Справа № 541/3689/23
Номер провадження 2/541/1038/2023
іменем України
21 листопада 2023 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря - Ніколаєнко М.В.,
позивача ОСОБА_1 її представника адвоката Огризкова А.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку,
26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:048:0255 площею 0,0628 га та цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована в АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовної заяви вказувала, що її батькові ОСОБА_3 за життя належав житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:048:0255 площею 0,0628 та цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 19.09.2001 батько подарував їй 2/5 частини житлового будинку. Рішенням Миргородської міської ради Полтавської області від 10.09.2019 № 223 передана їй та батьку вказана земельна ділянка, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у спільну сумісну власність. 25.09.2019 право власності було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Розмір часток у праві власності на земельну ділянку не визначався. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. У видачі свідоцтва про право власності на частку земельної ділянки, яка належала спадкодавцю, їй відмовлено, оскільки не визначений розмір частки, яка належала померлому.
Позивач та її представник, адвокат Огризков А.А. в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримали. Вказували, що 19.09.2001 батько позивачки подарував їй 2/5 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Миргородської міської ради Полтавської області від 10.09.2019 № 223 передана їй та батьку у спільну сумісну власність земельна ділянка, для будівництва і обслуговування житлового будинку. Розмір часток у праві власності на земельну ділянку не визначався. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. У видачі свідоцтва про право власності на частку земельної ділянки, яка належала спадкодавцю, позивачці відмовлено, оскільки частка померлого не виділена. Просили визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0628 га та цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .
Відповідач в підготовчому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.
Заслухавши сторони та представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що право власності на 2/5 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 відповідно до договору дарування серії АЕВ №959489 від 19.09.2001посвідченого державним нотаріусом Другої Миргородської державної нотаріальної контори та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (а.с. 14-15).
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.01.2022, ОСОБА_1 з метою реалізації своїх спадкових прав у встановлений законом термін звернулася до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбана Є.О та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/5 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19,21-22).
Родинні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , де в графі батько вказаний ОСОБА_3 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу, відповідно до якого ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 9,56-57).
За життя ОСОБА_3 , рішенням Миргородської міської ради Полтавської області №223 від 10.09.2019 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:048:0255 площею 0,0628 га та цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до спадкової справи між спадкоємцями, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дружиною спадкодавця, 26.05.2023 був укладений Договір про поділ спадщини посвідчений приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Карбаном Є.О. (а.с.74).
13.10.2023 приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбаном Є.О. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, в якій зазначено, що причиною для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:048:0255 площею 0,0628 га є те, що частка у власності померлого ОСОБА_3 не визначена (а.с.23).
Згідно з вимогами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи і часом її відкриття є день її смерті, а згідно вимог ст. 1218, ч. 1 ст. 1225 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За змістом статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
У відповідності до положень статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власність.
Частина 1 статті 86 Земельного кодексу України передбачає, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Пунктом «в» частини 2 та частиною 3 статті 89 ЗК визначено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 89 ЗК України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно із ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду. При праві спільної сумісної власності розмір частки кожного з співвласників є не визначеним, це не позбавляє позивача права на виділ частки з майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності.
Положенням ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
За приписами частин 1 та 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:048:0255 площею 0,0628 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складають: ОСОБА_1 -2/5 частки, ОСОБА_3 - 3/5 частки.
Ст. 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом, відтак ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_3 3/5 частки вищезазначеної земельної ділянки, тому частка ОСОБА_1 становить 1 (2/5+3/5).
Відповідно до ч. 4. ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За наведених вище підстав суд вважає, що право позивача на оформлення його прав підлягає судовому захисту, а позовні вимоги задоволенню. Крім того, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує нічиїх прав та інтересів, а тому підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 355,368,369,370,372,1218,1220,1225 ЦК України, ст.ст. 86,89,120 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 88, 213, 215, 294 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:048:0255 площею 0,0628 га та цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ - 02.01), яка розташована в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:048:0255 площею 0,0628 га та цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ - 02.01), яка розташована в АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення .
Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2023 року.
Суддя О. А. Городівський