ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/45/23
провадження № 1-кп/753/1000/23
"24" листопада 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12022100020002487 від 11.08.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на обілку не перебуваючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на обілку не перебуваючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України
У Дарницькому районному суді м. Києва на розгляді перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Враховуючи те, що головуючий суддя ОСОБА_7 перебуває у щорічній відпустці, справа на підставі п. 6.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу у Дарницькому районному суд м. Києва, затверджених рішенням загальних зборів суддів Дарницького районного суду м. Києва від 06.11.2023, у порядку ст.35 КПК України, передана судді ОСОБА_1 для вирішення питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 зазначивши обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 , думку якого підтримав обвинувачений, щодо продовження запобіжного заходу заперечував, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який, що непов'язаний з позбавленням волі або зменшити розмір застави.
Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд не вбачає підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились.
В судовому засіданні, на думку суду, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2 ст. 307 КК України.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, суд враховує наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від суду, відповідно до п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_4 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даному злочині, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за даний злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12-ти років.
Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується, зокрема, тим фактом, що ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та засобів для власного забезпечення, крім того ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину з корисливих мотивів.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження дії запобіжного заходу відносно такого обвинуваченого, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ураховуючи санкцію кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, до останнього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків.
Щодо питання уникнення наявних ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, то у світлі факторів пов'язаних з особою обвинуваченого, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам.
Позиція сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, що пов'язаний з позбавленням, жодним чином вказані висновки не спростовують.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.199 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що обставини, зазначені у ч. 3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Разом із тим, з врахуванням наведеного, враховуючи особу ОСОБА_4 , суд вважає за можливе зменшити визначений раніше судом розмір застави до 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 483 120 грн., такий розмір застив зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 22.01.2024 року включно.
Раніше визначений ОСОБА_4 розмір застави зменшити до 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 483 120 грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави в сумі 483 120 грн. на депозитний рахунок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та надання документа, що це підтверджує, ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти з роз'ясненням зобов'язання прибувати за кожною вимогою суду, та з покладенням на нього наступних обов'язків строком на 2 місяці з моменту звільнення з під-варти:не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 діб з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя