Справа №:755/7822/23
"09" серпня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - САВЛУК Т.В.,
при секретарі - Бурячек О.В.,
за участі сторін:
представника позивача - адвокат Гришина Т.А.,
представники відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 громадянин Азербайджану, звернувся з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській областіз вимогою «скасувати постанову серії ПН МКМ №013117 про накладення на громадянина Азербайджану ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.»
16 червня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження справі, та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача - адвокат Гришина Тетяна Анатоліївна в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснила, що ОСОБА_1 є громадянином Азербайджана, з 2013 року проживає в Україні, одружений на громадянці України ОСОБА_2 та має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .01 червня 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Мардановим Раван Яша огли було складено відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення, серія ПР МКМ 013162, в якому зазначається, що ОСОБА_4 порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні, за що передбачена відповідальність до ч. 1 ст. 203 КУпАП. 01 червня 2023 року заступником начальника ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Петровим Дмитром Васильовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ 013117, відповідно до якої розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно позивача. Однак позивач не був присутній при розгляді посадовою особою відповідача його адміністративної справи, а під час складання протоколу було порушено право позивача на правову допомогу. Перекладач, якого залучили, лише підписав протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, але перекладу протоколу він не здійснював. Також до протоколу не внесені пояснення позивача та докази, що ним надавались, а саме, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року, яким скасовано рішення від 23 червня 2021 № 190 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду в Україну та скасовано рішення від 27 серпня 2021 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни, також не прийнято до уваги, що позивачем подано позов до Київського окружного адміністративного суду про оскарження рішення УДМС в Луганській області про визнання недійсною посвідки на тимчасове проживання в Україні. Тому позивач не згоден із вказаною постановою та вважає, що вона не відповідає вимогам закону та складена незаконно.
Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. (ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України)
Судом установлено, що 01 червня 2023 року відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №013162 за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Того ж дня заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області Петровим Д.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №013117 від 01 червня 2023 року, відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.
За змістом вищевказаної постанови: «01 червня 2023 року о 14:00 за адресою: м. Київ, ст. м. Героїв Дніпра, виявлено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: Проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 »
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09 жовтня 1992 року для громадян країн-учасниць СНД встановлено безвізовий порядок в'їзду.
В силу п.18 ч.1 ст. 1 зазначеного Закону документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні є посвідка на тимчасове проживання.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Пунктом 15 статті 4 вказаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251.
Відповідно до п.10 Порядку посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.
Відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно положень статті 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній незаконній) міграції,громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 197-201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній(незаконній) міграції,громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. (ст. 10 КУпАП)
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. (ст. 16 КУпАП)
Статтею 245 КУпАП України визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з вищевикладеного, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана виконати ряд дій, обов'язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по суті і винесенню законного рішення.
Згідно п. 2.6. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 825 від 28 серпня 2013 року, у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою жестової мови (для спілкування з особами з вадами слуху).
Відповідно до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Однак, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 010445 від 12 травня 2022 року вбачається, що переклад протоколу зроблено усно за участю перекладача Ібрагімов Буніят.
Щодо тверджень позивача про не забезпечення йому права на професійну правничу допомогу, суд вважає таке.
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 013162 від 01 червня 2023 року, не вбачається, що позивачу було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки відсутній особистий підпис позивача.
Однак, ані протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 013162 від 01 червня 2023 року, ані постанова про накладання адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 013117 від 01 червня 2023 року не містять даних про необхідність забезпечення позивачу права на професійну правничу допомогу, у тому числі власноручних записів про це його рідною мовою.
Крім того, підставою для задоволення позовних вимог позивач зазначив, що є громадянином Азербайджана, з 2013 року проживає в Україні, 20 квітня 2018 року між « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_6 » укладено шлюб, після укладання шлюбу дружина змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », мають спільну дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 серпня 2021 року за порушення правил перебування іноземцями на території України працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області іноземця притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни із зобов'язанням покинути Україну до 25.09.2021. В установлені терміни територію України іноземець не залишив.
08 вересня 2022 року працівниками ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який незаконно перебував на території України, оскільки не виконав рішення про примусове повернення від 27.08.2021. Іноземця затримано в порядку ч. 2 ст. 263 КУпАП строком на 72 години та прийнято рішення про поміщення до Волинського ПТПІ.
ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про примусове видворення за межі України та затримання останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ строком на 6 місяців.
09 вересня 2022 року Ківерцівський районний суд Волинської області ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області у примусовому видворенні громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі території України та затримання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ строком на 6 місяців.
07 лютого 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, задоволено.
Скасовано рішення від 23 червня 2021 року № 190 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Скасовано рішення від 27 червня 2021 року Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Голови Державної міграційної служби України Науменко Наталі Миколаївни, Управління Державної міграційної служби України у Луганській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Голови Державної міграційної служби України та скасувати рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання».25 квітня 2023 року Київським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про залишення без руху позову, та надано строк для усунення недоліків.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачами, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України факт порушення позивачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з її та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За встановлених обставин суд приходить висновку про недоведеність факту умисного вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
За встановлених обставин, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, та визнати протиправною та скасувати постанову уповноваженої особи Заступника начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Петрова Дмитра Васильовича серії ПН МКМ № 013117 від 01 червня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн., на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи наведене та керуючись статтею 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статусі іноземців та осіб без громадянства», статтями 9, 203, 222-2, 245, 246, 251, 254, 268, 274, 278, 280 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 825 від 28 серпня 2013 року, статтями 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати постанову від 01 червня 2023 року серії ПН МКМ №013117 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, передбачені за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100, 00 гривень.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.