Справа № 298/1528/23
Номер провадження 2/298/292/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Зизич В.В.,
за участю секретаря судового засідання Вороняк А.А.,
номер справи 298/1528/23,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в смт.Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що між сторонами укладений шлюб, про що свідчить актовий запис зроблений виконкомом Вишківської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області за №1 від 28.01.2017 року.
Посилається, що за час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем за адресою її місця проживання, дітей вона повністю утримує та виховує, відповідач участі в їх утриманні та вихованні не бере.
Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося через їхні різні погляди. За час спільного проживання між сторонами постійно виникали сварки, вони втратили будь-яку повагу один до одного, спільне господарство не ведеться, сімейні цінності для відповідача відсутні. Подружжя не проживає разом з 20 січня 2023 року, відповідач мешкає за адресою своєї реєстрації.
На думку позивачки, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе, заходів до примирення вживати недоцільно.
Зазначає, що спору про поділ майна, що є спільною власністю сторін, на даний момент немає.
В обґрунтування вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей позивачка зазначила, що відповідач від обов'язку утримувати дітей не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів між ними не укладено. Відповідач являється працездатним, здоровим чоловіком і має змогу надавати матеріальну допомогу й не проявляє своєї доброї волі ні в участі у вихованні дітей, ні в їхньому утриманні. Місце роботи відповідача не відоме, як і розмір доходів.
З урахуванням наведеного, позивачка просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх його доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надав.
Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 24 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про місце, час та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Позивачка, будучи повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з'явилася. Через канцелярію суду 21 листопада 2023 року подала письмову заяву, в якій просить справу за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів розглянути без її участі. заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Просить не надавати строк для примирення, оскільки це суперечить її інтересам та інтересам її неповнолітніх дітей.
Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, жодних клопотань не подав. Факт обізнаності відповідача про судовий розгляд справи підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою.
Враховуючи неявку учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суддя, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивачка посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов слід задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 28 січня 2017 року, судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 28 січня 2017 року зареєстрували шлюб у виконкомі Вишківської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №1.
Сторони маю двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 3 листопада 2017 року) та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 13 січня 2022 року).
Даними довідки №304 від 21.08.2023 року, виданої виконавчим комітетом Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жительці АДРЕСА_1 , підтверджено те, що з нею дійсно проживають та перебувають на її утриманні та вихованні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка, вказуючи на наявність підстав для розірвання шлюбу та стягнення аліментів з відповідача, звернулася до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.
Спірні правовідносини з приводу припинення шлюбу, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 11 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги доводи позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їхніх дітей, що має істотне значення, внаслідок чого позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, що визначено ч. 3 ст. 105 СК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Положеннями ст. 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно та подальше спільне проживання лише суперечитиме інтересам останніх, що має істотне значення.
При цьому, судом враховуються аргументи позивачки, наведені нею в позові, на підтвердження підстав для його задоволення, зокрема щодо припинення ведення спільного господарства, припинення спільного проживання з відповідачем, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, дослідження зібраних по справі доказів, та не оспорювалися відповідачем. Крім цього, позивачка у поданій суду письмовій заяві наполягає на розірванні шлюбу і просить не надавати строк для примирення.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд не вбачає підстав для зупинення провадження по справі, в зв'язку з наданням сторонам строку на примирення.
Приймається до уваги судом і та обставина, що сторони будь-якого бажання щодо примирення та збереження сім'ї не висловили, хоча мали таку можливість, зважаючи на перебування справи на розгляді в суді з серпня 2023 року.
Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення аліментів на дітей, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу виконання обов'язку утримувати дітей, регулюються главою 15 Сімейного кодексу України.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1-) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин - неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо матеріального утримання своїх дітей та відсутності домовленості між батьками щодо визначення способу виконання такого обов'язку, суд вважає, що порушене право позивачки, з якою проживають діти, підлягає захисту шляхом постановлення рішення про стягнення аліментів.
При цьому суд враховує аргументи позивачки, наведені нею на підтвердження обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, оскільки такі не спростовані відповідачем, хоча останній мав таку можливість, та підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.
Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Водночас суд погоджується із запропонованим до стягнення позивачем розміром аліментів.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд у відповідності до вимог ст. 182 СК України, бере до уваги необхідність створення для дітей такого рівня життя, який був би достатнім для їхнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, враховує права дітей на достатній життєвий рівень, та вважає за необхідне визначити аліменти, які підлягають стягненню з відповідача, у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Такий розмір аліментів, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку неповнолітніх синів сторін по справі і є реально можливим для сплати відповідачем.
Водночас, суд зважаючи на положення ст.182 СК України, враховує при визначені означеного вище розміру аліментів матеріальний стан позивача, відсутність відомостей щодо незадовільного матеріального стану та незадовільного стану здоров'я відповідача, а також відсутність відомостей щодо наявності у останнього зобов'язань з приводу утримання інших осіб.
Враховується судом і та обставина, що відповідач є особою працездатного віку та будь-яких доказів на підтвердження обставин щодо неможливості сплати аліментів до суду не надав.
Суд зауважує на тому, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Також, суд виходить з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дітей, виходячи з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.
При вирішенні вимог в частині стягнення аліментів суд застосовує норми права, які містяться в ст.ст. 141, 150, 155, 180-183 СК України та на окремі з яких вірно посилається позивачка у поданому позові.
Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне в порядку ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 1073 гривні 60 копійок судового збору, сплаченого останньою при звернені до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу, а також 1073 гривні 60 копійок в доход держави, зважаючи на задоволення вимоги позивачки про стягнення аліментів.
При цьому, судом враховується те, що позивачка при звернені до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 січня 2017 року у виконкомі Вишківської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, відповідний актовий запис № 1.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей, а саме:
- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 серпня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено 21 листопада 2023 року.
Суддя Зизич В.В.