Справа № 752/21573/23
Провадження № 4-с/752/207/23
іменем України
07 листопада 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дикого Юрія Олеговича на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-
у жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дикий Ю.О. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А., заінтересована особа: ОСОБА_2 , в котрій просив суд:
1.визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. щодо не зняття арешту накладеного постановою ВДВС Голосіївського РУЮ про арешт майна боржника, серія та номер: АА №184727 від 20.04.2010року, запис про обтяження № 9748198 від 20.04.2010 року;
2.зобов'язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт, накладений постановою ВДВС Голосіївського РУЮ серія та номер: АА № 184727 від 20.04.2010 року, запис про обтяження № 9748198 від 20.04.2010 року на квартиру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скаргу мотивував тим, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходилась цивільна справа № 2-5488/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2009 року у справі №2-5488/09 позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 020,94 грн. втрат товарної вартості, 1 000,00 грн. моральної шкоди, 137,12 грн. вартості послуг по складанню калькуляції, 196,40 грн. вартості діагностики ходової частини, 83,00 грн. вартості розгорнутої довідки ДАІ та 7,00 грн. комісії банку, 200,00 грн. оплати дубліката звіту № 572 та комісії банку у розмірі 7,00 грн., 2 249,39 грн. витрат на бензин для усунення наслідків ДТП, 6,00 грн. плати за послуги, а також 7,25 грн. поштових витрат, 420,00 грн. за послуги розміщення оголошення в газеті та 10,00 грн. за розрахунково-касове обслуговування, 99,10 грн. та 8,50 грн. судового збору, а також 120,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього - 11571,10грн.
На підставі вказаного судового рішення Голосіївським районним судом м. Києва 12.01.2010 року видано виконавчий лист № 2-5488/09 на примусове виконання рішення.
З виконання цього виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 16976498.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.11.2020 року видано дублікат виконавчого листа у вищезазначеній справі, у зв'язку з його втратою виконавчою службою.
15.09.2023 року боржником виконано виконавчий документ та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2009 року у справі № 2-5488/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11571,10 грн., сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, що підтверджується квитанцією № 19 від 15.09.2023 року.
Повне фактичне виконання виконавчого листа у справі № 2-5488/09 підтверджується і постановою державного виконавця Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Куц О.В. про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку фактичним повним виконанням виконавчого документу, відповідно до якої виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі.
Виконавши виконавчий документ виданий на виконання рішення суду та сплативши виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, боржник звернувся до Голосіївського відділу ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) з заявою про зняття арешту з його майна, накладеного постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві АА № 184727 від 20.04.2010року, з метою забезпечення виконання рішення.
Однак, у відповідь на звернення заявника від 15.09.2023 року в.о. начальника відділу, державний виконавець Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) Полінський В.А. у листі від 25.09.2023 року за вих. № 110062/27.1-23, отриманого боржником 06.10.2023 року, повідомив про неможливість зняття арешту з майна боржника так як обтяження неможливо ідентифікувати як таке, що внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в рамках конкретного виконавчого провадження, та рекомендував звернутись з цього питання до суду.
Враховуючи фактичне виконання боржником зобов'язання перед стягувачем, докази чого надавались Голосіївському ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ), а також наявні у ДВС повноваження зняти арешт з майна боржника, вважає бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) Полінського В.А. щодо не зняття арешту з майна боржника протиправною та наявними підстави для звернення до суду з цією скаргою на бездіяльність державного виконавця.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 07.11.2023 року (а.с. 106).
В судове засідання скаржник не з'явився, адвокат Дикий Ю.О. подав заяву про розгляд скарги за їх відсутності, просив її задовольнити в повному обсязі.
Державний виконавець Полінський В.А. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив не подав.
Суд зауважує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.
Таким чином, з урахуванням строків розгляду справ даної категорії, визначених ч. 1 ст. 450 ЦПК України, та за належного повідомлення учасників справи, суд вважав за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчі листи накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (підп. 1 п. 1 ч. 1 ст. 3 3акону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, закінчення виконавчого провадження у розумінні вимог вказаного Закону України «Про виконавче провадження» передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення про що зазначається у постанові у постанові про вчинення відповідної дії.
Згідно із ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2009 року у справі № 2-5488/09 позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 020,94 грн. втрат товарної вартості, 1 000,00 грн. моральної шкоди, 137,12 грн. вартості послуг по складанню калькуляції, 196,40 грн. вартості діагностики ходової частини, 83,00 грн. вартості розгорнутої довідки ДАІ та 7,00 грн. комісії банку, 200,00 грн. оплати дубліката звіту № 572 та комісії банку у розмірі 7,00 грн., 2 249,39 грн. витрат на бензин для усунення наслідків ДТП, 6,00 грн. плати за послуги, а також 7,25 грн. поштових витрат, 420,00 грн. за послуги розміщення оголошення в газеті та 10,00 грн. за розрахунково-касове обслуговування, 99,10 грн. та 8,50 грн. судового збору, а також 120,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього - 11 571,10 грн.
На підставі вказаного судового рішення Голосіївським районним судом м. Києва 12.01.2010 року видано виконавчий лист № 2-5488/09 на примусове виконання рішення, котрий пред'явлений стягувачем до виконання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.11.2020 року видано дублікат виконавчого листа у зв'язку з його втратою виконавчою службою.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек., Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 349694759 від 09.10.2023 року постановою ВДВС Голосіївського РУЮ серія та номер: АА № 184727 від 20.04.2010 року, запис про обтяження № 9748198 від 20.04.2010 року, накладено арешт на квартиру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 90).
15.09.2023 року боржником виконано виконавчий документ та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2009 року у справі № 2-5488/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 571,10 грн., сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, що вбачається з квитанції № 19 від 15.09.2023 року (а.с. 96).
Постановою державного виконавця Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Куц О.В. про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку фактичним повним виконанням виконавчого документу закрито. Виконавчий збір та витрати ВП стягнуто в повному обсязі. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 97).
Листом від 25.09.2023 року за вих. № 110062/27.1-23 на відповідь на звернення боржника від 15.09.2023 року в.о. начальника відділу, державний виконавець Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) Полінський В.А. повідомив про неможливість зняття арешту з майна боржника так як обтяження неможливо ідентифікувати як таке, що внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в рамках конкретного виконавчого провадження (а.с. 91).
Проте, за наслідками закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням (сплатою боргу) державний виконавець не зняв арешт, накладений постановою на нерухоме майно боржника.
За таких обставин, суд вважає, що не зняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржника підлягає захисту.
Також слід зазначити, що за змістом положень чинного законодавства боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у визначеному відповідним процесуальним законом порядку. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі №712/12136/18.
Так, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 447 УПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 448 ЦПК України).
Проте, бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ЦПК України.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Схожа за змістом правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 22.12. 2021 року у справі №760/19348/2011.
При цьому суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У даному випадку наявність протягом тривалого часу (понад 13 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №2/0301/806/11.
Тому, суд має право зобов'язувати державного виконавця до вчинення дій щодо зняття арешту з майна відповідача у спірному випадку.
Отже, враховуючи допущене державним виконавцем порушення щодо не зняття протягом тривалого часу (понад 13 років) арешту з майна боржника, внаслідок якого було порушено право останнього на мирне володіння його майном, державний виконавець у відповідь на звернення боржника не повинен був обмежуватись доводами щодо неможливості зняття арешту з майна боржника так як обтяження неможливо ідентифікувати як таке, що внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в рамках конкретного виконавчого провадження, а роз'яснити прийнятний та допустимий у межах ситуації, що склалась, механізм усунення відповідного порушення, а також як є професійний суб'єкт у сфері виконання судових рішень,сприяти відновленню права боржника, порушеного внаслідок саме бездіяльності державного виконавця.
Згідно ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, суд надходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. щодо не зняття арешту накладеного постановою ВДВС Голосіївського РУЮ про арешт майна боржника, серія та номер: АА № 184727 від 20.04.2010 року, запис про обтяження № 9748198 від 20.04.2010 року; та зобов'язання Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений постановою ВДВС Голосіївського РУЮ серія та номер: АА № 184727 від 20.04.2010 року, запис про обтяження № 9748198 від 20.04.2010 року на квартиру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -
скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дикого Юрія Олеговича на бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. щодо не зняття арешту накладеного постановою ВДВС Голосіївського РУЮ про арешт майна боржника, серія та номер: АА № 184727 від 20.04.2010 року, запис про обтяження № 9748198 від 20.04.2010 року.
Зобов'язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений постановою ВДВС Голосіївського РУЮ серія та номер: АА № 184727 від 20.04.2010 року, запис про обтяження № 9748198 від 20.04.2010 року на квартиру ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Хоменко