28 листопада 2023 року Справа 160/28112/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши клопотання відповідача про розгляд у судовому засіданні з викликом сторін адміністративної справи №160/28112/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
30.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “Адверс” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.04.2023 року №25413/6/04-36-07-03-14 “про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України”; стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “АДВЕРС” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28112/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Адверс” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Заявлене клопотання відповідачем обґрунтоване тим, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, а Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зацікавлене у розгляді справи в порядку загального позовного провадження з огляду на закріплений статтею 10 Кодексу адміністративного судочинства України принцип гласності судового процесу. Зазначає, що у випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження одна із сторін може бути фактично позбавлена права на касаційне оскарження.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із статтею 12 цього Кодексу, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частина 5 цієї статті зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Відповідно вимог частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
В даному випадку, справа що розглядається судом не містить підстав, за наявності яких вона підлягає обов'язковому розгляду за правилами загального позовного провадження.
При цьому, пунктом 10 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
В справі, що розглядається позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.04.2023 року №25413/6/04-36-07-03-14 “про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України”.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно пунктів 1 та 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Окремо, суд звертає увагу на те що, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
В свою чергу, суд, відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлених та витребуваних доказів з власної ініціативи.
На переконання суду характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи, а тому у задоволенні клопотання про розгляд цієї справи у загальному позовному провадженні або у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд у судовому засіданні з викликом сторін адміністративній справі №160/28112/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Адверс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Озерянська