Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3989/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 126 (юридична адреса), 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10 (фактична адреса); код ЄДРПОУ 42206328)
до Фізичної особи-підприємця Тіщенко Артура Володимировича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 114 482, 98 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Тіщенка Артура Володимировича заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 061598 від 01.01.2021 за період січень-лютий 2022 року, червень-серпень 2022 року, жовтень 2022 року у сумі 81 496,5 грн., пені за період з 01.02.2022 року по 17.05.2023 року у сумі 16 245,57 грн., 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 року у сумі 2 633,50 грн., та індексу інфляції за період з квітня 2022 року по травень 2023 року у сумі 14 107,86 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача - Фізичну особу-підприємця Тіщенка Артура Володимировича витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн та розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3989/23, постановлено справу № 922/3989/23 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розгядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Вдповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Зідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, а позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.09.2023 на юридичну адресу позивача, вказану у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.09.2023 отримав 06.10.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.10.2023 (а.с.132).
Щодо відповідача, то ухвала Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.09.2023 була направлена на юридичну адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення Господарського суду Харківської області у справі №922/3989/23 (ухвала в паперовій формі) надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації відповідача, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, зазначене відправлення не вручено адресату та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання відділення поштового зв'язку Укрпошти від 10.10.2023 (а.с.136).
У відповідності до частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд також намагався повідомити позивача та відповідача про розгляд даної справи телефонограмами. Телефонограма позивачу була прийнята 03.10.2023 представником позивача Товстик А.О.(а.с.131). Щодо відповідача, за номером, який вказано у позовній заяві, телефонограма не була прийнята (номер не відповідає) (а.с.130). Відомостей щодо інших засобів зв'язку з відповідачем матеріали справи не містять.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 10.10.2023, а тому він мав право подати відзив не пізніше 25.10.2023. Однак відповідач своє право на подання відзиву не реалізував.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3989/23 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01.01.2021 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (далі - позивач, постачальник, ПрАТ "Харківенергозбут") та Фізичною особою - підприємцем Тіщенко Артуром Володимировичем (далі - відповідач, споживач, ФОП Тіщенко А.В.) було підписано Договір про постачання електричнї енергії споживачу № 061598, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Догвоору.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10 201 в №1268.
ПрАТ "Харківснергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії" (надалі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - Постанова), та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальником, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Частиною 1 статті 63 Закону України Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п.7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Разом з цим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут: zbutenergo.kharkov.ua.
Як стверджує позивач, враховуючи те, що Фізичною особою-підприємцем Тіщенком А.В. фактично спожито електричну енергію та здійснено часткову оплату за спожиту електричну енергію, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним з Фізичною особою-підприємцем Тіщенком А.В. (споживачем) на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №061598 від 01.01.2021, дані про якого передані від попереднього постачальника АТ Харківобленерго.
Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Згідно з пп.4.12, 4.13 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п.10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п.4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п.9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ Харківобленерго.
Відповідно до інформації з витягу з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут" (оператор системи розподілу АТ Харківобленерго), споживач - Фізична особа-підприємець Тіщенко А.В. фактично споживав електричну енергію у період з січня 2022 року по жовтень 2022 року (а.с.53).
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 01.01.2021 та Інформацію щодо об'єктів споживача (а.с.34-36).
Враховуючи вищенаведені приписи та те, що відповідачем було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 01.01.2021 та фактично спожито електричну енергію, про що свідчать відомості з реєстру фактичних обсягів електричної енергії, -договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з відповідачем, дані про якого передані позивачу від попереднього постачальника - АТ "Харківобленерго", вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №061598 від 01.01.2021 (надалі - Договір) та комерційної пропозиції №1П (надалі - Комерційна пропозиція) (а.с.27-33, 37-40).
Відповідно до п.2.1 Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п.5.1.Договору).
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п.5.2.Договору).
Згідно з п.5.4. Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок постачальника (п.5.5).
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.9.Договору).
Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.10.Договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.
Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п.5.11.Договору).
У разі виникнення у споживача заборгованості за постачання електричної енергії за цим Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором (п.5.1.2.Договору).
Згідно з п.6.2. Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1.Договору).
Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції №1П Рахунок за спожиту електричну енергію надасться Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію мас бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату налається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випаку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Згідно п. 4 Комерційної пропозиції №1П Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичной обсяг спожитої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електрчиної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати визначається Постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну. Попередня оплата здійснюється Споживачем до 01 числа місяця наступного за місяцем в якому був отриманий рахунок за попередню оплату.
Згідно з переданими даними від АТ «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки з грудня 2021 по жовтень 2022 року за спожиту електричну енергію.
З березня 2022 року по травень 2022 року та у вересні 2022 року не було споживання електричної енергії, що підтверджується відомостями Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачу.
Станом на 01.06.2023 відповідач за спожиту електричну енергію не розрахувався, станом на 01.06.2023 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору про постачання електричної енергії споживачу №061598 від 01.01.2021 за період січень- лютий 2022 року, червень-серпень 2022 року та жовтень 2022 року складає 81 496,05 грн.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору
У відповідності до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією. Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРПКТ1 від 14.03.2018 № 312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені, Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції №133 Ф-П, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу.
3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Сума пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконанав, у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення з останнього заборгованості за електричну енергію 81 496,05 грн. за період січень-лютий 2022, червень-серпень 2022, жовтень 2022, пені в розмірі 16 245,57 грн. за період з 01.02.2022 по 17.05.2023, 3% річних у сумі 2 633,50 грн. за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 та індексу інфляції у сумі 14 107,86 грн. за період з квітня 2022 по травень 2023.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Факт споживання відповідачем електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії №061598 від 01.01.2021 підтверджується витягом з реєстру фактичних обсягів споживання та платіжними квитанціями про часткову оплату відповідачем спожитої електричної енергії за спірний період.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно розділу 4 Комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць.
За умовами розділу 5 Комерційної пропозиції рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно п.4.комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком, такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відтак, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах постачальника. А в разі неотримання споживачем рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком і у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як було встановлено судом, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго", позивачем було проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено відповідачу наступні рахунки за електричну енергію за період з грудня 2021 року жовтень 2022 року:
- за грудень 2021 року на суму 28 643,09 грн., ПДВ 20% у розмірі 5 728,62 грн., разом з ПДВ 34 371,71 грн. (а.с.63);
- за січень 2022 року на суму 25 966,61 грн., ПДВ 20% у розмірі 5 193,32 грн., разом з ПДВ 31 159,93 грн.(а.с.65);
10.01.2022 відповідачем було сплачено за електричну енергію за грудень 2021 року у розмірі 1,90 грн. згідно платіжного доручення № МАВ9928313 від 10.01.2022 (а.с.81).
18.01.2022- було сплачено за електричну енергію за грудень 2021 року у розмірі 12 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 224 від 18.01.2022 (а.с.81).
20.01.2022 - було сплачено за електричну енергію за грудень 2021 року у розмірі 9 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 226 від 20.01.2022 (а.с.81).
26.01.2022- було сплачено за електричну енергію за грудень 2021 року у розмірі 4 838,64 грн. згідно платіжного доручення № 227 від 26.01.2022 (а.с.81).
- за лютий 2022 року на суму 19 574,16 грн., ПДВ 20 % 3 914,83 грн., разом з ПДВ 23 488,99 грн.(а.с.67);
04.02.2022 відповідачем було сплачено за електричну енергію:
- за грудень 2021 року у розмірі 8 531,17 грн. згідно платіжного доручення № МАВ0406815 від 04.02.2022 (а.с.82);
- за січень 2022 року у розмірі 8,83 грн. згідно платіжного доручення № МАВ0406815 від 04.02.2022 (а.с.82).
22.02.2022 було сплачено за електричну енергію за січень 2022 року у розмірі 659,93 грн. згідно платіжного доручення №232 від 22.02.2022 (а.с.82).
- за червень 2022 року на суму 9 225,08 гри., ПДВ 20 % 1 845,02 грн., разом з ПДВ 11 070,10 грн.(а.с.72);
- за липень 2022 року на суму 4 242,33 грн., ПДВ 20 % 848,47 грн., разом з ПДВ 5 090,80 грн.(а.с.74);
- за серпень 2022 року на суму 2 149,89 грн., ПДВ 20 % 429,98 грн., разом з ПДВ 2 579,87 грн.(а.с.76);
- за жовтень 2022 року на суму 7 312,60 грн., ПДВ 20 % 1 462,52 грн., разом з ПДВ 8 775,12 грн.(а.с.79).
З березня 2022 року по травень 2022 року та у вересні 2022 року не було споживання електричної енергії, що підгверджується фактичними даними, а саме: відомостями Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачу (витяг додасться).
Доказів сплати відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію по договору №061598 від 01.01.2021 за період з січня 2022 року по лютий 2022 року, з червня 2022 по серпень 2022 року, жовтень 2022 року у сумі 81 496,05 грн. матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість за електричну енергію відповідача перед позивачем за період з січня 2022 року по лютий 2022 року, з червня 2022 по серпень 2022 року, жовтень 2022 року на час прийняття цього рішення складає 81 496,05 грн., яку не погашено, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано та факту наявності заборгованості у вказаному розмірі останнім не спростовано, а розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 81 496,05 грн. боргу за спожиту електричну енергію за Договором є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку із чим підлягає задоволенню в цій частині.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2633,50 грн. за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 а також інфляційні втрати у сумі 14 107,86 грн. за період з квітня 2022 року по травень 2023 року.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розділом 8 Комерційної пропозиції визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.5 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 16 245,57 грн. за період з 01.02.2022 по 17.05.2023 , суд враховує таке.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 р. строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Так, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332, згідно якої передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.
Відповідно до п. 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». В подальшому, відповідно до п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Як вбачається з представлених позивачем розрахунків пені, вона нарахована як до 26.04.2022 так і після 26.04.2022 року, що суперечить постанові НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року (в редакції від 27.02.2022 та 26.04.2022).
Враховуючи, що пеня нарахована за період як до, так і після 26.04.2022 року, суд прийшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме за період з 01.02.2022 по 26.04.2022 в сумі 1688,50 грн. В іншій частині позовних вимог щодо нарахованої пені в сумі 14 557,07 грн. слід відмовити, як безпідставно нарахована.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" щодо стягнення з ФОП Тіщенка Артура Володимировича заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 061598 від 01.01.2021 за період січень-лютий 2022 року, червень-серпень 2022 року, жовтень 2022 року у сумі 81 496,05 грн.; пені у розмірі 1688,50 грн. за період 01.02.2022 по 26.04.2022, 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 року у сумі 2 633,50 грн., та індексу інфляції за період з квітня 2022 року по травень 2023 року у сумі 14 107,86 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 14 557,07 грн. слід відмовити, як в безпідставно нарахованій.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Фізичної особи-підприємця Тіщенка Артура Володимировича про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тіщенка Артура Володимировича ( (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126; адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328):
- заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 061598 від 01.01.2021 за період січень-лютий 2022 року, червень-серпень 2022 року, жовтень 2022 року у сумі 81 496,05 грн.;
- пеню у розмірі 1688,50 грн. за період 01.02.2022 по 26.04.2022, 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 року у сумі 2 633,50 грн., та індексу інфляції за період з квітня 2022 року по травень 2023 року у сумі 14 107,86 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 342,59 грн.
В іншій частині позову в частині стягнення пені в сумі 14 557,07 грн. відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "27" листопада 2023 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3989/23