1-кс/754/3142/23
Справа № 754/14306/23
Іменем України
16 листопада 2023 року Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представників заявника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які діют в інтересах ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 розглянувши матеріали клопотання представника заявника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012110030001278 від 14.12.2012 ( кримінальна справа №50-2745) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
До слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 10.10.2023 надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012110030001278 від 14.12.2012 ( кримінальна справа №50-2745) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Розгляд вказаного клопотання призначено на 12.10.2023.
Розгляд даного клопотання неодноразово відкладався за таких підстав:
12.10.2023 - за клопотанням прокурора щодо витребування матеріалів кримінального провадження №1201110030001278 від 14.12.2012 (кримінальна справа №50-2745);
24.10.2023 - за клопотанням адвоката ОСОБА_3 для надання часу підготувати документи на підтвердження права власності на квартиру для долучення до матеріалів клопотання, а також у з'язку із ненаданням слідчому судді матеріалів кримінального провадження;
30.10.2023, 06.11.2023 - у зв'язку із ненаданням слідчому судді матеріалів кримінального провадження;
13.11.2023 - розгляд клопотання не відбувся у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги та його розгляд призначено на 15.11.2023.
Матеріали вищевказаного кримінального провадження надійшли з СВ Деснянського ГУ УНП в м. Києві на адресу Деснянського районного суду м. Києва 14.11.2023.
Клопотання обґрунтовано тим, що вказаний арешт накладено постановою ст. слідчого в особливо важливих справах управління ГУ УМВС України в м. Києві від 21.01.2004 на квартиру АДРЕСА_1 у кримінальній справі№50-2745 за КПК 1960 року. В подальшому відомості у вказаній кримінальній справі 14.12.2012 внесені у Єдиний реєстр досудового розслідування за №12012110030001278. На момент подачі клопотання досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено у зв'язку із розшуком. Жодних слідчих дій не проводиться.
Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_5 , яку він набув на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2003, який зареєстрований в БТІ 22.01.2004 за номером 3349.
Власник майна не є стороною кримінального провадження.
Зазначає, що вказаною квартирою ОСОБА_5 володіє з 30.12.2003 , правомірність набуття права власності на зазначене майно ОСОБА_5 ніким не оспорювалася в судовому порядку.
Вважає, що з урахуванням тривалості кримінального провадження та відсутності будь-яких слідчих і процесуальних дій необхідність у арешті майна відпала.
У судовому засіданні представники заявника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діять в інтересах ОСОБА_5 підтримували клопотання в повному обсязі. Вважали, що необхідність у арешті квартири, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 відпала, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012110030001278 від 14.12.2012 ( кримінальна справа №50-2745) зупинено у зв'язку з проведенням розшукових дій. Крім того, представник ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_5 не є стороною вищевказаного кримінального провадження та добросовісно володіє вказаною квартирою з 2003 року. Вказаний факт у судовому порядку ніким не оспорювався, вважає, що тривалість накладення арешту перешкоджає мирно володіти майном. Додатково в судовому засіданні представником заявника ОСОБА_3 було долучено інформацію з КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентарізації», згідно до якої ОСОБА_5 є власником квартири, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , яку він набув на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2003 та зареєстрований в БТІ 22.01.2004 за номером 3349.
Прокурор у судовому засіданні вважав необґрунтованим клопотання про скасування арешту квартири та зазначав, що на теперішній час проводяться розшукові дії і потреба в такому арешті не відпала.
Дослідивши матеріали додані до клопотання, а також надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що 28.04.2001 прокуратурою м. Києва порушено кримінальну справу №50-2745 за фактом шахрайства, за ознаками вчиненого злочину передбаченого ст. 143 ч. 2 КК України (в редакції 28.12.1960), в подальшому злочинні дії було перекваліфіковано на ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудове розслідування у вказаній справі проводилось СВ Солом'янським РУ ГУМВС України в м. Києва. 28.08.2002 СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, а саме заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , яка була об'єднана в одне провадження з кримінальною справою 50-2745.
В межах вищевказаної кримінальної справи постановою ст. слідчого в особливо важливих справах управління ГУ УМВС України в м. Києві від 21.01.2004 на квартиру АДРЕСА_1 у кримінальній справі №50-2745 за КПК 1960 року накладено арешт.
21.09.2004 Солом'янським РУ ГУМВС України в м. Києві заведено ОРС за №09-2242.
29.08.2008 провадження у кримінальній справі зупинено на підставі ч. 1 ст. 206 КПК України ( КПК 1960 року).
11.03.2009 кримінальну справу № 50-2745 було направлено до СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві для подальшої організації досудового розслідування.
30.05.2009 постановою слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві досудове слідство у вищевказаній справі зупинено у зв'язку з розшуком.
27.06.2011 року постановою слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві відновлено досудове слідство у зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій.
21.01.2012 постановою слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві відновлено досудове слідство у зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій.
14.12.2012 відомості у кримінальній справі №50-2745 було внесено до ЄРДР за №12012110030001278 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Вказане кримінальне провадження зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України.
Відповідно до ст.41 Конституції України-кожен має право володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частина 1 Протоколу до Конвенції ЄСПЛ «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України ).
Отже, у випадках, визначених зазначеною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України ).
Частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження не закрито.
Натомість як вбачається з клопотання про скасування арешту майна та матеріалів кримінального провадження - арешт на квартиру власником якої є ОСОБА_5 накладено за приписами КПК 1960 року.
Кримінальне провадження на момент подачі клопотання не закрито та не передане до суду.
Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).
Слідчим суддею встановлено, що постановою ст. слідчого в особливо важливих справах управління ГУ УМВС України в м. Києві від 21.01.2004 на квартиру АДРЕСА_1 у кримінальній справі №50-2745 за КПК 1960 року накладено арешт.
Також встановлено, що власником квартири є ОСОБА_5 , яку він набув на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2003, який зареєстрований в БТІ 22.01.2004 за номером 3349.
При цьому, з постанови старшого в особливо важливих справах управління ГУ УМВС України в м. Києві від 21.01.2004 (в порядку визначеному КПК України 1960 року) вбачається, що через порушення кримінальної справи за фактом шахрайства накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Так, статті 125, 126 КПК України (в редакції 1960 року) передбачали, що слідчий вправі був накласти арешт лише на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, тільки у випадках для забезпечення заявленого цивільного позову або можливої конфіскації майна. Накладення арешту на майно таких осіб могло бути лише на підставі постанови слідчого про накладення арешту на майно підозрюваного (обвинуваченого). При цьому, майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Для встановлення вартості описаного майна в необхідних випадках запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і опис майна з його оцінкою. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Поряд з цим, у цій постанові слідчим не зазначено жодної з вказаних вище підстав, передбачених ст.ст.125, 126 КПК України (в редакції 1960 року) для накладення арешту на майно ОСОБА_5 .
При цьому, КПК України (в редакції 1960 року) не передбачав накладення арешту на майно інших фізичних або юридичних осіб, службові особи або учасники (засновники) яких або самі особи не мали б статусу підозрюваного або обвинуваченого у справі.
Сілідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 не є стороною кримінального провадження.
Вказаною квартирою ОСОБА_5 володіє з 30.12.2003, правомірність набуття права власності ніким не оспорювалася.
Крім того, слідчий суддя вважає, що розшукові дії у даному кримінальному провадженні тривають багато років, матеріали кримінального провадження містять інформацію, що останнє нагадування направлялося на адресу начальника розшукового відділу Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві про активізування розшуку у даній справи востаннє 03.02.2014. Фактично підозра у вказаному кримінальному провадженні нікому не оголошувалася та ОСОБА_5 не є стороною вищевказаного кримінального провадження.
Про необгрунтоване і тривале знаходження під арештом нерухомого майна ОСОБА_5 свідчать і норми чинного КПК, зокрема, ч. 1 ст. 170 КПК України. передбача, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Тобто чинний КПК України дозволяє знаходження майна під арештом лише на підставі ухвали слідчого судді за наявності підстав, передбачених кримінально-процесуальним законом.
Відповідно до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Стаття 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст.. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Таким чином, за результатом розгляду даного клопотання слідчий суддя дійшов висновку про його задоволення та скасування арешту, оскільки у арешті вказаного нерухомого майна відпала потреба та незаконне перебування під арештом нерухомого майна цієї особи обмежує його права як власника майна щодо вільного володіння, користування і розпорядження власним майном.
Відповідно до ч.1ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, з метою захисту прав ОСОБА_5 , як власникаквартири АДРЕСА_1 , слід зняти арешт накладений постановою слідчого від 21.01.2004 в рамках розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012110030001278 від 14.12.2012 (кримінальна справа №50-2745).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 КПК України,
Клопотання представника заявника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012110030001278 від 14.12.2012 ( кримінальна справа №50-2745) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт майна та всі заборони, накладені постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ УМВС України у м. Києві ОСОБА_8 від 21.01.2004 року у кримінальній справі № 50-2745 (кримінальне провадження № 12012110030001278 від 14.12.2012), а саме з квартири АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1