Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4125/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411)
до Фізичної особи-підприємця Єрємєєвої Вікторії Олександрівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 285530,97 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Єрємєєвої Вікторії Олександрівни про стягнення 285530,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 114341,36 грн., заборгованість за процентами у розмірі 166539,61 грн., заборгованість за комісією у розмірі 4650,00 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про надання кредиту №203073-КС-002 від 07.08.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.09.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала господарського суду Харківської області від 27.09.2023 по справі №922/4125/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення спору по суті.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
07.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (надалі - позивач, кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Єрємєєвою Вікторією Олександрівною (надалі - відповідач, позичальник) було укладено договір про надання кредиту (електронна форма) №203073-КС-002 (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 100000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Погоджено, що тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процентна ставка: в день 0,86557863, фіксована. Комісія за надання кредиту: 15000,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 100000,00 грн. Термін дії договору до 22.01.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 219960,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Кредит не є споживчим кредитом.
Пунктом 2 договору погоджено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Умовами пункту 3 договору сторони погодили графік платежів.
Відповідно до пункту 5 договору позичальник підтверджує, що ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Відповідно до довідок ТОВ "ФК "Елаєнс" від 03.11.2022 вбачається, що довідки видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізпозика" на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційнологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ "ФК "Елаєнс" та ТОВ "Бізпозика" і на підтвердження того, що платежі успішно проведені в системі з наступними деталями операції:
1) Номер в системі FOUDY: 431610601.
Номер операції: p2p_navi_3549ozubw8pjx05ahfb49ca5xy36ngfq.
Дата проведення платежу: 07.08.2021.
Призначення платежу: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. кредитного дог. №203073-КС-002 від 07.08.2021 Без ПДВ.
Сума платежу: 25000,00 грн. Валюта платежу: UAH. Платіжний метод: карта VISA. Статус платежу: підтверджено.
Номер картки: НОМЕР_2 .
Банк картки отримувача: PRIVATBANK.
2) Номер в системі FOUDY: 431610762.
Номер операції: p2p_navi_d9ilm4r8om1tn9atalo7i62lcx79ctfu.
Дата проведення платежу: 07.08.2021.
Призначення платежу: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. кредитного дог. №203073-КС-002 від 07.08.2021 Без ПДВ.
Сума платежу: 25000,00 грн. Валюта платежу: UAH. Платіжний метод: карта VISA. Статус платежу: підтверджено.
Номер картки: НОМЕР_2 .
Банк картки отримувача: PRIVATBANK.
3) Номер в системі FOUDY: 431611314.
Номер операції: p2p_navi_gu3tl3kznkhzx3dijpq1rqi1h5xw4bsl.
Дата проведення платежу: 07.08.2021.
Призначення платежу: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. кредитного дог. №203073-КС-002 від 07.08.2021 Без ПДВ.
Сума платежу: 25000,00 грн. Валюта платежу: UAH. Платіжний метод: карта VISA. Статус платежу: підтверджено.
Номер картки: НОМЕР_2 .
Банк картки отримувача: PRIVATBANK.
4) Номер в системі FOUDY: 431611023.
Номер операції: p2p_navi_tvxjuvmcwwdxegpv3zfx62dam7psb98x.
Дата проведення платежу: 07.08.2021.
Призначення платежу: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. кредитного дог. №203073-КС-002 від 07.08.2021 Без ПДВ.
Сума платежу: 25000,00 грн. Валюта платежу: UAH. Платіжний метод: карта VISA. Статус платежу: підтверджено.
Номер картки: НОМЕР_2 .
Банк картки отримувача: PRIVATBANK.
Матеріали справи також свідчать, що між кредитодавцем та позичальником було укладено додаткову угоду 1 від 18.10.2021 до договору №203073-КС-002 від 07.08.2021 (надалі - додаткова угода).
Відповідно до умов пункту 1 додаткової угоди кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на 18.10.2021 сума неповернутого позичальником кредиту (отриманого відповідно до договору про надання кредиту №203073-КС-002 від 07 серпня 2021) становить 83341,36 грн.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди кредитодавець та позичальник домовились, що після укладення додаткової угоди кредит збільшується на 31000,00 грн. та кредитодавець на умовах укладених у договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов'язується повернути кредит збільшений на 31000,00 грн. у строки та на умовах викладених у договорі. Після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складає 114341,36 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 231290,49 грн. Комісія за зміну умов договору: 4650,00 грн.
Пунктом 7 додаткової угоди між сторонами погоджено графік платежів.
Відповідно до умов пункту 8 додаткової угоди кредитодавець та позичальник домовились, що з дати укладення додаткової угоди до договору застосовується (є його невід'ємною частиною) Правила надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям в редакції, яка затверджена наказом директора кредитодавця від 22 червня 2021 року №10-ОД.
Відповідно до платіжного доручення №32725 від 18.10.2021 кредитодавцем було сплачено позичальнику кошти у розмірі 31000,00 грн. з призначенням платежу: "#4731219119815458 ІПН 2795623781 Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. дод. угоди від 18.10.2021 до кредитного дог. №203073-КС-002 від 07.08.2021 без ПДВ."
Разом з тим, з наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії договору про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) №41084239_14/12/17 від 14.12.2017 укладеного між позивачем та ТОВ "ФК "Елаєнс" убачається, що відповідно до умов пункту 1.1. фінансова компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу "Переказ на картку", що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем "Visa" та "Mastercard", переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь Банка-Еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.
Види платіжних карток, на якій можливо здійснити переказ, а також розмір винагороди фінансової компанії за надання послуги "Переказ на картку" визначається Додатком №1.
Звертаючись з позовною заявою до суду позивачем зазначено про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання кредиту №203073-КС-002 від 07.08.2021 та додаткової угоди до нього в частині надання відповідачу кредиту у розмірі 131000,00 грн. Разом з тим, позивач стверджує про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами договору про надання кредиту №203073-КС-002 від 07.08.2021 та додаткової угоди до нього та лише часткову сплату відповідачем на користь позивача коштів у розмірі 92344,70 грн., з яких: 15000,00 грн. - часткове погашення комісії; 16658,64 грн. - часткове погашення тіла кредиту; 60686,06 грн. - часткове погашення процентів за кредитом.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Слід зазначити, що за своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивачем у позові повідомлено суду про те, що видача кредиту відповідачу здійснювалась позивачем через партнера - ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY), з яким укладено договір №41084239_14/12/17 від 14.12.2017 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21 від 20.11.2014.
Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов укладеного договору №203073-КС-002 від 07.08.2021 та додаткової угоди до нього щодо перерахування на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 131000,00 грн., про що свідчать вказані довідки від 03.11.2022, видані позивачу на підставі договору №41084239_14/12/17 від 14.12.2017 та платіжне доручення.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Натомість у даному разі матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено узгоджений з позивачем відповідно до умов договору №203073-КС-002 від 07.08.2021 та додаткової угоди графік проведення платежів та неповернуто позивачу частину кредитних коштів.
Відповідно до інформаційних довідок, ТОВ "Платежі Онлайн" як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця Bizpozyka.com через платіжний сервіс "Platon" було успішно проведено наступні транзакції з погашення: №147/04 від 06.04.2023 на суму 18022,70 грн., №148/04 від 06.04.2023 на суму 18218,47 грн., №145/04 від 06.04.2023 на суму 20000,00 грн., №149/04 від 06.04.2023 на суму 18330,00 грн., №146/04 від 06.04.2023 на суму 16330,75 грн., №150/04 від 06.04.2023 на суму 1442,78 грн.
Отже, здійснивши вказану часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання кредитного договору №203073-КС-002 від 07.08.2021 та щодо правомірності вимог позивача за вказаним договором.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, в якій зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, а також беручи до уваги, що відповідачем всупереч наведених вимог законодавства та погоджених умов договору, не здійснено на користь позивача остаточної сплати заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 114341,36 грн., є обґрунтованою, доведеною позивачем, не спростовано відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 166539,61 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 4650,00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відтак, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Тобто, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 166539,61 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 4650,00 грн., суд зазначає, що нарахування не суперечить положенням чинного законодавства, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 166539,61 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 4650,00 грн., є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Також, з матеріалів справи слідує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.
З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. позивачем подано до суду засвідчені копії документів: 1) договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022; 2) копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР№000217 від 31.08.2017; 3) рахунок-фактура №Р-00000066 від 19.09.2023; 4) акт здачі-прийняття робіт №P-00000066-19-09/23 від 19.09.2023; 5) платіжна інструкція №856 від 19.09.2023 у розмірі 8500,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Між тим, положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського об'єднання "Правовий Баланс" з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (на умовах окремих правочинів до договору).
Пунктом 4.1., 4.2. договору передбачено, що правову допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт сплачує в гривнях. Оплата за договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку (рахунків).
Умовами пункту 4.4. договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової допомоги та її вартість (ціна) - гонорар (винагорода).
Згідно з пунктом 4.5. договору акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо акт про надання правової допомоги підписаний обома сторонами.
Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Р-00000066-19-09/23 від 19.09.2023 виконавцем проведені роботи (надані послуги) згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022 - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Єрємєєва В.О. вартістю 8500,00 грн. При цьому у вказаному акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Матеріали справи також містять оформлений рахунок-фактуру №Р-00000066 від 19.09.2023 на суму 8500,00 грн. та платіжну інструкцію №856 від 19.09.2023 на суму 8500,00 грн. із відповідним призначенням платежу.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наведені форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
У системному зв'язку із наведеними вище правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, керуючись принципами верховенства права та справедливості, враховуючи критерій реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 8500,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.
Окрім того, судом взято до уваги, що клопотань від відповідача в порядку частини 5 статті 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило та матеріали справи не містять.
Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єрємєєвої Вікторії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 114341,36 грн., заборгованість за процентами у розмірі 166539,61 грн., заборгованість за комісією у розмірі 4650,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4282,96 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" листопада 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова