27 листопада 2023 року № 320/3084/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії.
Адвокат Демченко Л.П. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в поверненні безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15217 грн. 00 коп., сплачено згідно квитанції від 13 жовтня 2021 року № 13-1409670/1/С;
- зобов'язати відповідача сформувати та направити до третьої особи подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15217 грн. 00 коп.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/3084/22 передано для розгляду судді ОСОБА_2 , відрядженого до Київського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №938/0/15-23.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 прийнято до провадження адміністративну справу, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнений від сплати збору згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше.
Відповідачем подано відзив про невизнання позову, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження факту перебування позивача у черзі на одержання житла або придбання житла вперше та відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Відповідач зазначає про наявність права у позивача звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, суд установив.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021 ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 квартиру номер АДРЕСА_1 , загальною площею - 68,5 кв. м, житлова площа - 34,8 кв.м. за ціною - 1521672,00 грн. (пункти 1, 2, 5). Договір посвідчено приватним нотаріусом Петровою С.М., зареєстровано в реєстрі за №4380.
До позову додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 08.12.2021 №289174821, де зазначено про реєстрацію 13.10.2021 приватним нотаріусом Петровою С.М. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021 №962 права власності за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з квитанцією від 13.10.2021 №13-1409670/1/С ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплатила 15217,00 грн. - 1 % збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна на рахунок Управління Державної казначейської служби у Київській області.
Як зазначає представник позивача, 16.11.2021 позивач відправила до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області прохання із вимогою сформувати та направити до територіального управління Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору у розмірі 15217,00 грн.
У відповідь на звернення позивача від 16.11.2021 (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 13.01.2022 №1000-0604-8/6350 повідомило, що позивачем під час придбання житла не надано доказів відповідно до підпунктів "в", "г" пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, які б підтверджували придбання житла вперше.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні норми передбачені пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тому числі, зі змінами внесеними постановою від 23.09.2020 №866).
За змістом наведених норм громадянин не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, в разі придбавання житла вперше.
На підтвердження придбання житла вперше представником позивача додано договір купівлі-продажу квартири від 13.10.2021 №4380, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2021 №289174821 про реєстрацію 13.10.2021 на підставі вказаного договору права власності позивачем цієї квартири. Згідно з квитанцією від 13.10.2021 №13-1409670/1/С ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплатила 15217,00 грн. - 1 % збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна на рахунок Управління Державної казначейської служби у Київській області.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.01.2022 №1000-0604-8/6350 та у відзиві наведена обставина не заперечується. Підставою для відмови в складенні подання для повернення позивачу 1 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири слугували добровільна сплата позивачем цього збору під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та ненадання доказів придбання квартири вперше.
Отже, для вирішення спору суду необхідно встановити чи придбав позивач квартиру за договором купівлі-продажу від 13.10.2021 №4380 вперше.
Відповідно до пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, набрала чинності 26.09.2020) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (підпункт "б");
особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) (підпункт "в");
особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (підпункт "г").
Надаючи тлумачення наведеним нормам та пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 справа №280/9714/20 висловив правову позицію, за якою з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. В зазначених положеннях деталізовано зміст поняття "придбаває житло вперше", яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації. З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін "придбавання майна" треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
За висновком Верховного Суду, фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 цього Порядку інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, наведена правова позиція Верховного суду в справі №280/9714/20 підлягає врахуванню.
В спорі, що розглядається, судом установлено сплату позивачем 1 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 15217,00 грн. за придбання квартири згідно з договором купівлі-продажу від 13.10.2021 №4380. У заяві від 16.11.2021 про повернення зайво сплаченого збору, адресованого відповідачу, не зазначено про наявність у позивача інформації про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, перебування його в черзі на одержання житла. Згідно з переліком додатків до заяви таких доказів не додано.
Судом уже вказувалось, що в ухвалі про прийняття до провадження справи суд пропонував подати позивачу докази, які містять інформацію про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) відповідно до підпункту "в" пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій". Позивачем таких доказів не подано, клопотань з цього приводу не заявлено.
На думку суду, необхідно погодитись з доводами представника відповідача, що неподання позивачем таких доказів під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021, подання заяви 16.11.2021 про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом формування та надіслання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області відповідного подання без таких доказів, а також неподання їх під час судового розгляду адміністративної справи є підставою для висновку про непідтвердження та недоведення придбання позивачем житла вперше.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга).
З огляду на наведене правове регулювання та положення пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", суд вважає, що обов'язок доведення невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, перебування в черзі на одержання житла покладено саме на позивача. При цьому суд ураховує, що відповідна інформація відповідачу невідома, доступ до неї відсутній.
З огляду на проаналізоване правове регулювання, наведені правові позиції Верховного Суду та встановлені обставини, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог про протиправність відмови відповідача вчинити дії з повернення сплаченого позивачем 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири та зобов'язання вчинити такі дії, оскільки позивачем не доведено придбання позивачем квартири вперше.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо строку звернення до суду з позовом, то суд зазначає, що про порушене право позивач могла та повинна була дізнатись після сплати нею суми збору 13.10.2021.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 справа №360/2687/20, спірні правовідносини в якій є аналогічними розглядуваній справі.
Верховний Суд також указав, що відповідно до пункту 43.3 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування) обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Судом установлено, що відповідач листом від 13.01.2022 №1000-0604-8/6350 , у відповідь на заяву позивача, відмовив їй в складені подання для повернення надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Позовна заява подана до суду 30.03.2022.
Отже, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, позивачем дотримано 1095 днів згідно з ПК України для подання заяви про повернення надміру сплаченого збору та шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, після відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в поверненні надміру сплаченого збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. (квитанція від 22.07.2022 №2441-9106-7916-1762). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів вулиця Саєнка Андрія, будинок 10).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.