24 листопада 2023 року № 320/1722/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача №103950002661 від 30.08.2021 р. про відмову у призначенні пенсії позивач;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту настання права 07.08.2021 р.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у призначенні пенсії з огляду на відсутність у позивача чотирьохрічного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 р. Зазначив, що факт постійного проживання позивача в м. Фастові, тобто в зоні ЧАЕС, підтверджується доданими до позову доказами, зокрема, атестатом про середню освіту, свідоцтвом про народження, копією паспорту, посвідченням ЧАЕС, свідоцтвом про шлюб, довідкою № 62 від 15.06.2021 р., актом від 29.12.2021 р., рішенням № 216/2 від 21.08.2009 р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
03.05.2022 р. від відповідача надійшло клопотання про надання копії позовної заяви з додатками.
04.05.2022 р. судом засобами електронної пошти надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками, що підтверджується відповідними роздруківками, долученими до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , згідно паспорту НОМЕР_1 , є громадянином України
Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Фастові Київської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.12.1993 р., виданого Київською Облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає або працює на території посиленого радіологічного контролю з 1986 р. (категорія 4).
Позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком починаючи з 07.08.2021 р. згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
30.08.2021 р. відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, пенсійна справа № 103950002661. В рішенні вказано, що оскільки позивач, згідно довідки про місце проживання постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у Київській області, м. Фастів з 14.03.1989 р., що на 01.01.1993 р. складає менше 4 років, передбачених Законом № 796-XII, тому право на зниження пенсійного віку не застосовується.
Також в рішенні зазначено, що вік позивача становить 55 років 19 днів, працює, страховий стаж особи на день звернення складає 37 років 07 місяців 02 дні, за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно з положенням частини третьої статті 65 Закону № 796-XII посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами статті 55 цього Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - зменшення віку передбачено - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 7 зазначеного Порядку, документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що документами, які підтверджують право позивача на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є:
- особистий паспорт громадянина України;
- посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4);
- довідка з місця проживання.
Місто Фастів постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Судом встановлено, що позивач має паспорт громадянина України НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.12.1993 р., виданого Київською Облдержадміністрацією, позивач належить до особи, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії).
Водночас, згідно довідки № 62 від 15.06.2021 р., виданої головою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МИР-2», оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09.04.1983 р. по 14.03.1989 р. постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 .
Отже період приживання з 09.04.1983 р. по 14.03.1989 р. є меншим за необхідних 4 роки, передбачених приписами статті 55 цього Закону № 796-XII.
Доданий до позову атестат про середню освіту позивача від 28.06.1983 р., свідоцтво про народження позивача № НОМЕР_2 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_4 , рішення № 216/2 від 21.08.2009 р. Виконавчого комітету Фастівської міської ради про видачу свідоцтва про право власності - не є доказами проживання позивача на певній території.
Додана до позову позивачем копія паспорту НОМЕР_1 підтверджує лише його реєстрацію за певною адресою, а не фактичне проживання.
Акт № 72 від 29.12.2021 р., підписаний головою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МИР-2», не містить чітких дат проживання позивач за вказаною адресою з зазначенням числа та місяця, а містить лише посилання на роки з 1983 року по 1989 рік. Отже вказаний акт в силу приписів ст.ст. 72-77 КАС України не є доказом проживання позивача на певній території більше 4 років.
Посилання позивача на посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.12.1993 р., виданого Київською Облдержадміністрацією, як на доказ проживання на певній території, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказане посвідчення лише засвідчує, що позивач належить до особи, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії).
Вказане посвідчення ніким не оспорювалось, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.12.1993 р. не підміняє собою другу обов'язкову умову застосування статті 55 цього Закону № 796-XII - довідку з місця проживання згідно якої особа станом на 1 січня 1993 року проживала або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років.
Аналізуючи наведене вище докази суд приходить до висновку, що позивач станом на 1 січня 1993 року не прожив або не відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років.
З огляду на наведене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що позивач не набув права на призначення пільгової пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.