зауважує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.07.1989 по 27.02.1999, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав на порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме: після звільнення з роботи нечитальна печатка; відсутній номер та дата наказу про прийом на роботу; на титульній сторінці трудової книжки виправлення в написанні прізвища.
Матеріали справи свідчать, що згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 04.06.1996 в період з 01.07.1989 по 27.02.1999 позивач працювала дояркою відділення №1 у Радгоспі імені Кірова, про що міститься відповідний запис, підпис уповноваженої особи, документу на підставі якого здійснено запис про прийняття та звільнення з роботи. Вказані записи засвідчені відтиском печатки.
Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, відтак ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Виходячи з наведеного, суд вважає безпідставними твердження про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 01.07.1989 по 27.02.1999.
Підсумовуючи наведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу періоду її роботи з 01.07.1989 по 27.02.1999 у Радгоспі імені Кірова (більше 9 років).
Оскільки, загальний страховий стаж позивача становить понад 29 років (25 років 03 місці 17 днів зарахований органом Пенсійного фонду + понад 9 років встановлений за результатами розгляду справи), а інших підстав відмови у призначенні позивачу пенсії за віком не вказано, відповідно позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 13.06.2022 №056350010638 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.06.1996 з 01.07.1989 по 27.02.1999.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
У силу приписів статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки ним прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 від 13.06.2022 №056350010638.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.06.1996 з 01.07.1989 по 27.02.1999.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.