ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 914/597/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
скаржника - Качан В.В.,
ініціюючого кредитора - Дудяк Р.А.,
боржника - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 (суддя Цікало А.І.)
у справі №914/597/23
за заявою Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" "MADISON PACIFIC TRUST LIMITED"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад вимог заяви ініціюючого кредитора
1. В лютому 2023 року Компанія "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" "MADISON PACIFIC TRUST LIMITED" (далі - Компанія) звернулась до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд" (далі - ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд").
2. Заява мотивована наявністю у боржника перед заявником заборгованості, яка виникла у зв'язку із несплатою відсотків за умовами кредитного договору та договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою в розмірі 2197589,97 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 80362788,57 грн.
3. Боржник повністю визнав заборгованість перед Компанією та повідомив про відсутність можливості погашення вказаної заборгованості у зв'язку з відсутністю грошових коштів, що підтверджується поданим до суду першої інстанції відзивом на заяву про відкриття провадження у цій справі про банкрутство.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4. 12.11.2019 між Компанією "G.N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED" Товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Республіки Кіпр (позичальник), Компанією "ACP I TRADING LLC" Товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів, Компанією "PATHFINDER STRATEGIC CREDIT II LP" Товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів (первинні кредитори) та Компанією "MADISON PACIFIC TRUST LIMITED" ("Медісон Пасіфік Траст Лімітед") трастовою компанією, що зареєстрована відповідно до розділу 78(1) Закону Гонконгу про керівників трасту (глава 29), яка виконує функції агента від імені та за дорученням сторін фінансування, як кредитний агент та довірчий управитель міжнародним забезпеченням, укладено кредитний договір (далі - Кредитний договір), згідно умов якого позичальник отримав кошти в загальному розмірі 75000000 доларів США, а саме: кредит А в розмірі 50000000 доларів США та кредит Б в розмірі 25000000 доларів США, із терміном погашення до 05.12.2021.
5. Отримання кредитних коштів підтверджується запитами на вибірку кредитних коштів від 05.12.2019 на суму 45282232,18 доларів США, від 06.12.2019 на суму 19440000,00 доларів США, від 18.12.2019 на суму 10191912,23 доларів США.
6. В п. 1.1 розділу 1 Кредитного договору сторони погодили визначення та тлумачення таких термінів, які вживаються у кредитному договору, зокрема, відсотки, що сплачуються грошовими коштами означає відсотки, що підлягають сплаті за позикою за ставкою, яка дорівнює грошовій маржі.
7. Датою сплати відсотків є будь-який день, який припадає на 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня будь-якого фінансового року.
8. В цьому ж пункті кредитного договору визначено поняття грошової маржі, яка по відношенню до позики означає: (а) з дати підписання до 31 березня 2020 року включно - три з половиною відсотки (3,5%) річних, за винятком будь-яких відсотків, що капіталізуються; та (б) з 1 квітня 2020 року включно: (і) якщо сукупна основна сума, достроково сплачена або погашена за позиками в рамках Кредиту Б відповідно до статті 7.4 (добровільне дострокове погашення позики) 31 березня 2020 року або раніше, перевищує двадцять мільйонів доларів США (20000000 дол. США), то три з половиною відсотки (3,5%) річних, за винятком будь-яких відсотків, що капіталізуються; або (іі) у будь-якому іншому випадку, сім відсотків (7%) річних, за винятком будь-яких відсотків, що капіталізуються.
9. Відсоток, що капіталізується має значення, надане цьому терміну в статті 8.3 Кредитного договору (відсотки, що капіталізуються).
10. "Негрошова Маржа А" означає: а) з дати підписання до 31 березня 2020 року включно - одинадцять з половиною відсотків (11,5%) річних; та (б) з 1 квітня 2020 року включно: (і) якщо сукупна основна сума позик в рамках кредиту Б, достроково сплачена або погашена відповідно до статті 7.4 (добровільне дострокове погашення позики) станом на 31 березня 2020 року або до цієї дати, перевищує двадцять мільйонів доларів США (20000000 дол. США), - одинадцять з половиною відсотків (11,5%) річних; або (іі) у будь-якому іншому випадку, - вісім відсотків (8%) річних.
11. "Негрошова Маржа Б" означає: (а) з дати підписання до 31 березня 2020 року включно - вісім з половиною відсотків (8,5%) річних; та (б) з 1 квітня 2020 року включно: (і) якщо сукупна основна сума позик в рамках кредиту Б, достроково сплачена або погашена відповідно до статті 7.4 (добровільне дострокове погашення позики) станом на 31 березня 2020 року або до цієї дати, перевищує двадцять мільйонів доларів США (20000000 дол. США), - одинадцять з половиною відсотків (11,5%) річних; або (іі) у будь-якому іншому випадку - вісім відсотків (8%) річних.
12. Відсотки за невиконання зобов'язань: (а) якщо принципал не сплачує будь-яку суму, що підлягає сплаті за фінансовим документом, у встановлений строк, на прострочену суму нараховуються відсотки, починаючи з дати, коли така сума належала до сплати, і до дати фактичної сплати (як до, так і після винесення судового рішення) за ставкою, яка, з урахуванням положень пункту (б) нижче, складає на 3 (три) відсотки (3%) річних більше, ніж відсоткова ставка (включаючи відсотки, що сплачуються грошовими коштами та відсотки, що капіталізуються), яка підлягала б сплаті, якби прострочена сума, протягом періоду несплати, становила собою позику у валюті простроченої суми на наступні періоди нарахування відсотків. Будь-які відсотки, що нараховуються відповідно до цієї статті 8.4, підлягають негайній сплаті позичальником на вимогу кредитного агента у грошовій формі; (б) якщо будь-яка прострочена сума становить повністю всю або частину позики, термін погашення якої настав у день, який не був останнім днем періоду нарахування відсотків, пов'язаного з цією позикою: (і) перший період нарахування відсотків для цієї простроченої суми має тривалість, що дорівнює невичерпаній частині поточного періоду нарахування відсотків по відношенню до цієї позики; та (іі) відсоткова ставка, що застосовується до простроченої суми протягом такого першого Періоду нарахування відсотків, буде на три відсотки (3%) річних вище, ніж процентна ставка (включаючи відсотки, що сплачуються грошовими коштами та відсотки, що капіталізуються), яка б застосовувалася, якби прострочена сума не належала до сплати; (в) відсотки за невиконання зобов'язань (якщо вони не сплачені), що нараховуються на прострочену суму, будуть додані до простроченої суми в кінці кожного періоду нарахування відсотків, що стосується до цієї простроченої суми, однак підлягають негайному погашенню та сплаті.
13. Матеріалами справи встановлено та не заперечується учасниками справи, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань із повернення суми кредиту та нарахованих відсотків.
14. 06.02.2023 Компанія звернулась до боржників - Компанії "G.N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED" Товариства з обмеженою відповідальністю та ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" із повідомленням про триваюче прострочення та з вимогою невідкладного погашення боргу в загальній сумі 117860220,59 дол. США, з яких: 115662630,62 дол. США - основна заборгованість та 2197589,97 дол. США - заборгованість по відсотках.
15. Згідно з додатком №1 до вказаного Кредитного договору, ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" серед інших юридичних осіб є стороною кредитного договору. Відповідно до договору приєднання від 05.12.2019, за умовами якого ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" засвідчило, що цей договір приєднання набуває чинності як договір приєднання для цілей кредитного договору, а також як договір приєднання боржника для цілей договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторської угоди (як визначено в договорі довірчого управління забезпеченням та міжкредиторській угоді). Терміни, визначені в кредитному договорі та в договорі про довірче управління забезпеченням та міжкредиторській угоді, мають те саме значення в цьому договорі приєднання, якщо інше не визначено в цьому договорі приєднання, що закріплено у п. 1 договору приєднання.
16. Відповідно до п. 5 вказаного договору ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" та кожен довірчий управитель забезпечення погоджуються, що довірчі управителі забезпечення повинні володіти: (а) будь-яким забезпеченням щодо зобов'язань, створених або тих, що мають бути створені, відповідно до фінансових документів; б) всіма надходженнями від такого забезпечення; (в) усіма зобов'язаннями, які ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" має взяти на себе щодо сплати сум за зобов'язанням перед довірчими управителями забезпечення як довірчими управителями отримувачів забезпечення (у відповідних документах або іншим чином) та які забезпечені документом щодо забезпечення угоди, разом з усіма запевненнями та гарантіями, які має надати товариство (у відповідних документах або іншим чином) на користь довірчих управителів забезпечення як довірчих управителів отримувачів забезпечення.
17. Згідно з п. 6 зазначеного договору ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" підтвердило, що воно має намір бути стороною договору про довірче управління забезпеченням та міжкредиторської угоди як боржник, зобов'язується виконувати всі зобов'язання, які, як було заявлено, боржник має взяти на себе за договором про довірче управління забезпеченням та міжкредиторською угодою та погоджується, що воно буде пов'язано всіма положеннями договору про довірче управління забезпеченням та міжкредиторської угоди так, як якщо б воно було первісною стороною договору про довірче управління забезпеченням та міжкредиторської угоди.
18. Відповідно до п. 9 вказаного договору ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" підтвердило, що положення п. 38 (примусове виконання) кредитного договору застосовуються до цього договору приєднання так, ніби вони прямо включені та викладені в цьому договорі приєднання з відповідними та необхідними змінами.
19. У п. 10 вказаного договору ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" підтвердило, що цей договір приєднання є "Фінансовим документом" для цілей кредитного договору та "Основним фінансовим документом" для цілей договору про довірче управління забезпеченням та міжкредиторської угоди.
20. Отже, внаслідок підписання договору приєднання ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" фактично набуло статусу сторони Кредитного договору та договору про довірче управління та міжкредиторської угоди і взяло на себе зобов'язання боржника щодо повного, своєчасного та належного виконання усіх зобов'язань за кредитним договором.
21. Окрім цього, договором довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою від 12.11.2019 (з подальшими змінами і доповненнями) передбачено, що: (а) позичальник та кожен інший боржник пропонує взяти на себе певні забезпечені фінансові зобов'язання та певні інші зобов'язання згідно з основними фінансовими документами та фінансовими документами pari passu; (б) підписання та вручення цього договору належним чином санкціоновано позичальником та кожним з інших боржників.
22. Вказаним договором довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою у п. 1.1 передбачено такі визначення: - борговий документ означає кожен з цих договорів, основні фінансові документи, фінансові документи pari passu, будь-яку угоду, що підтверджує умови забезпечених фінансових зобов'язань або внутрішньогрупових зобов'язань, та будь-який інший документ, визначений як такий довірчим управителем міжнародним забезпеченням; - боржник означає кожного боржника 2020 та будь-яку особу, яка стає стороною на правах боржника відповідно до умов статті 13 (зміни у складі сторін) на дату внесення змін та викладення у новій редакції або пізніше; - невиконання зобов'язань означає: (а) будь-яку подію або обставину, визначення якій надано в основному кредитному договорі; та (б) будь-яку подію або обставину, визначення якій (або будь-якому еквівалентному терміну) надано в фінансових документах pari passu; - гарантійні зобов'язання означає, стосовно учасника групи або акціонера, фінансові та договірні зобов'язання за борговими документами (існуючі або майбутні, фактичні або умовні, прийняті одноосібно, чи спільно), які можуть виникнути перед забезпеченою стороною або боржником у зв'язку з тим, що він є гарантом або поручителем (у тому числі, без обмежень, зобов'язання, що виникають на підставі гарантії, гарантій відшкодування збитків, внеску або суброгації, і, зокрема, будь-якої гарантії або зобов'язання, що виникають на підставі або у зв'язку з основними фінансовими документами чи фінансовими документами pari passu).
23. Пунктом 2.1 договору передбачено, що кожна із сторін погоджується з тим, що забезпечені фінансові зобов'язання боржників перед забезпеченими сторонами мають однакову (pari passu) черговість та пріоритетність погашення без будь-яких переваг або першочерговості за датою виникнення, валютою платежу, формою зобов'язання, особою власника або будь-яким іншим чином, крім черговості платежів, встановленої цим договором.
24. Відповідно до п. 6.4 цього договору встановлено, що після настання випадку неплатоспроможності по відношенню до будь-якого учасника групи або будь-якого акціонера, кожен кредитор безвідклично уповноважує кожного довірчого управителя забезпеченням від свого імені: (а) вживати будь-яких заходів примусового виконання (відповідно до умов цього договору) проти такого учасника групи або такого акціонера; б) подавати вимоги, позови, доводити та надавати розписки за будь-якими або всіма фінансовими зобов'язаннями учасників групи або цього акціонера; (в) стягувати та отримувати всі виплати за будь-яким або всіма фінансовими зобов'язаннями такого учасника групи або такого акціонера; та (г) подавати позови, порушувати справи та вчиняти всі інші дії, які довірчий управитель міжнародним забезпеченням вважає обґрунтовано необхідними для стягнення сум за фінансовими зобов'язаннями такого учасника групи або такого акціонера.
25. Відповідно до п. 8.6 вказаного договору встановлено, що забезпечені сторони не мають жодних самостійних повноважень щодо звернення стягнення на будь-яке забезпечення угоди, а також не мають права користуватися або здійснювати будь-яке право, повноваження, чи дискреційне право, що випливають із документів забезпечення (крім основного кредитного договору та кредитного договору pari passu), окрім як через довірчих управителів забезпеченням.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
26. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд"; визнано вимоги кредитора - Компанії у розмірі 80362788,57 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Абрамова В.В.; здійснено оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у цій справі про банкрутство.
27. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 залишено без змін.
28. Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" є боржником за Кредитним договором, а тому наявні правові підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".
29. Господарські суди дійшли висновку, що ініціюючий кредитор довів належними і допустимими доказами наявність невиконаного грошового зобов'язання у боржника, розрахунок грошових вимог обґрунтовано з урахуванням фактичних обставин справи, відсутність обставин, що вказують про наявність спору про право, що не спростовано ні боржником, ні представником працівників боржника.
30. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції, надавши відповідну оцінку укладеним учасниками справи договорам, зауважив, що положення договорів спростовують доводи представника працівників боржника, що Компанія не може вважатися кредитором (ініціюючим кредитором у справі про банкрутство) в силу вимог чинного законодавства, оскільки протилежне передбачено умовами підписаних сторонами договорів та підтверджується матеріалами справи.
31. Також господарський суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи представника працівників боржника на наказ Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) від 01.02.2023 у справі №49/2023, яким заборонено вчиняти будь-які дії щодо стягнення за кредитним договором від 12.11.2019, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки зазначеним судовим наказом встановлено заборону на продаж або передачу в користування зерновим терміналом в порту м. Одеса та/або сухого порту у м. Одеса та/або подальше звернення стягнення на будь-яке забезпечення, яке прямо чи опосередковано стосується 2-х зазначених активів. Натомість, на думку суду апеляційної інстанції, грошові вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовані наявністю заборгованості у боржника у зв'язку із несплатою відсотків за умовами Кредитного договору та договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою у заявленому розмірі, відтак не стосуються зазначеної заборони.
32. Крім того, Західний апеляційний господарський суд з посиланням на ч. 1 ст. 369 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначив, що доказів легалізації вищевказаного наказу Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) відповідно до передбаченого процесуальним законом порядку учасниками не подано.
33. Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи апеляційної скарги з покликанням на норми ч. 3 ст. 39 КУзПБ, якою передбачено, що господарський суд також повинен перевірити можливість боржника виконати свої зобов'язання, строк яких настав, оскільки цією ж нормою передбачено право саме боржника надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість, оскільки ні боржник в суді першої інстанції, ні скаржник в суді апеляційної інстанції не довели спроможності боржника виконати зобов'язання перед ініціюючим кредитором, а відповідно і не подали доказів погашення заборгованості, яка покладена в основу заявлених грошових вимог у цій справі, що додатково підтверджує відсутність підстав згідно з ч. 6 ст. 39 КУзПБ для відмови у відкритті провадження у даній справі про банкрутство.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
34. Представник працівників ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 та прийняти нову постанову, якою відмовити у заяві Компанії про відкриття провадження у справі №914/597/23 про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" та закрити провадження у справі.
35. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
36. Так, скаржник вказує, що при розгляді справи судами не було враховано: висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/10, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 13.10.2021 у справі №910/4877/21, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 щодо застосування приписів ст. 39 КУзПБ, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.08.2021 у справі №924/1253/20 щодо застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.05.2021 у справі №911/1110/20, відповідно до якого "у питаннях розгляду спорів за договорами, які містять арбітражну угоду зводяться до того, що такі справи не можуть розглядатися господарським судами України, якщо арбітражне застереження міститься у такому договорі".
37. Також, скаржник вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості ініціювати справу про банкрутство за невиконання вимог Кредитного договору у відношенні майнового поручителя, який є юридичною особою приватного права за законодавством України, за умови, що боржником (позичальником) за Кредитним договором є інша особа - іноземна юридична особа, та за умови, що такий Кредитний договір містить арбітражне застереження, яке встановлює, що усі спори за кредитним договором мають розглядатися виключно в арбітражному порядку.
38. Скаржник вважає, що спір за Кредитним договором має розглядатися іноземними судами, оскільки існує ймовірність того, що відбувається подвійне стягнення заборгованості з боржника на території України в межах справи про банкрутство, а також з позичальника на території інших країн. Однак, господарські суди на вказане вище не звернули увагу, що призвело до передчасного та необґрунтованого відкриття провадження у справі про банкрутство.
39. На думку скаржника, положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ визначають підставою для відмови у відкритті провадження у справі те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
40. Скаржник вважає, що Компанією не доведено, а господарським судом першої інстанції не встановлено, чи зверталася Компанія або кредитор за кредитним договором до боржників та поручителів з вимогами про погашення зобов'язань за кредитним договором в арбітражному порядку відповідно до Регламенту Лондонського міжнародного комерційного арбітражного суду (LCIA).
41. Скаржник звертає увагу суду на те, що жодними умовами кредитного договору та інших договорів, які долучалися Компанією до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не містять положень, які передбачають можливість вирішення спорів за кредитним договором на території України, у тому числі шляхом подання заяви Компанії про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".
42. Скаржник зауважує, що ініціюючий кредитор ухилився від надання підтвердження та інформації, що на момент звернення до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство між кредитором Компанією "АСР I TRADING LLC" та компанією-боржником є наявні судові спори у іноземній юрисдикції.
43. Також скаржник зазначає, що умовами договорів, на які посилається Компанія визначено, що будь-які спори, пов'язані з невиконаннями умови кредитного договору та інших договорів, укладених до такого договору мають вирішуватися в арбітражному порядку відповідно до Регламенту Лондонського міжнародного комерційного арбітражного суду (LCIA). Місцем арбітражу є місто Лондон, Англія. Мова арбітражу - англійська.
44. Скаржник вважає, що ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" не є боржником перед Компанією, яка є представником (кредитним агентом) кредиторів.
45. У письмових поясненнях до касаційної скарги скаржник просить врахувати юридичний висновок від 25.08.2023, складений юристами міжнародної юридичної компанії "Fortior Law S.A." (Швейцарія, м. Женева) щодо наявності спору у міжнародного комерційному арбітражі щодо Кредитного договору, за яким ініціюючий кредитор заявив грошові вимоги до ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" (з апостилем та нотаріально посвідченим перекладом). Скаржник зазначає, що у даному висновку підтверджується інформація про наявність двох спорів, які перебувають у провадження Лондонського суду Міжнародного арбітражу за номерами №235752 та №235831, що стосуються тих же кредитних правовідносин та тих же сторін, що і у справі №914/597/23.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
46. Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
47. Компанія вважає, що в даному випадку ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" є Боржником за Кредитним договором. При цьому, Компанія самостійно визначає, яким чином вживати будь-яких заходів примусового виконання проти учасника групи або акціонера.
48. Крім того, Компанія з посиланням на висновок, який наведено в постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №910/15533/20 зазначила, що положення КУзПБ не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість (ч. 3 ст. 39 КУзПБ).
49. Також Компанія зазначає, що наказ Окружного суду Нікосії від 01.02.2023, складений 07.02.2023, не стосується суті заяви Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".
50. Компанія також подала заперечення на письмові пояснення до касаційної скарги скаржника на звернула увагу суду, що юридичний висновок, складений юристами міжнародної юридичної компанії "Fortior Law S.A." (Швейцарія, м. Женева) 25.08.2023, тобто, після постановлення ухвали Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 про відкриття провадження у справі №914/597/23 про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" та ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 у цій же справі. Тобто, суди нижчих інстанцій не надавали і не могли з об'єктивних причин надати правову оцінку згаданому юридичному висновку в силу відсутності останнього на час ухвалення судових рішень Господарським судом Львівської області та Західним апеляційним господарським судом.
51. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
52. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".
53. КУзПБ встановлює порядок та підстави для здійснення провадження у справі з відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює КУзПБ.
54. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
55. Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (ст. 219 Кримінального кодексу України).
56. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
57. Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство.
58. Положення ст. 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
59. Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
60. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
61. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).
62. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі №922/313/20 (922/3069/21)).
63. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.
64. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
65. Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
66. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, на які в тому числі посилається скаржник).
67. При цьому, якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з'ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 КУзПБ: - вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; - вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
68. Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ під грошовим зобов'язанням (боргом) у правовідносинах з банкрутства розуміється зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
69. Важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
70. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
71. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
72. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).
73. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 в чергове наголосив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
74. Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, від 09.05.2023 у справі №911/1755/22, від 31.05.2023 у справі №905/1029/22, від 06.07.2023 у справі №914/1650/22).
75. Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
76. При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
77. Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ, правовий висновок про що зроблено Верховним Судом у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 (п. 95).
78. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
79. Верховний Суд зауважує на тому, що обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
80. Відповідно до змісту ухвали суду першої інстанції, задовольняючи заяву Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність у ініціюючого кредитора заборгованості перед Компанією яка виникла у зв'язку із несплатою відсотків відповідно до умов Кредитного договору та договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою у розмірі 2197589,97 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 80362788,57 грн. Крім того, господарським судом встановлено, що у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначено, що боржник повністю визнає заборгованості перед Компанією, а також, що у боржника відсутня можливість погашення такої заборгованості у зв'язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі.
81. У зв'язку з викладеним, розглянувши заяву Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд", перевіривши обґрунтованість вимог заявника, можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк виконання яких настав, господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".
82. З такими ж доводами суду першої інстанції в тому числі погодився суд апеляційної інстанції.
83. Верховний Суд погоджується із висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд", оскільки ініціюючий кредитор довів належними і допустимими доказами наявність невиконаного грошового зобов'язання у боржника, розрахунок грошових вимог обґрунтовано з урахуванням фактичних обставин справи.
84. При цьому, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" не є боржником ініціюючого кредитора, а ініціюючий кредитор не є кредитором "Металзюкрайн Корп Лтд" в розумінні вимог КУзПБ, оскільки це не відповідає умовам укладених між учасниками справи договорів та встановлених господарськими судами обставин справи, тобто такі аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
85. Щодо твердження скаржника про наявність спору про право Верховний Суд зазначає таке.
86. Законодавство не містить узагальненого переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
87. Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
88. Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).
89. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких зауважень чи доказів про те, що існує спір про право між ініціюючим кредитором і боржником до господарського суду не подано, тоді як боржник у відзиві на заяву ініціюючого кредитора повністю визнав заборгованості перед Компанією, а також зазначив про те, що у боржника відсутня можливість погашення такої заборгованості у зв'язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі.
90. Твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що даний відзив поданий та підписаний генеральним директором Дашо А.Ю., якого було незаконно призначено 04.01.2023 на підставі незаконного рішення одноосібного учасника ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" - Компанією "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинні біржі" (GNT TRADE DMCC), від імені якої діяла компанія "Медісон Пасіфік Траст Ламітед" (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що доказів того, що зазначене рішення визнано незаконним в судовому порядку скаржником не надано. Отже, у господарського суду першої інстанції були відсутні не враховувати наведений відзив під час розгляду заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".
91. Водночас матеріалами справи не підтверджено, а судами не встановлено обставин задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора (Компанії) до підготовчого засідання суду.
92. Ураховуючи вищенаведене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд", що спростовує протилежні доводи скаржника.
93. При цьому Верховний Суд відхиляє викладені у касаційній скарзі доводи щодо не доведення Компанією статусу кредитора в розумінні вимог КУзПБ по відношенню до ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" та не доведення у останнього статусу боржника, оскільки це не відповідає встановленим судами умовам укладених між сторонами вищезазначених договорів, а також здійсненій судами на підставі аналізу та тлумачення змісту цих правочинів правовій оцінці статусу їх сторін. Тобто такі аргументи скаржника фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
94. При цьому, доказів оспорення Кредитного договору або договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторської угоди боржником, які б існували на час подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" судами не встановлено та скаржником не наведено, як і доказів повного або часткового виконання грошового зобов'язання.
95. Враховуючи наведене Верховний Суд вважає правильним висновок господарського суду про те, що на час ініціювання кредитором справи про банкрутство у правовідносинах між боржником та ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" спору про право на заявлену суму не вбачається.
96. Принагідно, у зв'язку з наведеним, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження поданого розпорядником майна боржника аналізу передбаченого абзацом 6 ч. 3 ст. 44 КУзПБ.
97. Разом з тим відповідно до приписів п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 90 КУзПБ, господарський суд до визнання боржника банкрутом закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
98. З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 300 ГПК України, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" за заявою Компанії.
99. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/10, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 13.10.2021 у справі №910/4877/21, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 щодо застосування приписів ст. 39 КУзПБ не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
100. Щодо твердження скаржника про неврахування господарськими судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.08.2021 у справі №924/1253/20 щодо застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.05.2021 у справі №911/1110/20, відповідно до якого "у питаннях розгляду спорів за договорами, які містять арбітражну угоду зводяться до того, що такі справи не можуть розглядатися господарським судами України, якщо арбітражне застереження міститься у такому договорі".
101. Так, обставини справи у наведених постановах є нерелевантними даній справи, оскільки висновки у справах №924/1253/20 та №911/1110/20 зроблені у справах позовного провадження, а не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто під час вирішення специфічного питання, притаманного саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню.
102. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.
103. Також скаржник вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості ініціювати справу про банкрутство за невиконання вимог Кредитного договору у відношенні майнового поручителя, який є юридичною особою приватного права за законодавством України, за умови, що боржником (позичальником) за Кредитним договором є інша особа - іноземна юридична особа, та за умови, що такий Кредитний договір містить арбітражне застереження, яке встановлює, що усі спори за кредитним договором мають розглядатися виключно в арбітражному порядку.
104. Так, скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили незаконні судові рішення з огляду на порушення правил юрисдикції, оскільки п. 38.1 Кредитного договору містить арбітражне застереження, згідно якого усі спори за цим Договором мають розглядатися виключно в арбітражному порядку.
105. Відповідно до ч. 6 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
106. Статтею 22 ГПК України визначено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
107. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
108. Питання, що виникають у сфері приватноправових відносинах з іноземним елементом (хоча б один учасники правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом "Про міжнародне приватне право".
109. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 76 Закону "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України.
110. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України.
111. Враховуючи викладене, а також те, що ініціюючим кредитором ініційовану справу про банкрутство до боржника, який є юридичною особою приватного права за законодавством України та створений відповідно до законодавства України, вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство належить до підсудності судам України.
112. За таких обставин, розгляд заява Компанії та відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" здійснено Господарським судом Львівської області із дотриманням правил підсудності відповідно до закону.
113. У контексті наведеного Верховний Суд враховує обґрунтованість доводів касаційної скарги про відсутність юрисдикції господарських судів України щодо вирішення спорів за Кредитним договором (з огляду на наявність у ньому відповідного арбітражного застереження), однак зауважує на помилковому ототожненні скаржником звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство із зверненням таким кредитором із позовом про стягнення заборгованості.
114. Зазначеним спростовуються аргументи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції.
115. Щодо посилання скаржника на наказ Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) від 01.02.2023 у справі №49/2023, яким заборонено вчиняти будь-які дії щодо стягнення за Кредитним договором від 12.11.2019, що відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі про банкрутство, то цим доводам була надана оцінка господарським судом апеляційної інстанції.
116. Так, господарським судом встановлено, що зазначеним судовим наказом встановлено заборону на продаж або передачу в користування зерновим терміналом в порту м. Одеса та/або сухого порту у м. Одеса та/або подальше звернення стягнення на будь-яке забезпечення, яке прямо чи опосередковано стосується 2-х вищезазначених активів. Натомість, грошові вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовані наявністю заборгованості у боржника у зв'язку із несплатою відсотків за умовами Кредитного договору та договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою у заявленому розмірі, тобто не стосуються зазначеної заборони.
117. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 369 ГПК України суд виконує доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги - вручення викликів до суду чи інших документів, допит сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - дипломатичними каналами.
118. Західний апеляційний господарський суд встановив, що доказів легалізації вищевказаного наказу Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) відповідно до визначеного вище процесуального порядку учасниками не подано.
119. Отже, твердження скаржника про те, що зазначений наказ є підставою для відмови у відкриття провадження у справі про банкрутство є безпідставними, оскільки наказ Окружного суду Нікосії від 01.02.2023 не стосується суті заяви Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".
120. Щодо доводів скаржника у письмових поясненнях до касаційної скарги про врахування юридичного висновку від 25.08.2023, складеного юристами міжнародної юридичної компанії "Fortior Law S.A." (Швейцарія, м. Женева) щодо наявності спору у міжнародного комерційному арбітражі щодо Кредитного договору, за яким ініціюючий кредитор заявив грошові вимоги до ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" (з апостилем та нотаріально посвідченим перекладом), Верховний Суд виходить з такого.
121. Відповідно до ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
122. Крім того, юридичний висновок, складений юристами міжнародної юридичної компанії "Fortior Law S.A." (Швейцарія, м. Женева) 25.08.2023, тобто після постановлення ухвали Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 про відкриття провадження у справі №914/597/23 про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" та ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 у цій же справі. У зв'язку з викладеним, суди нижчих інстанцій не надавали і не могли з об'єктивних причин надати правову оцінку згаданому юридичному висновку в силу відсутності останнього на час ухвалення судових рішень Господарським судом Львівської області та Західним апеляційним господарським судом, про що обґрунтовано зазначено Компанією у запереченнях на письмові пояснення до касаційної скарги скаржника.
123. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).
124. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, згодом підтриманий Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
125. Тому, аргументи скаржника стосовно ненадання господарськими судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам, що за своєю суттю зводяться до вимоги про переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.
126. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
127. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
128. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а інші доводи учасників справи не впливають на результат вирішення спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
129. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство обґрунтованим. Суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.
130. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
131. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарської суду першої інстанції, - без змін.
Судові витрати
132. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 у справі №914/597/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді С. Жуков
К. Огороднік