іменем України
28 листопада 2023 року м. Шаргород
Справа № 152/1565/23
Провадження № 3/152/768/23
Суддя Шаргородського
районного суду
Вінницької області - Славінська Н.Л.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Шаргородським РВ УМВС України в Вінницькій області 04.02.2002 року,
- за ч.1 ст.173-2 КпАП України,
встановив:
ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України, а саме: 22.10.2023 року приблизно о 21 годині в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини - ОСОБА_2 , зокрема, в ході сварки висловлювалася на адресу останньої нецензурними словами, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Частиною 1 ст.276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено с. Рахни-Лісові Тульчинського району (колишня назва адміністративно-територіальної одиниці - Шаргородський район) Вінницької області.
Означена справа про адміністративне правопорушення підсудна Шаргородському районному суду Вінницької області на підставі ч.1 ст.276 КУпАП.
Так, відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Шаргородський район Вінницької області та утворено Жмеринський район (з адміністративним центром у м. Жмеринка) та Тульчинський район (з адміністративним центром у м. Тульчин) у складі територій територіальних громад, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
ОСОБА_3 входить до територіальної юрисдикції Шаргородського районного суду, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року.
Відтак, справа про адміністративне правопорушення підсудна Шаргородському районному суду.
Розгляд справи призначено на 28.11.2023 року та викликано ОСОБА_1 в судове засідання.
В суд 28.11.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом надіслання судової повістки про виклик до суду за допомогою SMS-повідомлення за номером телефону, вказаним у заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення (а.с.7).
З довідки про доставку SMS вбачається, що повістка ОСОБА_1 про виклик до суду на 28.11.2023 року доставлена шляхом надіслання текстового повідомлення у додаток «Viber» 06.11.2023 року о 17 годині 26 хвилині (а.с.15).
При цьому, суддя зауважує, що ОСОБА_1 не подавав заяв про відкладення судового розгляду справи, про розгляд справи у його відсутності, чи інших заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи.
Так, частиною 1 ст.277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відтак, про дату розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся завчасно.
Судом вжито можливого способу виклику ОСОБА_1 у судове засідання для розгляду справи, зокрема, шляхом надіслання судової повістки за допомогою SMS-повідомлення за номером телефону, вказаним у заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.
З огляду на викладене вважаю за можливе розглянути матеріали справи у його відсутності, що відповідає положенням ч.1 ст.268 КпАП України, якою передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, ч.2 ст.268 КУпАП не передбачає обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ вказаної категорії.
У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) зазначається, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом встановлено наступні обставини: 1) судова повістка надіслана за допомогою SMS-повідомлення за номером телефону, вказаним у заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення; 2) судова повістка з інформацією про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення доставлена за номером телефону ОСОБА_1 06.11.2023 року (а.с.15), тобто завчасно; 3) будь-які клопотання, заяви тощо, які б обґрунтовували неможливість явки до суду ОСОБА_1 , а також про відкладення розгляду справи, останнім не подані.
Таким чином, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 відомо про розгляд у Шаргородському районному суді справи про адміністративне правопорушення щодо нього, але останній, не прибувши до суду на визначені дату та час для розгляду справи про адміністративне правопорушення, своїми фактичними діями ігнорує виклик, що вказує на його небажання брати участь в судовому розгляді та, фактично, таким чином він реалізує надане йому право не з'являтися для розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщався про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи.
Проте, відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відтак, суд, відповідно до вимог ст.268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ч.1 ст.245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбаченіст.38 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №146159 від 22.10.2023 року (а.с.3), оскільки протокол містить відомості, передбачені ст.256 КУпАП, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 прав та обов'язків, повідомлено про розгляд справи у суді, надано право подати пояснення до протоколу, яким останній скористався та надав пояснення (а.с.6); рапортом чергового Тульчинського РВП від 22.10.2023 року про надходження повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства (а.с.4); письмовим поясненням потерпілої ОСОБА_2 , з якого вбачається, що 22.10.2023 року приблизно о 21 годині у неї виникла сварка з чоловіком ОСОБА_1 , котрий висловлювався на її адресу нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, у зв'язку з чим викликано поліцію (а.с.5).
З довідки-характеристики виконавчого комітету виконавчого комітету Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №456 від 26.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони (а.с.11).
З довідки виконавчого комітету Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №455 від 26.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , з дружиною ОСОБА_2 (а.с.12).
Сукупність зазначених вище доказів підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
Проаналізовані судом докази, які є послідовними та не суперечать один одному, дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, проаналізувавши надані пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в діях ОСОБА_1 вбачаю склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП України, - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного та економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Такий висновок узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується судом при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів».
Відповідно до п.п.3, 14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 1 ч.2 ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, в тому числі, на подружжя.
Відтак, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У зв'язку із наведеним вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.173-2, ст.ст.283, 284, 287, 294, 307 КУпАП України,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.1 ст.173-2 КУпАП України і призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а вразі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: