Справа № 144/1371/23
Провадження № 2/144/391/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2023 р. Теплицький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Германа О.С.,
секретаря судового засідання Пігулі А.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_2 до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки, в позовні заяві вказала, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на: земельну ділянку, яка відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.06.2016 №2-7837/15-16-СГ року передана у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Стражгородської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області площею 2.00 га, кадастровий номер - 0523787200:02:000:0512. На випадок смерті ОСОБА_2 заповіт не складав, а тому спадкування належного їй майна здійснюється по закону. Позивач звернулася в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з заявою до Теплицької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.06.2016 №2-7837/15-16-СГ року ОСОБА_2 передана у власність ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Стражгородської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області. Проте спадкодавець не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки, а саме зареєструвати право власності на земельну ділянку на своє ім'я. Оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки не завершена видачею правовстановлюючого документу, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, тому позивач змушена звертатись до суду з вказаним позовм в інтересах своєї неповнолітньої дочки.
Від позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд справи без її участі, просить позов задовольнити.
Від представника відповідача голови Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, Трамбовецького Р.І., надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги визнають.
Представником Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому він при вирішенні останньої покладається на розсуд суду, однак зауважив, що позивач не звертався до відповідного органу для завершення приватизації земельної ділянки. Крім того відповідач посилається на зміни в законодавстві щодо переходу земель державної власності у комунальну власність територіальних громад.
Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України - у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями статтей 15 та 16 ЦК України - передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 59 ЦПК України - права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Позов ОСОБА_1 на виконання вище вказаних вимог Законів пред'явлено правомірно, як матір'ю в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами ч.1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено судом згідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.06.2016 №2-7837/15-16-СГ року ОСОБА_2 передана у власність ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Стражгородської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області (а.с. 15).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №359 від 12 вересня 2022 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 29).
Відповідно до свідоцтва про народження виданого виконавчим комітетом Стражгородської сільської ради Теплицького району Вінницької області, ОСОБА_2 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , актовий запис № 02 від 26 січня 2010 року (а.с. 7).
Судом також встановлено, що відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Теплицької державної нотаріальної контори від 13 вересня 2023 року, ОСОБА_1 , яка діє від імені малолітньої дочки ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що знаходиться на території Стражгородської сільської ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку (а.с. 31).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0509413422018 від 27 грудня 2018 року, була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,2000 га, кадастровий номер 0523787200:02:000:0512, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 9).
Таким чином, судом встановлено, що спадкодавцем ОСОБА_3 розпочато, але не завершено процедуру приватизації земельної ділянки.
Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно вимог ч.1 ст.1225 ЦК України - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За змістом ст. 1296 ЦК України - оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 350/67/15-ц (провадження N 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі N 723/1061/17 (провадження N 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-75304-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 вказано, що правильною є практика судів, які у випадку незавершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.
Суд не може взяти до уваги викладені у відзиві заперечення представника відповідача, оскільки вищевказані перехідні положення Земельного кодексу України, правові позиції Верховного Суду та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ спростовують ці підстави для відмови в задоволенні даних позовних вимог.
Спадкодавицею за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.
Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».
На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.
У відповідності до частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Таким чином, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє позивач, набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали останній на момент смерті, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 59, 76, 80, 82, 176, 200, 206, 245, 246, 258-273, 354 ЦПК України, ст .ст. 15, 16, 67, 1216, 1218, 1223, 1225, 1233-1254, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 81, 125, 152, абз. 2 п. 1 Розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Стражгородської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області площею 2.00 га, кадастровий номер - 0523787200:02:000:0512, на ім'я ОСОБА_2 , приватизація якої розпочата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя