Справа № 137/426/23
"20" листопада 2023 р. Літинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Верещинської Я.С.
за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.
сторін у справі: позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1
представника позивача (відповідача за зустрічним позовом)-адвоката Кучеренко О.В.
відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,
розглянувши відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (як органу опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини,
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) адвокат Череватий П.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 02.09.2021 Літинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №54.
Позовні вимоги представник мотивує тим, що 02.09.2021 між сторонами було укладено шлюб. Після укладення шлюбу відносини між сторонами почали погіршуватися, виникали постійні сварки та непорозуміння. Після початку війни, у березні 2022 року, відповідачка тимчасово виїхала проживати у Республіку Польщу, де у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилося дочка ОСОБА_4 . Після повернення відповідачки до України, шлюбні відносини між сторонами погіршилися і вони перестали проживати разом, підтримувати подружні відносини. Між сторонами відсутнє порозуміння, любов та повага, які повинні бути притаманні сім'ї. Шлюб між сторонами носить формальний характер, а тому його збереження суперечитиме їх спільним інтересам, вжиття заходів щодо примирення не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого проміжку часу, а спроби примирення між сторонами в минулому не принесли жодних результатів.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 27.04.2023 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд по суті із викликом сторін на 01.06.2023.
12.05.2023 представником відповідачки (позивачки за зустрічним позовом)-адвокатом Зайцем Б.В. подано в інтересах ОСОБА_2 зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю. Позов мотивовано тим, що у своїй позовній заяві про розірвання шлюбу позивач не зазначає, що у них наявний спір про те, з ким буде проживати їх дитина, оскільки, у разі розлучення, з даного приводу у них немає згоди і домовленості. Враховуючи те, що питання визначення місця проживання дитини пов'язане із розлученням її батьків, і має вирішитись в інтересах дитини, вважає за доцільне розглянути первісний та зустрічний позов в одному провадженні. Позивачка вважає, що їх дочка незалежно від розірвання шлюбу, але у разі окремого проживання сторін, має залишитись проживати разом із нею. Зазначає, що дитині виповнився лише рік, а тому у такому віці дитині безумовно краще було б проживати разом із матір'ю, а ніж із батьком.
Ухвалою від 01.06.2023 прийнято зустрічний позов та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.06.2023. 19.06.2023 справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, підготовче судове засідання призначено на 26.07.2023, яке відкладено на 29.08.2023 за клопотанням третьої особи та представника відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) у зв'язку з ненаданням висновку третьої особи щодо роз'язання спору.
Ухвалою від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2023, який відкладено на 25.10.2023 у зв'язку з неявкою відповідача. 25.10.2023 судовий розгляд відкладено на 30.10.2023 за клопотанням представника відповідачки (позивачки за зустрічним позовом). 30.10.2023 розгляд справи відкладено на 20.11.2023 у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою за місцем перебування представника позивача (відповідача за зустрічним позовом).
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судовому засіданні 20.11.2023 підтримав вимоги за первісним позовом та наполягав на розірванні шлюбу. Водночас зазначив, що він ніколи не наполягав та й досі не наполягає на тому щоб дитина проживала разом із ним. Запевнив, що ніколи не вимагав у ОСОБА_2 дитину та не погрожував їй тим, що її забере. Наголосив, що з цього приводу у них спору ніколи не було.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом)-адвокат Кучеренко О.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала первісний позов, оскільки стосунки між подружжям лише погіршуються та сторони не бажають продовження шлюбу. При цьому, зустрічний позов не визнає в повному обсязі, оскільки предмет спору між сторонами відсутній, адже рішенням суду у справі №137/641/23 встановлено факт проживання доньки з мамою, ОСОБА_1 ніколи не суперечив та не суперечить щодо місця проживання дитини, є військовослужбовцем та фізично не може проживати з дитиною. Просила закрити провадження за зустрічним позовом на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України через відсутність предмету спору. Також, заперечила щодо висновку третьої особи, який зроблений односторонньо без позиції батька. Вказані міркування адвокат виклала у додаткових поясненнях, які приєднано до матеріалів справи. Одночасно адвокат Кучеренко О.В. заявила про стягнення з відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) на користь її довірителя понесених витрат по сплаті судового збору в розмір 1073,60 грн та додаткових неочікуваних витрат на правничу допомогу в розмірі 4000грн пов'язаних із безпідставним зустрічним позовом.
Представник відповідачки (позивачки за зустрічним позовом)-адвокат Заєць Б.В. в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із його зайнятістю у іншій справі. Таке ж клопотання було заявлено відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_2 .
За встановлених обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, направлених на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, судом ухвалено відмовити в задоволенні клопотань відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) та її представника та продовжено розгляд справи відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України за відсутності представника відповідачки (позивачки за зустрічним позовом)-адвоката Зайця Б.В.
Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судовому засіданні 20.11.2023 не заперечила проти первісного позову та згодилась на розірвання шлюбу. Також, підтримала свої позовні вимоги за зустрічним позовом та просила визначити місце проживання їх дитини із нею. Зазначила, що підставою звернення до суду є відсутність згоди і домовленості з відповідачем з цього приводу та те, що останній їй телефонував та погрожував забрати у неї дитину. Пояснила, що наразі він не цікавиться дочкою, не являється та не відповідає на дзвінки, що перешкоджає, зокрема, в оформленні документів дитини. Зазначила, що відповідач за зустрічним позовом навіть ставить під сумнів факт його батьківства.
Представник третьої особи за зустрічним позовом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (як органу опіки та піклування) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи Літинська селища рада була повідомлена належним чином. Одночасно, до суду надійшов Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , у якому третя особа висловила свою позицію щодо розв'язання спору.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
02 вересня 2021 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Літинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №54, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 02.09.2021 (а.с.8).
Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9,10).
Судовим наказом №137/640/22 від 22.07.2023 виданим Літинським районним судом Вінницької області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі (однієї четвертої) заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22.07.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, згідно копії судового наказу (а.с.11).
ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем свого проживання характеризується позитивно, скарг на дану громадянку до селищної ради не надходило, згідно характеристики №647 виданої 02.05.2023 Літинською селищною радою (а.с.33).
Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ВР-00094291, ОСОБА_2 станом на 02.05.2023 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.35).
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 09.05.2023, ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 , разом зі дочкою, сестрою, матір'ю та бабусею. Житло перебуває в доброму стані, санітарно-побутові мови проживання в доброму стані, в будинку зроблений ремонт, будинок обставлений меблями та побутовою технікою. Наявна окрема кімната для проживання дитини, створені належні умови для виховання та проживання дитини, дівчинка забезпечена усім необхідним відповідно до свого віку (а.с.34).
Орган опіки та піклування Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області у своєму висновку №05-27/114 від 28.08.2023, керуючись п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування пов'язаної із захистом прав дитини», взявши до уваги вищевказані факти, з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58).
Щодо первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У відповідності до ч.1, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст.21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд приходить до висновку, що примирення сторін не можливе, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити як інтересам сторін, так і інтересам їх дитини, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дитини, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат за первісним позовом.
Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) сплачено судовий збір у розмірі 1073,60грн. Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід покласти на відповідачку (позивачку за зустрічним позовом).
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За частинами 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Сторонами по справі не заперечувалося, що дитина ОСОБА_4 постійно проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 , що також підтвердила у судовому засіданні позивачка за зустрічним позовом.
Відповідно до абз.2 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Отже, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Позов щодо місця проживання дитини ініційований матір'ю дитини, з якою дитина і так фактично проживає. В судовому засіданні з'ясовано, що батько дитини не вимагає зміни місця проживання їхньої дитини, будь-яких належних доказів, які б свідчили про його бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини з ним суду не надано. В той же час, позивачкою за зустрічним позов не наведено жодних доказів, які б підтверджували зворотне.
Матеріали справи не містять доказів створення перешкод відповідачем у проживанні дитини із матір'ю, що слідує із пояснень сторін, доказів протилежного сторонами не надано.
При розгляді судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України). За змістом ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Щодо висновку Органу опіки та піклування Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №05-27/114 від 28.08.2023, то суд оцінює такий висновок критично, оскільки такий складений без належного з'ясування всіх обставин, які мають значення саме при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, а стосується лише побутових умов проживання дитини, є одностороннім та не містить у собі позиції відповідача за зустрічним позовом.
Із встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.
Одночасно, у вказаній постанові зазначено, що з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на з'ясовану під час судового розгляду відсутність спору за зустрічним позовом, а також те, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань з приводу даного спору, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (як органу опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини, підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Щодо клопотання представника відповідача за зустрічним позовом про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4000грн, пов'язаних із безпідставним зустрічним позовом, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору №18 про надання правничої допомоги від 10.10.2023 правову допомогу ОСОБА_1 надавала адвокат Кучеренко О.В. (а.с.106-108). Вказаним договором сторонами погоджено розмір гонорару - 4000грн. Матеріали справи також містять ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Літинському районному суді Вінницької області адвокатом Кучеренко О.В. (а.с.105), копію платіжної інструкції, якою проведено оплату гонорару адвоката на суму 4000грн (а.с.109).
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частина 9 статті 141 ЦПК України визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У п.38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» висловлено позицію, що у разі закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті10,11 ЦПК). При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
У ч.4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18, Верховний Суд зазначив, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч. 9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 543/408/17 та від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17.
Необхідною умовою для застосування ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі, є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо.
Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду установити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У заяві про стягнення судових витрат та в судовому засіданні представник відповідача зустрічним позовом не довів зловживання позивачкою за зустрічним позовом чи її представником процесуальними правами, не довів які дії позивачки за зустрічним позовом та її представника у вказаній справі були необґрунтованими, що могло бути підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із закриттям провадження у справі.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Закриття провадження у справі за відсутності предмету спору не обов'язково свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову, втім може вказувати на встановлені судом обставини, які не були відомі позивачу на момент звернення до суду або були встановлення під час судового розгляду.
В даному випадку, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачкою за зустрічним позовом чи її представником процесуальними правами, чи неправильних дій позивача при зверненні до суду з вказаним позовом, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача за зустрічним позовом, адже рішення суду по суті спору не приймалось і вказані обставини не встановлювалися судом. Інших необґрунтованих дій з боку позивачки за зустрічним позовом, як то систематичне протидіяння правильному та швидкому вирішенню спору, умисність дій та винна поведінка представником не доведена, а саме по собі подання позову до суду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивачки, так як це її право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України.
Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання представника відповідача за зустрічним позовом про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн слід відмовити.
Керуючись ст.2, 4, 5, 10-13, 77-81, 89, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 02.09.2021 Літинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (актовий запис №54).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , понесені витрати за оплату судового збору в сумі 1073,60грн.
Закрити провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (як органу опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 28.11.2023.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області (як орган опіки та піклування), адреса: вул. Соборна, буд.32, смт. Літин, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325963.
Суддя : Верещинська Я. С.