Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 910/14882/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 );
до Фізичної особи-підприємця Лєщина Олександра Олександровича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення коштів у розмірі 86 211, 73 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, АДРЕСА_3 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Лєщина Олександра Олександровича, м. Харків, про стягнення пені у розмірі 61 571, 73 грн та штрафу у розмірі 24 640, 00 грн за порушення строків поставки товару за договором № 157/ВЗЗ-2022 від 05.05.2022. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.01.2023 матеріали справи № 910/14882/22 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14882/22; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов (вх. № 28182 від 17.10.2023), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на недоведеність позивачем факту прострочення поставки товару. Відповідач зазначає, що позивач не надавав його представнику або директору заявок на поставку товару в відповідні терміни, при цьому разом з позовною заявою позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо надсилання позивачем відповідачу відповідної заявки та вручення її уповноваженому представнику відповідача..
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 29996 від 02.11.2023) в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вказує на те, що ним було надано відповідачу заявки від 20.05.2022 № 78/8/2-538 та № 78/8/2-546 про необхідність поставки товару (морква, капуста) в загальній кількості 200 000, 00 кг до 27.05.2022 у відповідні місця поставки. Проте товар, визначений заявками позивача від 20.05.2022 № 78/8/2-538, 78/8/2-546, поставлений відповідачем з порушенням строків.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 05.05.2022 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як учасником, укладено договір № 157/В33-2022 (далі за текстом - договір), за умовами якого учасник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити товари (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 5.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_2, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження про таке корегування вважається недійсним.
Згідно з п. 7.3 договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи ненадання товарно-супровідних документів у термін, визначений у п. 5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач склав заявки від 19.05.2022 до договору № 157/В33-2022 від 05.05.2022, в якій вказано місця поставки відповідачем товару за договором та згідно з якою датою поставки товару товароодержувачу є 27.05.2022.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору, ним 20.05.2022 надано відповідачу заявку № 78/8/2-538 від 19.05.2022 про необхідність поставки товару (морква) в загальній кількості 100 000 кг до 27.05.2022.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар, що підтверджується видатковими накладними: № 21/1 від 09.06.2022, № 18 від 10.06.2022, № 17 від 12.06.2022, № 12/1 від 12.07.2022, № 20/1 від 13.07.2022, № 22/5 від 15.07.2022, № 14/1 від 08.08.2022, № 20/6 від 18.10.2022.
Також, на виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу заявку від 20.05.2022 № 78/8/2-546 про необхідність поставки товару (капуста) в загальній кількості 100 000 кг до 27.05.2022 у відповідні місця постачання.
08.06.2022 відповідно до видаткової накладної № 20, 12.06.2022 відповідно до видаткової накладної № 17, 15.06.2022 відповідно до видаткової накладної № 22, 10.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 12, 12.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 21, відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар.
Проте, товар визначений заявкою від 20.05.2022 № 78/8/2-538 у кількості 43 148 кг був поставлений відповідачем з порушенням строку.
Також товар, визначений заявкою від 20.05.2022 № 78/8/2-546 у кількості 28 845 кг був поставлений відповідачем з порушенням строку.
При зверненні до господарського суду з позовом у даній справі позивач стверджує, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором щодо поставки товару в обумовлений строк, оскільки не виконав їх в строк, визначений в заявках від 20.05.2022, тобто до 27.05.2022.
В зв'язку з допущеним простроченням позивач на підставі п. 7.3 договору нарахував відповідачу пеню у загальному розміру 61 571, 73 грн та штраф у загальному розмірі 24 640, 00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 78/8/2-2386 від 12.12.2022, з вимогою про сплату пені та штрафу.
Однак, зазначені вимоги відповідачем були залишені без задоволення.
Обставини щодо стягнення штрафних санкцій в примусовому порядку стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Однак, відповідач заперечує проти заявленого позову, зазначає про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій, оскільки, як він стверджує, заявки позивача з приводу поставки товару в конкретний строк на його адресу не надходило.
На підтвердження зазначених обставин, відповідачем надано заяву свідка від 04.10.2023, в порядку визначеному ст. 88 ГПК України.
Суд констатує, що в даній заяві відповідач, як свідок, стверджує, що жодної заявки представнику та директору відповідача не надходило та уповноваженому представнику дані заявки не вручались.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 626-627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В даному випадку, як вже зазначалося, на підставі п. 5.1 договору, дата та місце поставки відповідачем товару за договором зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_2, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження про таке корегування вважається недійсним.
У випадку прострочення строків поставки товару наступають правові наслідки, визначені п. 7.3. договору у вигляді сплати штрафних санкцій.
Відповідач факт отримання заявок від 20.05.2022 позивача заперечує, вважає що зазначені обставини щодо надсилання заявки не доведені позивачем належними та допустимими доказами, та на їх спростування надав заяву свідка від 04.10.2023 в порядку визначеному ст. 88 ГПК України.
Розглянувши надані сторонами докази на предмет належності та допустимості, суд зазначає наступне.
Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті вказаних вище положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів направлення заявок від 20.05.2022 відповідачу. Інших доказів, які могли б у встановленому порядку підтвердити зазначені обставини (в т.ч. скрін-шот екрану щодо надсилання електронного листа на визначену електронну адресу, довідку відповідальної особи з цього приводу, телефонограму, заяву свідка, доказів надсилання листа на поштову адресу, тощо) позивачем суду не надано.
З наданих позивачем доказів не вбачається своєчасного доведення до відповідача змісту спірних заявок, вони не містять жодних відміток про їх отримання відповідачем, доведення до відповідача в телефонному режимі (реквізитів телефонограми) чи доказів поштового надіслання на адресу відповідача. Докази надіслання на адресу відповідача спірних заявок, пояснень та доказів щодо дат виставлення відповідних заявок іншим чином, усно чи письмово і коли це відбулось, в матеріалах справи відсутні.
Крім цього, суд вважає за необхідне додатково підкреслити, що з матеріалів справи вбачається виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором № 157/ВЗЗ-2022 від 05.05.2022 та, одночасно з цим, зауважує, що видаткові накладні, надані позивачем до справи, останнім підписано без будь-яких зауважень, у тому числі щодо поставки товару з порушенням строків. Матеріали справи також не містять жодних претензій позивача за вказаний період щодо непоставки товару у встановлений строк або вимог щодо усунення порушення в частині затримки поставки товару.
При цьому, дані видаткові накладні свідчать лише про часткове виконання відповідачем умов договору № 157/ВЗЗ-2022 від 05.05.2022, у них відсутні посилання на заявки від 20.05.2022, а тому такі накладні також не можуть підтверджувати факту прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Крім того, надана відповідачем заява свідка від 04.10.2023, в якій відповідач, як свідок, стверджує, що він не отримував від позивача ні засобами електронного ні поштового зв'язку заявок, взагалі спростовують твердження позивача з цього приводу. Суд також враховує, що в заяві свідка від 04.10.2023 є застереження про те, що відповідача, як свідка, попереджено про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань, в т. ч. положень ст. 384 КК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що з наданих позивачем доказів не вбачається своєчасного доведення до відповідача змісту заявок від 20.05.2022. Зазначене ж в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав стверджувати про порушення відповідачем вимог п. 5.1. договору щодо поставки товару в визначений строк, та відповідно про правомірність застосування позивачем правових наслідків, передбачених пунктом 7.3. договору у вигляді сплати відповідачем штрафних санкцій за допущені порушення.
За таких обставин, в задоволенні заявленого позивачем позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій, слід відмовити.
З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 );
Відповідач - Фізична особа-підприємець Лєщин Олександр Олександрович ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ).
Повне рішення складено 27.11.2023.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 910/14882/22