"28" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4220/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Фермерського господарства "Буря"
до відповідача - Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області
про стягнення 116920 грн
До суду надійшла позовна заява Фермерського господарства "Буря" до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області про стягнення 116920 грн відшкодування за вилучене і неповернуте насіння соняшника урожаю 2019 року під час здійснення кримінального провадження № 12019230230001488.
Ухвалою від 29.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.
Відповідач отримав ухвалу 29.09.2023 в електронному кабінеті відповідно до довідки про доставку електронного документу.
Відповідач 13.10.2023 через підсистему Електронний суд подав заяву про продовження строку для подання відзиву, посилаючись на те, що за інформацією Скадовського РВП від 12.10.2023 кримінальне провадження № 12019230230001488 внаслідок збройної агресії російської федерації втрачене, через що відповідачем вживаються заходи по встановленню місцезнаходження документів, які мають інформацію щодо вартості майна, вилученого у позивача Скадовським РВП в ході кримінального провадження, та інших обставин, оскільки відповідач вважає вартість, визначену позивачем, завищеною. Так, відповідачем до клопотання додано запит від 09.10.2023 до Довірчого товариства "Європейське бюро приватизації" про надання інформації, але відповіді на який ще не отримано за поясненнями відповідача.
Ухвалою від 17.10.2023 суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву до 30.10.2023 включно.
30.10.2023 через підсистему Електронний суд позивач подав до суду відзив, яким заперечує проти задоволення позову, посилаючись, що позивачем не доведено право власності на земельну ділянку, на якій вилучено майно; не надано доказів протиправних дій слідчого при розслідуванні кримінального провадження та не надано належних доказів вартості насіння соняшника. До відзиву додано докази його направлення 30.10.2023 до електронного кабінету представника позивача - адвоката Ставрост Р.Ю.
Суд зауважує, що з 18.10.2023 набули чинності зміни до ГПК України, відповідно до яких, зокрема, всі юридичні особи (тобто і відповідач) повинні зареєструвати електронні кабінети (ст. 6 ГПК України).
Згідно з ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Крім того, відповідно до ст. 80 ГПК України відповідач повідомив суд, що результату замовленої ним експертизи вартості насіння соняшника буде надано пізніше, оскільки на момент складення відзиву експертиза ще не готова.
09.11.2023 відповідач через підсистему Електронний суд подав висновок судового експерта Карнаух М.М. №137-0073 від 06.11.2023, відповідно до якого ринкова вартість 6300кг насіння соняшника станом на 16.11.2019 складала 51851,08грн з ПДВ. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку відповідно до ст. 384 КК України.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
На підставі рішення Краснянської сільської ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 08.07.1992 року №20 ОСОБА_1 надано у постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 21,6 гектарів.
Рішенням Краснянської сільської ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 11.06.1993 року №49 ОСОБА_1 додатково надано у постійне користування 35,7 гектарів, а рішенням від 16.09.1994 року №29 - 38,7 гектарів.
18.10.1993 року головою Краснянської сільської ради народних депутатів І.Д.Гончарським видано ОСОБА_1 Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2. На першій сторінці Державного акта зазначено про надання 21,6 га, а у розділі „Зміни в землекористуванні" зазначено про надання додаткових ділянок площею 35,7 га і 38,7 га.
На плані зовнішніх меж землекористування Державного акта відображені конфігурації трьох земельних ділянок з їх місцем розташуванням, а саме №1 - площею 21,6 га; №2 - 35,7 га; №3 - 38,7 га.
Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.10.1992 року за №14961200000000513 зареєстровано селянське (фермерське) господарство „Буря" з ідентифікаційним кодом 21293058, головою якого є ОСОБА_1 , з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, виданої 20.08.2013 року, юридична особа з ідентифікаційним кодом 21293058, зареєстрована 05.10.1992 року за №14961200000000513, зазнала змін у назві на „фермерське господарство "Буря"" і керівника (голови ФГ) на ОСОБА_2 .
Зміна організаційно-правової форми юридичної особи пов'язано з прийняттям парламентом 19.06.2003 року за №973-ІУ Закону України „Про фермерське господарство", підпунктом 1 пункту 2 статті 38 якого визнано таким, що втратив чинність Закон України „Про селянське (фермерське) господарство". Тобто назва організаційно-правових форм юридичних осіб, що здійснюють фермерське господарство була змінена на законодавчому рівні.
Зміна голови фермерського господарства „Буря" на ОСОБА_2 пов'язана зі смертю ОСОБА_1 .
29.10.2019 Відділом у Скадовському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровані в Державному кадастрі три земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що підтверджується Витягами з ДЗК від 08.11.2019 року №НВ- 6507070042019, №НВ-6507069932019, №НВ-6507069772019, а саме:
площею 35,3519 га з кадастровим номером 6524781000:02001:0409;
площею 21,6000 га з кадастровим номером 6524781000:02001:0410;
площею 35,7005 га з кадастровим номером 6524781000:02001:0411.
В пункті 2.3. Статуту ФГ „Буря" зазначено, що фермерське господарство засновано на невизначений термін часу, створено на землях Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області, зареєстроване як юридична особа 05.10.1992 року, має код ЄДРПОУ 21293058.
Пунктом 5.5. Статуту передбачено, що фермерське господарство створене відповідно до законодавства України та на підставі рішення Красненської сільської Ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 08 липня 1992 року №20 (зі змінами рішення Красненської сільської Ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 11 червня 1993 року №49 та рішення Скадовської районної Ради Скадовського району Херсонської області від 16 вересня 1994 року №29) на земельній ділянці, площею 21,5999 га, кадастровий номер земельної ділянки 6524781000:02:001:0410, на земельній ділянці, площею 35,7005 га, кадастровий номер земельної ділянки 6524781000:02:001:0411, та на земельній ділянці площею 35,3519 га, кадастровий номер земельної ділянки 6524781000:02:001:0409, на землях Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області для ведення фермерського господарства згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.
Ухвалою слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 у справі №663/3242/19 накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур соняшника, розташованих на земельних ділянках площею 35,7 га, і 21,6 га, наданих у постійне користування ОСОБА_1 , з метою залишення урожаю в розпорядженні органу досудового розслідування (Скадовського районного відділу поліції).
Судове рішення мотивоване тим, що до Скадовського районного відділу поліції надійшло анонімне звернення про самовільне використання невідомою особою земельних ділянок загальною площею 96 га (територія ФГ „Буря"). Поліція у свою чергу зареєструвала в ЄРДР кримінальне провадження №12019230230001488 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки). Зазначені земельні ділянки були надані у постійне користування ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому втратила право постійного користування і після смерті повинна була повернути раніше надані їй земельні ділянки у користування до державної власності.
Розмір завданої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 56116,34 гривень.
Майно необхідно арештувати для його збереження.
Ухвалою слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі №663/3480/19 слідчому поліції надано дозвіл на реалізацію (продаж) соняшника, як речового доказу, що належить фермерському господарству „Буря", урожай якого знаходиться на земельних ділянках площею 35,7 га, і 21,6 га.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що урожай соняшнику як речовий доказ потребує значних витрат по забезпеченню спеціальних умов його зберігання та охорони, а також піддається швидкому псуванню, що може призвести до знищення, його тривале зберігання не приведе до відшкодування спричинених збитків, а навпаки може мати наслідком погіршення якості сільськогосподарської продукції, що призведе до зниження її ринкової ціни.
Також у цій ухвалі суду зазначено, що слідством встановлена особа, яка засіяла зазначені земельні ділянки, але у судовому рішення ця особа не називається.
16 листопада 2019 року слідчий СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУ НП в Херсонській області Мунтян М.М. за участю прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Горщарука М.В., свідків та інших учасників провели опис, оцінку і передачу на реалізацію соняшника у кількості 6 тонн 320 кілограм Товариству з додатковою відповідальністю „Довірче товариство Європейське бюро приватизації", що підтверджується Актом опису, оцінки і передачі майна.
04 грудня 2019 року слідчий суддя Скадовського районного суду Херсонської області у справі №663/3480/19 ухвалою скасував арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 року.
У судовому рішенні слідчий суддя, посилаючись на ухвалу від 21.10.2019 року зазначив, що арешт накладався з метою збереження речових доказів та констатував що посіви сільськогосподарських культур - соняшника не можуть бути предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки ним виступає конкретна земельна ділянка, а не урожай. Арешт на урожай соняшника накладений помилково.
Разом з цим, скасовуючи арешт майна не вирішено питання про повернення майна його власнику - ФГ „Буря".
26.08.2021 року представник ФГ „Буря" адвокат Р.Ставрост звернувся до Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУ НП в Херсонській області з заявою про надання копій всіх процесуальних документів, пов'язаних з уборкою урожаю соняшника, його описом, оцінкою і реалізацією, яку адресат отримав 31.08.2021 року.
Супровідним листом від 13.09.2021 року №13646/40 заступник начальника СВ Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області Є.Чаюк направив на адресу представника ФГ „Буря" копії процесуальних документів з кримінального провадження №12019230230001488 на 8 аркушах, які зазначені вище (ухвали Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 року у справі №663/3242/19, від 12.11.2019 року у справі №663/3480/19, від 04.12.2019 року у справі №663/3480/19, Акт опису, оцінки і передачі майна від 16 листопада 2019 року).
09 вересня 2023 року представник ФГ „Буря" адвокат Р.Ставрост звернувся до Херсонської обласної прокуратури з заявою про надання письмового повідомлення про кримінальне провадження №12019230230001488 (здійснюється воно чи закінчено, де фізично розташовані матеріали провадження, і який орган здійснює досудове розслідування тощо).
Скадовська окружна прокуратура у відповідь на заяву адвоката Р.Ставрост надала відповідь, датовану 15.09.2023 року про те, що матеріали кримінального провадження №12019230230001488 з окупованої території не евакуйовані, а вказане провадження 13.02.2020 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Орган досудового розслідування, надаючи представнику ФГ „Буря" 13.09.2021 року копії процесуальних документів з кримінального провадження №12019230230001488 не повідомив про те, що це кримінальне провадження на той момент вже було закрите. Тобто приховав інформацію щодо даної обставини.
Про закриття кримінального провадження ФГ „Буря" стало відомо лише 15.09.2023 року з листа Скадовської окружної прокуратури. Постанову (або її копію) про закриття кримінального провадження ФГ „Буря" не надано. Також не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у якому міститься інформація про закриття кримінального провадження.
Згідно сталої судової практики, викладеної у висновках Великої Палати Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №704/29/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №628/766/18 після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов'язки користувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 (далі за текстом - Постанова ВПВС):
після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (п. 53 Постанови ВПВС).
у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку (п. 69 Постанови ВПВС);
з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновника (п. 71 Постанови ВПВС);
у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства (п. 73 Постанови ВПВС).
Отже, земельні ділянки площею 35,7 га, і 21,6 га (з яких орган досудового розслідування вилучив урожай соняшника) надавалися ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на підставі рішень Краснянської сільської ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 08.07.1992 року №20, від 11.06.1993 року №49, від 16.09.1994 року №29.
З моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства «Буря», а саме 05.10.1992 року і по сьогоднішній день зазначені земельні ділянки площею належать на праві постійного користування фермерському господарству «Буря», а не ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів права власності на земельну ділянку.
Зі смертю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якій земельні ділянки були надані на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 18.10.1993 року за №2, таке право не припинилося, оскільки з 05.10.1992 року (моменту державної реєстрації юридичної особи - ФГ „Буря") право постійного користування на земельні ділянки належить ФГ „Буря".
Відтак, право постійного користування земельними ділянками належить юридичній особі - фермерському господарству „Буря". Смерть колишнього голови і засновника господарства на юридичну долю речового права (постійного користування) фермерського господарства не впливає.
Більше того, право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент смерті ОСОБА_1 ), передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Серед перелічених підстав припинення права користування земельною ділянкою відсутня така підстава, як смерть землекористувача.
Тому, безпідставною є позиція органу досудового розслідування про втрату права постійного користування землею ОСОБА_1 після її смерті. А також про обов'язок ОСОБА_1 після смерті повернути земельну ділянку до державної власності.
Кримінальне провадження №12019230230001488 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки) зареєстроване в ЄРДР на підставі анонімного звернення, що є недопустимим і суперечить приписам п. 2 ч. 5 ст. 214 КПК України, оскільки до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника. Реєстрація кримінального провадження на підставі анонімного звернення не допускається законом.
Кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України з матеріальним складом і залежить від наявності завданої значної шкоди, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 96050,00 гривень (960,50 НМДГ * 100).
В ухвалі слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 року у справі №663/3242/19, якою накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур соняшника зазначено, що розмір завданої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 56116,34 гривень.
Тобто, станом на 21.10.2019 року орган досудового розслідування через відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України мав був закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки розмір завданої шкоди 56116,34 гривень не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 96050,00 гривень, але не зважаючи на це орган досудового розслідування продовжив вчиняти дії, пов'язані з арештом і вилученням майна.
Згідно ухвали слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 року у справі №663/3242/19 арешт на урожай соняшника накладався з метою його збереження як речового доказу що містить на собі сліди злочину, але вже через три тижні 12.11.2019 року слідчий суддя приймає рішення у справі №663/3480/19 реалізувати (продати) урожай, дохід за який буде зарахований до Державного бюджету України.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання слідчого про реалізацію речових доказів слідчий суддя не повернув урожай соняшника його власнику або не передав його на відповідальне зберігання, а при вирішенні питання про реалізацію майна, слідчий суддя не перевірив обставин про повідомлення власника майна про його реалізацію і відмову такого власника майна прийняти його на відповідальне зберігання. Оскільки дотримання тільки такої процедури є передумовою для прийняття слідчим суддею рішення про реалізацію майна.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За статтею 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Отже, обов'язок негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.
04 грудня 2019 року слідчий суддя Скадовського районного суду Херсонської області у справі №663/3480/19 ухвалою скасував арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 року, як такий, що накладений помилково, зазначивши при цьому, що посіви сільськогосподарських культур - соняшника не можуть бути предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки ним виступає конкретна земельна ділянка, а не урожай.
В ухвалі слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 12.11.2019 року зазначено, що слідством встановлена особа, яка засіяла зазначені земельні ділянки. Тобто, органу досудового розслідування і слідчому судді було відомо хто є власникам арештованого майна (урожаю соняшника).
Проте, скасовуючи арешт майна не вирішено питання про повернення майна його власнику - ФГ „Буря", або не вирішив питання грошової компенсації за втрачене майно органом досудового розслідування, оскільки на цей момент (04.12.219 року) урожай соняшника було продано органом досудового розслідування.
Відповідно до частини першої статті 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
Пунктом "б" частини першої статті 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
Отже виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов'язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою (аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 911/1779/17).
Земельні ділянки, з яких органом досудового розслідування вилучено урожай соняшника перебувають у користуванні фермерського господарства „Буря", а тому власником посівів насіння соняшнику і його урожаю є зазначене господарство.
Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок № 1104).
Відповідно до п. 4 Порядку № 1104 речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
В п. 28 Порядку № 1104 зазначено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 (далі - порядок № 1340).
Про передачу торговельному підприємству предметів для реалізації складається акт у трьох примірниках. Перший примірник акта зберігається в матеріалах кримінального провадження, другий передається торговельному підприємству, третій - фінансовому підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, для подальшого здійснення контролю за надходженням на депозитний рахунок уповноваженого банку сум від реалізації таких предметів.
Згідно з п. 6 Порядку № 1104, у разі закриття слідчим, дізнавачем, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, дізнавача, прокурора.
При цьому, відповідно до п. 18 Порядку № 1340 повернення майна відбувається за рішенням суду або за рішенням керівника органу, в якому майно перебуває на обліку, за наявності відповідних підстав у порядку, встановленому органом, що здійснив його вилучення, або міністерством, керівник якого спрямовує та координує діяльність такого органу. У разі відсутності майна повернення його вартості здійснюється у розмірі, встановленому підпунктом 6 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Відповідно до ст. 171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Однак, питання щодо повернення позивачу вилученого у нього 16.11.2019 соняшнику у кількості 6,3 тон, або коштів, отриманих від реалізації цього майна, враховуючи закриття кримінального провадження 13.02.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчим не розглядалось.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законом України №475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно п. 1) статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
ФГ „Буря" втратило майно у вигляді урожаю соняшника, а тому зазнало збитків. Держава, в особі органу досудового розслідування не повернула ФГ „Буря" вилучене майно, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних фермерському господарству збитків.
Здійснення кримінального провадження, яке в подальшому закрито органом досудового розслідування за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а також скасування судом арешту на вилучений урожай соняшника з підстав незаконного його накладання, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які здійснювали вказане кримінальне провадження в рамках якого скосили урожай соняшника та продали його, звернувши одержані кошти в дохід держави.
Згідно ч. З ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Орган досудового розслідування, що вилучав належне ФГ „Буря" майно, відноситься до структури відділу поліції районної ланки (Скадовський ВП), яка не являється юридичною особою і відповідно не має процесуальної правоздатності у розумінні ч. 1 ст. 44 ГПК України та не може виступати стороною у справі в суді.
Тому, представником відповідача (держави Україна) у цій справі є Головне управління Національної поліції в Херсонській області, яке зареєстроване як юридична особа, оскільки до його структури входить Скадовський районний відділ поліції.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і
здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Актом опису, оцінки і передачі майна від 16.11.2019 року задокументовано факт уборки урожаю соняшнику (фактичне його вилучення) та кількість - 6,320 тонн та передачу на реалізацію Товариству з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" (код ЄДРПОУ 22737132).
Незаконність накладення арешту на цей урожай підтверджується ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 04.12.2019 року у справі №663/3480/19 а також листом Скадовської окружної прокуратури від 15.09.2023 року №54-595-23 про закриття 13.02.2022 року кримінального провадження №12019230230001488 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (за відсутності складу кримінального правопорушення).
Вартість однієї тонни насіння соняшнику позивач визначив згідно цінової довідки від 18.10.2021 року №Ви-130, виданої Херсонською Торгово-промисловою палатою становить 18500гривень, а вартість 6,320 тонн складає 116 920 гривень (6,320 тонн х 18500грнгрн.).
Наявність неправомірних дій державного органу, а саме - бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області, яка полягає у неповерненні позивачу вилученого майна - урожаю соняшника, наявність шкоди, завданої позивачу, яка складається з вартості неповернутого майна, а також причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до спричинення шкоди позивачу, утворює склад цивільного правопорушення у вигляді завдання збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.
Відповідач надав суду копію його листа від 09.10.2023 до Товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації", через яке було вирішено реалізацію товару ухвалою від 12.11.2019, і яке було прийнято для реалізації цим товариством відповідно до Акту опису, оцінки і передачі майна від 16.11.2019 року.
Однак, відповідач зазначає, що відповіді він так і не отримав. Таким чином, суду не надано відомостей, на яку суму Довірче товариство "Європейське бюро приватизації" реалізувало належне позивачу насіння.
При цьому, суд дійшов висновку, що вартість однієї тонни насіння соняшнику, визначена згідно цінової довідки від 18.10.2021 року №Ви-130, виданої Херсонською Торгово-промисловою палатою, не підтверджує розмір реальних збитків позивача, оскільки в ній вартість насіння зазначена станом на 15.10.2021, а не на час реалізації насіння соняшника.
З огляду на викладене, суд визнає обгрунтованим посилання відповідача на висновок судового експерта Карнаух М.М. №137-0073 від 06.11.2023, відповідно до якого ринкова вартість 6300кг насіння соняшника станом на 16.11.2019 (тобто на час реалізації насіння) складала 51851,08грн з ПДВ.
Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Отже, суд дійшов висновку, що висновок експертизи, яка була проведена на замовлення відповідача, відповідає вищезазначеним вимогам. Зокрема, у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку відповідно до ст. 384 КК України. Експерт ОСОБА_3 відповідно до загальнодоступних відомостей Реєстру атестованих судових експертів є експертом РТПП Миколаївської області, кваліфікація "Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів", свідоцтво № 2032 від 24.06.2020, строк дії якого продовжено у період дії воєнного стану згідно з п. 4 наказу Мін'юсту від 14.03.2022 № 1138/5.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 51851,08грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Отже з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 2684грн/116920*51851,08=1190,28грн судового збору.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код 40108782, м. Херсон вул. Лютеранська 4) на користь Фермерського господарства "Буря" (код 21293058, с. Красне Скадовського району Херсонської області вул. Комунарів 7) 51851,08грн шкоди.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код 40108782, м. Херсон вул. Лютеранська 4) судові витрати по сплаті судового збору на користь держави в розмірі 1190,28грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28 листопада 2023 р.
Суддя В.В. Литвинова