печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9483/23-ц
02 листопада 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - відповідач, АТ «Райффайзен Банк»), в якому просить зобов'язати відповідача провести коригування податкової звітності шляхом виключення рядка 238 з Податкового розрахунку сум, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за 4 квартал 2016 року (форма 1-ДФ), та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Аваль» в особі начальника Базового відділення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/53-05/69139, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 20 300,00 доларів США. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 27.12.2007 року № 014/53-05/69139 між позивачем та банком було укладено договір іпотеки земельної ділянки. У зв'язку із заборгованістю позивача перед банком для врегулювання проблемної заборгованості АТ «Райффайзен Банк» запропонувало ОСОБА_1 припинити кредитні зобов'язання шляхом сплати позивачем узгодженої суми заборгованості у розмірі 5 825,00 доларів США, яку останнім було сплачено відповідно до квитанцій від 25.11.2016 року та від 30.11.2016 року. Однак, після виконання позивачем умов домовленостей щодо сплати грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.12.2007 року № 014/53-05/69139, банк поставив його перед фактом, що необхідно укласти відповідний договір про часткове прощення боргу, і тільки після підписання ним цього договору, здійснив часткове прощення його боргу за кредитним договором. Так, 30.11.2016 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 року у справі № 569/6710/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково: визнано неправомірними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 у розмірі 1 508 513 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення; визнано удаваним укладений 30.11.2016 року договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року; визнано припиненими кредитні зобов'язання за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, у зв'язку з переданням позичальником відступного у розмірі 21 137,14 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення. Крім того, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Так, під час розгляду вказаної адміністративної справи № 817/1127/18 на виконання вимог ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 року про витребування доказів, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з якого позивачу стало відомо про те, що банк в 4 кварталі 2016 року нарахував та виплатив йому дохід у розмірі 435 908,44 грн. (ознака доходу 126). Проте, оскільки заочним рішенням суду від 22.01.2018 року у справі № 569/6710/17 встановлено, що банк не мав правових підстав для анулювання і списання за рахунок страхового резерву боргу за кредитним договором, у позивача не можуть виникати, зокрема, податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету. Крім того, відсутні докази щодо повідомлення позивача про суми прощеного боргу, у зв'язку із укладенням правочину щодо припинення кредитних зобов'язань. Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не мав права подавати відомості про отримання ним доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), яке він не отримував, відтак, вважає, що АТ «Райффайзен Банк» має провести коригування податкової звітності шляхом виключення рядка 238 з Податкового розрахунку сум, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 4 квартал 2016 року (форма 1-ДФ).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви відмовлено, а позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
30.03.2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов'язання вчинити дії, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.08.2023 року.
15.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2023 року відзив представника АТ «Райффайзен Банк» повернуто відповідачу без розгляду.
19.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
30.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшли пояснення, в яких представник АТ «Райффайзен Банк» проти позову заперечував, посилаючись на те, що банк не проводив списання коштів за рахунок страхового резерву, а фактично анулював заборгованість ОСОБА_1 шляхом підписання договору про прощення боргу та на виконання вимог ПК України банком було подано до контролюючого органу податкову звітність за 4 квартал 2016 року (форма 1-ДФ). Звертає увагу на те, що заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 року у справі № 569/6710/17 не містило жодних вимог до банку з приводу необхідності коригування податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку (форма 1-ДФ), в частині доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126) за період часу з 01 кварталу 2016 року по 01 квартал 2018 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2023 року приєднано до матеріалів справи заяву представника відповідача про розгляд справи за його відсутності; пояснення представника відповідача, та у зв'язку з першою неявкою позивача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 02.11.2023 року.
08.08.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання, яке передано головуючому судді після судового засідання, про проведення судового засідання, призначеного на 08.08.2023 року, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку.
21.08.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 02.11.2023 року, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов'язання вчинити дії, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку відмовлено.
05.09.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
02.11.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
В судове засідання 02.11.2023 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 02.11.2023 року просив розглядати справу за його відсутності, відповідач у заяві від 05.09.2023 року просив розглядати справу за відсутності його представника.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи та у письмових заявах просили розглядати справу за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що 27.12.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальника Базового відділення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» (), та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 014/53-05/69139, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 300,00 доларів США.
Станом на 24.11.2016 року у ОСОБА_1 виникла загальна заборгованість перед банком по кредиту на суму 26 513,35 доларів США.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» листом № 114-39/11-2356 від 24.11.2016 року для врегулювання проблемної заборгованості було запропоновано припинити кредитні зобов'язання шляхом сплати ОСОБА_1 узгодженої суми заборгованості.
ОСОБА_1 скористався пропозицією банку щодо врегулювання заборгованості та, відповідно до квитанцій від 25.11.2016 року та від 30.11.2016 року, сплатив узгоджену суму.
30.11.2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про часткове погашення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 року у справі № 569/6710/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання удаваним правочину про розірвання кредитного договору шляхом прощення кредитної заборгованості та визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором задоволено частково: визнано неправомірними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 у розмірі 1 508 513,00 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення; визнано удаваним укладений 30.11.2016 року договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 ; визнано припиненими кредитні зобов'язання за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , у зв'язку з переданням позичальником відступного у розмірі 21 137,14 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення.
Як визначено у ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлено.
Отже, оскільки договір, укладений 30.11.2016 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року визнано судом удаваним, рішення суду набрало законної сили, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, вказані обставини не підлягають доказуванню.
Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року отримав у 4-му кварталі 2016 року додаткове благо від АТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 435 908,44 грн.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем безпідставно включено до звіту форми 1ДФ інформацію, для подачі в податкову, в частині прощеного боргу.
Питання щодо оподаткування податком з доходу фізичних осіб регламентується Податковим кодексом України (далі - ПК України), яким визначено порядок вирішення спірних питань, зокрема, щодо донарахованих сум податків, оскарження відповідних рішень органів державної фіскальної служби.
Статтею 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно п. п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (п. п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. п. 164.2 ст.164 ПК України.
Відповідно до п. п. «д» п. п. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (п. п. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Підпунктом 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Платник податку - боржник відповідно до п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України зобов'язаний до 01 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому останній перебуває на обліку, відобразити в ній дохід та самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що банк, маючи статус податкового агента, зобов'язаний подавати у строки, які встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 року у справі № 127/19062/18 (провадження № 61-8292св19).
Отже, обов'язок АТ «Райффайзен Банк» подавати податкову звітність виникає у банка саме перед фіскальною службою, яка, у тому числі, здійснює адміністрування податків і зборів, контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів, здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства.
Отже, суд вважає, що позивач, за умови прийняття відповідного рішення органом державної фіскальної служби про донарахування сум податку не позбавлений можливості його оскаржити, в тому числі, в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 127/19062/18-ц (провадження № 61-8292св19) та від 21.02.2020 року у справі № 757/1958/16-ц (провадження № 61-2005св19).
Так, в провадженні Рівненського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 817/1127/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі № 723/2196/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 14, 15, 49, 163, 164, 165 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 82, 133-141, 259, 263-265, 273-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ЄДРПОУ 14305909.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.11.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко