Провадження № 2/235/65/23
Справа № 235/439/23
27 листопада 2023 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання Юриної К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у трудових відносинах, працюючи на ТОВ «Краснолиманське» з 29.03.2018 року по 26.01.2021 року: гірничоробочим підземним, майстром гірничим підземним з повним підземним робочим днем у шахті.
Звільнений згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ №26к від 26.01.2021 року, про що є відповідний запис в моїй трудовій книжці НОМЕР_1 .
За період роботи заробітна плата позивачу виплачена не в повному обсязі, при звільненні розрахунок з ним не був проведений.
Згідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заборгованість по заробітній платі на 22.02.2021 року, станом на день складання довідки про заборгованість, наданої відповідачем № 527 від 22.02.2021 року складала: 326189,47 грн.
Відповідно до діючого законодавства роботодавець зобов'язаний вчасно та в повному обсязі виплачувати зарплату працівникам.
25 січня 2023 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2023 року, яке набрало законної сили 31.03.2023 року, справа № 204/827/23; провадження № 2/204/1230/23, його позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача ТОВ «Краснолиманське» заборгованість по заробітній платі в сумі 326189,47 грн.
Рішення суду виконано в примусовому порядку приватним виконавцем Варава Романом Сергійовичем, що підтверджується платіжною інструкцією № 71796202 від 23 травня 2023 року.
На адвокатський запит відповідач не надає інформацію про розмір середньоденного заробітку позивача, а тому він не має можливості розрахувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача.
Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, судові витрати розподілити згідно діючого законодавства.
Ухвалою суду від 29.08.2023 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, про що повідомлені сторони. Від відповідача витребувано довідку про середньоденний заробіток позивача.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач заявлені позовні вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 29.03.2018 р. по 26.01.2021 р. Заборгованість у відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати існувала за період з листопада 2019 року по січень 2021 року, що підтверджується рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 28.02.2023 р. справа 204/827/23. 25 січня 2023 р. з зазначеним позовом позивач звернувся до суду. Так, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Згідно з рішенням суду, яке набрало законної позивачу про суму заборгованості з виплати заробітної плати стало відомо 22 лютого 2021 р. згідно бухгалтерської довідки № 527, яку позивач отримав ще в 2021 році.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за невизначений строками період, тоді, як право на отримання цих виплат у позивача з огляду на встановлені обставини настало з 25 січня 2023 року, тобто після пред'явлення позовної заяви по справі 204/827/23.
Відповідачу стало відомо про вимогу позивача, коли той отримав копію ухвали про відкриття провадження 26 січня 2023 р., справа 204/827/23, через систему «Електроний суд», тому час затримки розрахунку при звільненні позивача повинен рахуватися з 25.01.2023 року (день пред'явлення вимоги) до 18.05.2023 р. по день фактичного розрахунку всіх сум, що належать працівнику при звільненні. До 25 січня 2023 року ніяких вимог стосовно затримки розрахунку при звільненні Позивач не пред'являв.
Враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в той час, як право цієї вимоги у позивача виникло лише з 25.01.2023 року , тому вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку. Крім того, Цивільний процесуальний кодекс України покладає на позивача обов'язок вказати конкретний розмір ціни позову, і суми яку позивач просить стягнути (п.3 ч.3 ст. 175, п.1 ч.1 ст. 176 ЦПК України), а також забороняє суду виходити за визначені позивачем межі позовних вимог (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивач зловживає своїм правом задля особистого збагачення, шляхом значного перевищення терміну стягнення середнього заробітку, всупереч нормам ст.117 КЗпП.
Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Така правова позиція, викладена у постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), яку суд згідно з ч.4 ст.263 ЦПК враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачає розгляд справи в межах заявлених особою вимог (ст.13 ЦПК), позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за невизначений період є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з ТОВ «Краснолиманське» надійшла до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 25 серпня 2023 р., що підтверджується штемпелем суду, за вхідним номером № 903, тобто з пропущенням встановленого тримісячного строку для звернення з позовною заявою до суду. За наведених вище обставин, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідач позовну заяву отримав через електрону пошту 07.09.2023 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Рішення суду Відповідачем було виконано 18 травня 2023 року, відповідно до виконавчого провадження № НОМЕР_3, сплачено 359 377, 41 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч триста сімдесят сім гривень 41 копійка) на користь ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 18 травня 2023 р. № НОМЕР_3.
Відповідач вважає, що на колишнього працівника поширюється положення вимог ст. 233 КЗпП України звернутися до суду із заявою в межах тримісячного строку, бо строк почався з дня одержання позивачем всіх сум що належать йому при звільненні, а саме з 18.05.2023 р., тобто проведений відповідачем з позивачем повний розрахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України № 2352-IX від 01.07.2022 працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Набрання чинності цієї норми відбулося 19.07.2022.
До цього редакція ч. 2 ст.233 КЗпП України виглядала так: «У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Так, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).
Таким чином, позивач зловживає своїми правами на звернення до суду задля свого особистого збагачення та намагається завдати збитки відповідачу.
Виходячи із вищевикладеного, позивач пропустив передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові, тому у позивача відсутнє право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Твердження позивача в позовній заяві по справі № 235/439/23, що всі суми йому були сплачені 23.05.2023 р. - є не правдивими, так, згідно ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Навіть, якщо брати до уваги 23.05.2023 р., як день повного розрахунку то також пропущений позивачем строк звернення до суду передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, так, як він з позовною заявою звернувся не 24.08.2023 р. (останній день тримісячного строку), а 25.08.2023 р.
За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені відмовити в повному обсязі, а також застосувати позовну давність до позовних вимог.
До відзиву на позовну заяву додав довідку про розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 .
Позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що відповідно до довідки № 288 від 08.09.2023 року, наданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача складає 1240,74 (одна тисяча двісті сорок) гривень, 74 копійки.
Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України (текст статті 117 в редакції Закону № 2352-ІХ від 01.07.2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові всіх сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки, але не більше ніж за шість місяців.
Весь час затримки складає 584 робочих днів:
2021 р. -з 27.01.2021 по зі.12.2021 р. = 234 робочих днів;
2022 р. - 249 робочих днів;
2023 р. -з 1.01.2023 р. по 22.05.2023 р. = 101 робочих днів;
Розмір середнього заробітку за 584 днів складає: 724 592,16 грн.
Оскільки законодавець обмежив період, за який роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні шістьома місяцями, то середній заробіток за шість місяців з 23 листопада 2022 року по 22.05.2023 року складає 129 робочих днів.
Середній заробіток за шість місяців: 129 робочих днів х 1240,74 грн. (середньоденний заробіток) = 160 055, 46 ( сто шістдесят тисяч п'ятдесят п'ять) гривень, 46 копійок.
Позивач просить суд стягнути з ТОВ «Краснолиманське» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців з 23.11.2022 року по 22.05.2023 року у сумі 160055,46 (сто шістдесят тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 46 копійок.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі виконано в примусовому порядку приватним виконавцем Варава Р.С., що підтверджується платіжною інструкцією №71796202 від 23 травня 2023 року про зарахування на рахунок позивача стягнутої суми заробітної плати саме 23 травня 2023 року.
З позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до Красноармійського міськрайонного суду позивач звернувся 23 серпня 2023 року шляхом подачі позовної заяви поштовим відправленням, що підтверджується квитанцією № 32/13 поштового відділення, а також штемпелем на конверті, який знаходиться в матеріалах справи.
Відповідачем допущена затримка розрахунку при звільненні. Заборгованість не виплачувалась значно тривалий час (3.5 років). Відповідач у відзиві неодноразово зазначає, що позивач намагається збагатитися за його рахунок, але чомусь не зазначає про те, що саме відповідач поставив його, колишнього робітника в скрутне становище, заборгувавши значну суму заробітної плати.
Також безпідставне посилання відповідача на ч.3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідно до якої роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Доказів суду не надано. Більше того, відповідач не виконував зобов'язання щодо строків оплати праці з 2019 року задовго до введення воєнного стану.
Події військової агресії наступили з 24 лютого 2022 року, а зобов'язання відповідачем не виконуються з січня 2020 року. Заробітна плата не виплачена за 2020-2021 роки. Також слід зазначити, що відповідач, ТОВ «Краснолиманське» не припиняло здійснення господарської діяльності, використовувало працю своїх працівників і тому, оскільки, порушило норми діючого законодавства, повинно нести передбачену діючим законодавством відповідальність перед працівниками, працю яких використало, в повному обсязі.
Також слід зазначити, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19), тому звинувачення зі сторони відповідача щодо зловживання своїми правами на звернення до суду задля свого особистого збагачення є ні чим не іншим, як всіляке намагання уникнути відповідальності за невиконання своїх обов'язків перед робітником.
Сума заборгованості складала 326189,47 грн. (триста двадцять шість тисяч сто вісімдесят дев'ять ) гривень, 47 коп. Сума середнього заробітку, розрахованого відповідно до довідки про середньоденний заробіток позивача наданої відповідачем 08.09.2023 року складає 160 055, 46 (сто шістдесят тисяч п'ятдесят п'ять) гривень, 46 копійок, що є співмірним з сумою заборгованості.
Також, позивач зазначає, що статті 117 КЗпП України чітко вказує на те, в якому розмірі настає відповідальність роботодавця перед робітником, з яким не проведений кінцевий розрахунок при звільненні, і не має ніяких відсилочних норм.
Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився по невідомій суду причині, про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач стверджує, представник відповідача не заперечує, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2023 року у справі №204/827/23 стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 326189,47 гривень.
Виплату стягнутих сум було проведено позивачу в примусовому порядку виконавцем 23.05.2023.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає - 1240,74 гривень.
Позивачем заявлена вимога про стягнення середньоо заробітку за період з 23.11.2022 року по 22.05.2023 року у сумі 160055,46 гривень.
Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. (в редакції Закону України від 01.07.2022 року, набрала чинності 19.07.2022 року).
Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки підприємство в день звільнення з позивачем не розрахувалося, воно має відповідати перед позивачем згідно із ст.117 КЗпП України.
Висовуючи вимогу про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач зазначає період затримки з 23.11.2022 до 22.05.2023. Цей період відповідає правовим нормам і усталеній судовій практиці, у тому числі передбаченому ст.117 КЗпП України обмеженню (не більше шести місяців).
З урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів з 23.11.2022 до 22.05.2023 становить 129. Середньоденна заробітна плата 1240,74 гривень. Таким чином сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з становить 129*1240,74= 160055,46 гривень.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц, від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
Беручи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, а саме 326189,47 грн, яка вказана відповідачем після утримання обов'язкових податків і зборів, період затримки виплати такої заборгованості (три роки), граничний шестимісячний період для стягнення середнього заробітку за час затримки, суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача в сумі 160055 грн 00 коп., яка і підлягає відшкодуванню з роботодавця. З
На вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений ч.1 ст.233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Щодо пропуску строку на звернення позивача до суду, суд не вважає його порушеним, оскільки право вимоги у позивача виникає як під час затримання остаточного розрахунку так і з моменту його отримання. Остаточний розрахунок проведено 23.05.2023 року. Відповідно до поштового штемпеля на конверті позовна заява з додатками направлена суду 23.08.2023 року.
Тобто перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку, а не з дня одержання позивачем довідки про середньоденний заробіток, як зазначає відповідач. Остаточний розрахунок проведено 23.05.2023 року, до суду позивач звернувся 23.08.2023 року. Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1600,55 гривень (526,95+1073,60), який підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116 КЗпП України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 160055 (сто шістдесят тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 46 копійок, з утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 55 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, місцезнаходження: м. Родинське.
Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2023 року.
Суддя Хмельова С.М.