печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40018/21-ц
20 листопада 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
третьої особи-1: не з'явився,
представника третьої особи-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», про стягнення безпідставно набутих коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - відповідач, АТ «Райффайзен Банк»), в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на загальну суму 23 867,46 грн., що складається з: грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави 26.06.2020 року, в розмірі 21 176,84 грн.; 3 % річних від суми грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави 26.06.2020 року, в розмірі 678,82 грн.; індексу інфляції від суми грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави 26.06.2020 року в розмірі 2 011,80 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича (далі - третя особа-1, Приватний виконавець Вельков О.В.) від 19.12.2019 року відкрито виконавче провадження № 60919559 з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 084 157,41 грн. та судових витрат: держмито 1 700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 2 085 977,41 грн.
Постановою Приватного виконавця Велькова О.В. від 19.12.2019 року в межах виконавчого провадження № 60919559 накладено арешт на грошові кошти боржника (позивача).
14.01.2020 року Акціонерним банком «Південний» перераховано на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий Приватним виконавцем Вельковим О.В. у АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти в розмірі: 12 398,64 грн., 6 153,73 грн. та 89,27 євро, що підтверджується копіями платіжних вимог № 60919559 від 09.01.2020 року та копіями виписок з рахунка приватного клієнта № 090000-2020/1028 від 28.10.2020 року.
Згідно з копією платіжного доручення № 149 від 26.06.2020 року платником Вельковим О.В. перераховано одержувачу АТ «Райффайзен Банк» грошові кошти в розмірі 21 176,84 грн.; призначення платежу - кошти з ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом № 2-756/11 від 20.06.2011 року, Суворовський суд м. Одеси.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 року у справі № 523/29/20, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2020 року, скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця Велькова О.В. задоволено. Визнано дії Приватного виконавця Велькова О.В. неправомірними і зобов'язано його скасувати постанову від 19.12.2019 року про арешт майна боржника і виключити ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників. Зобов'язано Приватного виконавця Велькова О.В. скасувати постанову про відкриття провадження від 19.12.2019 року. Зобов'язано Приватного виконавця Велькова О.В. скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 208 597,00 грн. від 19.12.2019 року. Зобов'язано Приватного виконавця Велькова О.В. скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.
20.10.2021 року на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 року у справі № 523/29/20 Приватний виконавець Вельков О.В. скасував постанову про відкриття виконавчого провадження № 60919559 від 19.12.2019 року та постанову про арешт коштів боржника від 19.12.2019 року.
20.10.2021 року Приватний виконавець Вельков О.В. повернув виконавчий лист № 2-756/11, виданий 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси стягувачу без прийняття до виконання.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст.ст. 391, 509, 526, 610, 612, 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.10.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2021 року розгляд справи відкладено на 02.02.2022 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному судове засідання, призначене на 02.02.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 13.04.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2022 року розгляд справи відкладено на 29.09.2022 року.
19.07.2022 року до суду надійшли письмові пояснення (заперечення) представника відповідача, у яких він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця Велькова О.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - третя особа-2, ТОВ «ФК «Профіт Капітал») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Письмові пояснення обґрунтовані тим, що 11.12.2019 року АТ «Райффайзен Банк» звернулось до Приватного виконавця Велькова О.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси. Проте, 18.12.2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги до боржника (позивача) за договором поруки від 16.11.2007 року. 18.12.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір права вимоги до боржника (позивача) за договором поруки від 16.11.2007 року. 26.06.2020 року на рахунок АТ «Райффайзен Банк» надійшли кошти в розмірі 21 176,84 грн. з призначенням платежу - кошти із ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, відправник коштів - Вельков О.В . Оскільки АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги до позивача, 02.07.2020 року вказані кошти перераховано на рахунок нового кредитора - ТОВ «ФК «Профіт Капітал», що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 02.07.2020 року. Отже, спірні грошові кошти на рахунках АТ «Райффайзен Банк» відсутні. Також, позивачем не доведено, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, тому відсутні підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2022 року розгляд справи відкладено до 12.01.2023 року.
У зв'язку з відрядженням головуючого судді судове засідання, призначене на 12.01.2023 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 03.03.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2023 року клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб до участі у даній цивільній справі задоволено частково. Залучено до участі у даній цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця Велькова О.В. та ТОВ «ФК «Профіт Капітал». В решті вимог клопотання відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2023 року розгляд справи відкладено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2023 року розгляд справи відкладено до 03.10.2023 року.
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа-1 у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що постановою Приватного виконавця Велькова О.В. від 19.12.2019 року відкрито виконавче провадження № 60919559 з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 084 157,41 грн. та судових витрат: держмито 1 700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 2 085 977,41 грн.
Постановою Приватного виконавця Велькова О.В. від 19.12.2019 року в межах виконавчого провадження № 60919559 накладено арешт на грошові кошти боржника (позивача).
Згідно з копіями платіжних вимог № 60919559 від 09.01.2020 року та копіями виписок з рахунка приватного клієнта ( ОСОБА_1 ) № 090000-2020/1028 від 28.10.2020 року Акціонерний банк «Південний» 14.01.2020 року перерахував на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий Приватним виконавцем Вельковим О.В. у АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти в розмірі: 12 398,64 грн., 6 153,73 грн. та 89,27 євро; призначення платежу: стягнення боргу з ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом № 2-756/11 від 20.06.2011 року, виданого Суворовським судом м. Одеси.
Згідно з копією платіжного доручення № 149 від 26.06.2020 року платником Вельковим О.В. перераховано одержувачу АТ «Райффайзен Банк» грошові кошти в розмірі 21 176,84 грн.; призначення платежу - кошти з ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом № 2-756/11 від 20.06.2011 року, Суворовський суд м. Одеси.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 року у справі № 523/29/20, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2020 року, скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця Велькова О.В. задоволено. Визнано дії Приватного виконавця Велькова О.В. неправомірними і зобов'язано його скасувати постанову від 19.12.2019 року про арешт майна боржника і виключити ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників. Зобов'язано Приватного виконавця Велькова О.В. скасувати постанову про відкриття провадження від 19.12.2019 року. Зобов'язано Приватного виконавця Велькова О.В. скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 208 597,00 грн. від 19.12.2019 року. Зобов'язано Приватного виконавця Велькова О.В. скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2020 року встановлено, що Приватний виконавець Вельков О.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 60919559 за виконавчим листом, який був наданий з пропущенням річного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, крім того, на дату відкриття виконавчого провадження АТ «Райффайзен Банк» втратив право заявляти вимоги на примусове стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , оскільки передало право вимоги до боржника іншій юридичній особі.
Постановою Приватного виконавця Велькова О.В. від 20.10.2020 року на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 року у справі № 523/29/20 скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 60919559 від 19.12.2019 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Постановою Приватного виконавця Велькова О.В. від 20.10.2020 року на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 року у справі № 523/29/20 скасовано постанову про арешт коштів боржника від 19.12.2019 року в межах виконавчого провадження № 60919559.
Згідно з копією повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.10.2020 року Приватний виконавець Вельков О.В. повернув стягувачу виконавчий документ, а саме, виконавчий лист № 2-756/11, виданий 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна виникають за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в межах виконавчого провадження № 60919559, відкритого Приватним виконавцем Вельковим О.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 084 157,41 грн. та судових витрат: держмито 1 700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 2 085 977,41 грн., накладено арешт на грошові кошти позивача та перераховано 14.01.2020 року Акціонерним банком «Південний» з рахунку позивача на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий Приватним виконавцем Вельковим О.В. у АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти в розмірі: 12 398,64 грн., 6 153,73 грн. та 89,27 євро, що підтверджується копіями платіжних вимог № 60919559 від 09.01.2020 року та копіями виписок з рахунка приватного клієнта № 090000-2020/1028 від 28.10.2020 року. Згідно з копією платіжного доручення № 149 від 26.06.2020 року платником Вельковим О.В. перераховано одержувачу АТ «Райффайзен Банк» грошові кошти в розмірі 21 176,84 грн.; призначення платежу - кошти з ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом № 2-756/11 від 20.06.2011 року, Суворовський суд м. Одеси.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 року у справі № 523/29/20, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2020 року, визнано дії Приватного виконавця Велькова О.В. неправомірними і зобов'язано його скасувати постанови: про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2019 року, про арешт майна боржника від 19.12.2019 року, про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 19.12.2019 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, і виключити ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників.
Постановами Приватного виконавця Велькова О.В. від 20.10.2020 року на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 року у справі № 523/29/20 скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 60919559 від 19.12.2019 року, постанову про арешт коштів боржника від 19.12.2019 року в межах виконавчого провадження № 60919559.
Згідно з копією повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.10.2020 року Приватний виконавець Вельков О.В. повернув стягувачу виконавчий документ, а саме, виконавчий лист № 2-756/11, виданий 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, враховуючи вищевказані норми закону та висновки Верховного Суду, а також встановлені судом обставини, що: грошові кошти в розмірі 21 176,84 грн., перераховані з рахунку позивача на рахунок відповідача в межах виконавчого провадження № 60919559 з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси; у подальшому дії приватного виконавця визнано судом неправомірними і зобов'язано його скасувати постанови, винесені в межах цього виконавчого провадження, на виконання цього судового рішення приватним виконавцем скасовано постанови, винесені в межах зазначеного виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що вищевказані грошові кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави, яка згодом відпала (скасована в установленому порядку), а відтак, спірні грошові кошти підлягають поверненню позивачу в силу вимог ст. 1212 ЦК України.
Доводи відповідача, викладені у письмових поясненнях, що оскільки АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги до позивача та 02.07.2020 року вказані кошти перерахувало на рахунок нового кредитора - ТОВ «ФК «Профіт Капітал», що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 02.07.2020 року, тому спірні грошові кошти на рахунках АТ «Райффайзен Банк» відсутні, суд оцінює критично з огляду на те, що відповідач не позбавлений права звернутись з відповідною заявою до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» щодо зворотної вимоги про стягнення спірних грошових коштів.
Разом з тим, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від суми грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від суми грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави 26.06.2020 року, в розмірі 678,82 грн. та індексу інфляції від суми грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави 26.06.2020 року, в розмірі 2 011,80 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому на підставі ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати за весь час прострочення за період з 26.06.2020 року по 20.07.2021 року.
У позовній заяві позивач вказує, що початком періоду прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання є день, коли відповідач набув грошові кошти позивача без достатньої правової підстави, а саме, 26.06.2020 року, тобто, день перерахування Приватним виконавцем Вельковим О.В. АТ «Райффайзен Банк» грошових коштів у розмірі 21 176,84 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц міститься правовий висновок, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні грошові кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави, а саме, в межах виконавчого провадження № 60919559 з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Зазначена правова підстава згодом відпала (скасована в установленому порядку) у зв'язку з визнанням судом дій приватного виконавця неправомірними та зобов'язанням скасувати постанови, винесені в межах цього виконавчого провадження, та, як наслідок, скасуванням приватним виконавцем постанов, винесених в межах вказаного виконавчого провадження.
З огляду на зазначене, доводи позивача, що обов'язок з виконання грошового зобов'язання у відповідача настав в день отримання спірних грошових коштів (26.06.2020 року), є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обов'язок з повернення позивачу цих коштів у відповідача настав лише з моменту скасування приватним виконавцем постанов, винесених в межах виконавчого провадження № 60919559 з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, та повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, тобто з 20.10.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, правовідносини, що виникли з приводу виконання судового рішення та повернення виконавчого документа, урегульовано Законом України «Про виконавче провадження».
Виконання судового рішення - це завершальна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, а тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов'язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд враховує, що спірні грошові кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави, а саме, в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-756/11, виданого 20.06.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 084 157,41 грн. та судових витрат. Тобто, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.01.2011 року у справі № 2-756 залишається невиконаним позивачем, оскільки відповідачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. При цьому, відсутні підстави для висновку, що відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Правова підстава набуття грошових коштів відповідачем згодом відпала у зв'язку із скасуванням постанов приватного виконавця, винесених в межах зазначеного виконавчого провадження, з огляду на пропущення річного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховується відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття та збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-2491цс15.
В окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М. від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 висловлено позицію, що зазначений правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-2491цс15 залишився поза увагою Великої Палати Верховного Суду, мотивів щодо необхідності відступу від цього висновку, який зроблено на підставі перегляду справи з тотожними предметом та підставами і який має враховуватися судами й після набрання чинності новою редакцією процесуальних кодексів, у тому числі й ГПК України. Це вбачається з підпункту 7 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» цього Кодексу, яким передбачено, що справа передається на розгляд Великої Палати, якщо суд, який розглядає справу в касаційному порядку, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Вважаємо, що в цьому випадку необхідно погодитися з правовим висновком Верховного Суду України, який викладено в постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-2491цс15, оскільки підстав для відступу від нього не вбачаємо. Тому до спірних правовідносин не можна застосовувати вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, оскільки положеннями ч. 2 ст. 1214 ЦК України передбачено відповідальність за безпідставне одержання чи збереження грошей - нарахування процентів за користування ними, то положення ст. 625 ЦК України до вказаних правовідносин не застосовуються.
Суд звертає увагу, що такий висновок висловлено й Київським апеляційним судом у постанові від 06.11.2019 року у справі № 760/6938/16-ц.
Так, у зазначеній постанові Київський апеляційний суд вказав також, що ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц). Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.03.2016 року у справі № 2-2491цс15, який полягав у тому, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухваленні рішення суду, а ч. 5 ст. 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. Від висновку щодо неможливості стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей, коли нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду не відходила.
З огляду на вищевказані норми права та висновки Верховного Суду України, Київського апеляційного суду, враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від суми грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави 26.06.2020 року, в розмірі 678,82 грн. та індексу інфляції від суми грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави 26.06.2020 року, в розмірі 2 011,80 грн. за період з 26.06.2020 року по 20.07.2021 року, а відтак, про часткове задоволенні позову.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН1450 від 22.07.2021 року.
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на загальну суму 23 867,46 грн., однак, суд задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 21 176,84 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 805,67 грн. (88,73 %) у відшкодування судових витрат.
Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та додатково 10 000,00 грн. - гонорар успіху адвоката у разі задоволення позовних вимог в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як визначено у ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, позивачем не надано для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що визначено ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг) або акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 21 176 (двадцять одна тисяча сто сімдесят шість) грн. 84 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 805
(вісімсот п'ять) грн. 67 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 14305909.
Третя особа-1 - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 44, офіс 207.
Третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39992082.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.11.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький