Справа № 372/3485/23
Провадження № 2-1333/23
(заочне)
09 листопада 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.,
при секретарі Сікорській М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних,
27.07.2023 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про коштів, просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, а саме три відсотка річних за невиконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.05.2016 року в розмірі 3 040,61 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачкою грошового зобов'язання відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.05.2016 року, за яким стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Додатковою угодою №BL4558/к-1 від 27 травня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL4558 від 27 травня 2008 року в розмірі 33809,85 доларів США, а також стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачений судовий збір в розмірі 12 942 грн. 06 коп., також просив стягнути з відповідачки суму сплаченого судового збору.
04.08.2023 року винесено ухвалу про відкриття спрощеного провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Представниця позивача в судове засідання не з'явилася, в позові просила проводити розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечила.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень щодо позову, заяв та клопотань до суду не направив.
У свою чергу відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження, до суду не подав, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», повним правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL4558, відповідно до якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому Договорі, в рамках ліміту, встановленого у базовій валюті, що дорівнює 103 000 (сто три тисячі) доларів США.
На виконання умов Генерального договору 27.05.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № ВL4558/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4558 від 27 травня 2008 року.
Відповідно до п. 1 Індивідуальної угоди Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених в даній Індивідуальній угоді.
У зв'язку із тим, що Боржник неналежно виконував умови Кредитного договору, Банк був змушений звернутись за захистом своїх порушених прав до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою про стягнення заборгованості.
23.05.2016 року рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/896/16-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Додатковою угодою №ВL4558/к-1 від 27.05.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL4558 від 27.05.2008 в розмірі 33 809,85 доларів США та судовий збір у розмірі 12 942,06 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт укладання між Позивачем та Відповідачем Кредитного договору, факт отримання кредитних коштів та факт порушення умов Кредитного договору встановлено судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23.05.2016 у справі № 372/896/16-ц.
26.08.2016 року Обухівським районним судом Київської області видано виконавчий лист №372/896/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 33 809,85 доларів США та судовий збір в розмірі 12 942,06 грн.
Зазначений вище виконавчий документ було пред'явлено на виконання до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби.
У сукупності, ряд вищезазначених обставин підтверджує факт наявності зобов'язання перед Стягувачем та невиконаного рішення Обухівського районного суду Київської області.
На даний час, рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.05.2016 у справі № 372/896/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 33 809,85 доларів США та судовий збір в розмірі 12 942,06 грн. - не виконано.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредит завжди видається на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Тобто нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у справі № 1519/2-5034/11 у постанові від 05 вересня 2022 року, щодо особливостей нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних. Крім того, подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За правилом ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Враховуючи, що рішення суду є обов'язковим, зокрема, й для Відповідача, та з огляду на те, що Відповідач порушила грошове зобов'язання, у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо. На підставі цієї норми Позивач вважає за доцільне пред'явити вимогу до усіх боржників разом.
Правомірність застосування ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також у наступних постановах: Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 р. по справі № 686/21962/15-ц, Постановах Верховного Суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018 р., № 463/4711/15 від 04.07.2018 р., № 703/4704/15-ц від 28.02.2018 р., № 361/7939/2015ц від 06.08.2018 р.
У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 р. по справі №361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Відповідно до розрахунку заборгованості 3% річних від 30.05.2023 за період з 30.05.2020 по 30.05.2023 становить 3 040,61 доларів США.
Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК України.
Згідно з умовами Кредитного договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ПК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Крім того, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів (постанови ВСУ у справах № 6-1047цс16 від 06.07.2016 р., № 6-157цс16 від 25.05.2016 р., № 6-1206цс15 від 23.09.2015 р., № 6-2739цс15 від 21.09.2016 р., № 6-2631цс15 від 21.09.2016 р., постанови ВС у справах № 199/1029/15-ц від 14.03.2018 р. № 161/12888/15-ц від 01.02.2018 р., № 309/4208/13-ц від 18.01.2018 р.).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних; прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідачки на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.
Керуючись 10, 12. 13, 18, 19, 141, 247, 258, 259, 260, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 192, 509, 524, 525, 526, 536 543, 549, 599, 611, 624, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса місця знаходження: 04082, м. Київ, Автозаводська, 54/19) 3% річних за період з 30.05.2020 року по 30.05.2023 року у розмірі 3 040,61 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса місця знаходження: 04082, м. Київ, Автозаводська, 54/19) сплачений судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.В. Кравченко