65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4133/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Рітейл Україна"
про стягнення 120192,51 грн.
До суду надійшла позовна заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Рітейл Україна" про стягнення 120192,51 грн заборгованості (109770,63 грн основного боргу та 10421,88 грн пені) за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.10.2009, а саме - частини вестибюля на 1-му рівні будівлі пасажирського комплексу Одеського морвокзалу загальною площею 69 кв. м за адресою: м. Одеса вул. Приморська 6.
Ухвалою від 22.09.2023 залишено позовну заяву без руху.
29.09.2023, у встановлений строк прокурор подав докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 29.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Встановлено Відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.
Відповідно до поштового повідомлення відповідач отримав ухвалу 10.10.2023 за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Дніпро вул. Пушкіна 57, кв. 1.
Відзиву на позов відповідач не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
21.10.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тревел Рітейл Україна" (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
За умовами даного договору (п1.1) позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину вестибюля на 1-му рівні будівлі пасажирського комплексу Одеського морвокзалу загальною площею 69 кв. м за адресою: м. Одеса вул. Приморська 6, що перебуває на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт”, вартість якого відповідно до звіту про незалежну оцінку ТОВ “Консалтингова компанія “Бюро оцінки Стефанович” станом на 19.05.2009 становить 401892грн.
Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів непродовольчих товарів, алкогольних товарів та тютюнових виробів (60,18 кв. м) та розміщення складу (8,82 кв. м).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що відповідач вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору акта приймання-передавання майна.
21.10.2009 між сторонами підписано акт приймання-передачі майна.
Згідно з п. 10.1 договір укладено строком на 2 роки 11 місяців. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його строку протягом 1 місяця у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах за умови відсутності заперечень органу, уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законом строк (п. 10.4 договору).
Відповідно до п. 10.2 зміни до договору укладаються у вигляді Договору про внесення змін.
Так, реалізуючи право на зміну договірних зобов'язань та продовження орендних відносин згідно Договору оренди нерухомого майна державної власності обліковий номер договору 20984091953) від 21.10.2009, між орендодавцем та орендарем 28.12.2011, 13.06.2013, 02.10.2015, 18.05.2016, 23.07.2018, 20.03.2020, 21.09.2020 укладено договори про внесення змін до Договору № 20984091953 від 21.10.2009.
Пункт 1.1. Договору оренди № 20984091953 від 21.10.2009 (зі змінами, внесеними Договором від 02.10.2015) викладено в наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину вестибюля на 1-му рівні будівлі пасажирського комплексу Одеського морвокзалу, загальною площею 69,0 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що перебуває на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «КК Бюро оцінки Стефанович» станом на 31.07.2015 р. і становить 1 220 800 (один мільйон двісті двадцять тисяч вісімсот) гривень».
Майно передається в оренду з метою: розміщення торгівельних об'єктів непродовольчих товарів, алкогольних товарів та тютюнових виробів (60,18 кв.м) та розміщення складу (8,82 кв.м).
Згідно договору від 21.09.2020 у пункті 1.1. Розділу 1 договору оренди слова «... що перебуває на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Головного Представництва Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі Балансоутримувач) замінити словами «... що перебуває на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (далі - Балансоутримувач).
Пунктом 3.1. Договору (зі змінами, внесеними Договором від 02.10.2015) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за пропозицією єдиного заявника за базовий місяць розрахунку серпень 2015 р.: 17780,54 гривень. Орендна плата за місяць оренди вересень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць серпень 2015 року на індекс інфляції вересня 2015 року.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.6. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. співвідношенні, а саме 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
За ініціативою Орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку (п. 3.7).
Пунктом 3.11. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п. п. 5.3, 5.9 Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу. Щомісяця до 12 числа надавати Орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахунок орендної плати до Державного бюджету України та Балансоутримувача). На вимогу Орендодавця та Балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Сторонами 02.10.2015 погоджено розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна, наданого в оренду ТОВ «Тревел Рітейл Україна», яке перебуває на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту). Згідно з погодженим сторонами розрахунком, розмір орендної плати за базовий місяць - серпень 2015 складає 17780,54 (десять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 26 копійок без ПДВ.
Згідно з актом приймання - передавання державного нерухомого майна від 02.10.2015, що перебуває на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до договору оренди від 21.10.2009, укладеного з ТОВ «Тревел Рітейл Україна» Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, передано в оренду ТОВ «Тревел Рітейл Україна» нерухоме майно, а саме: частину вестибюля на 1-му рівні будівлі пасажирського комплексу Одеського морвокзалу, загальною площею 69,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що перебуває на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «КК Бюро оцінки Стефанович» станом на 31.07.2015 р. і становить 1 220 800 (один мільйон двісті двадцять тисяч вісімсот) гривень.
Пунктом 5.10. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, Орендар зобов'язується повернути Балансоутримувачу об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодування Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) Об'єкту оренди з вини Орендаря.
Орендодавець та Балансоутримувач відповідно до п. 8.2. мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору оренди, стягнення збитків по заборгованості орендної плати, пені, неустойки, його розірвання у разі погіршення стану Об'єкту оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.
Договором від 23.07.2018 про внесення змін до Договору № 20984091953 від 21.10.2009 продовжено термін дії цього договору до 21.06.2021 включно.
01.02.2020 введений в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ, ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Тобто, до 01.07.2020 передбачено можливість продовження договорів оренди, укладених до набрання чинності Законом №157-ІХ, в порядку, передбаченому Законом №2269-ХІІ від 10.04.1992.
Статтею 17 Закону №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» регламентовані порядок та підстави продовження договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, коли орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди (частина 2 цієї статті), так і у випадку укладення договору оренди на новий термін у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частина 3 цієї статті).
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, лише за умови неповідомлення орендодавцем орендаря про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідно до частини другої статті 17 Закону договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому з огляду на те, що нормами частини 2 статті 17 Закону визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справах № №904/8389/17, 904/7825/17, 914/204/17, та від 11.12.2018 у справі №920/120/18, №911/1841/17.
Відповідно до п. 10.4. Договору у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.
Таким чином, Договір № 20984091953 від 21.10.2009 є продовженим до 21.06.2022 включно.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 01.04.2022 № 2181-IX, п. 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, а саме щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 17.05.2022, відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 діб.
Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022, що набрала чинності 01.06.2022, установлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091953 від 21.10.2009 автоматично продовжено, у зв'язку із введенням на території України воєнного стану.
Відповідно до п. 10.6. Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; у разі ліквідації орендаря; в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.
Пунктами 10.9.-10.10. Договору перебачено, що у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендодавця.
Разом з тим, згідно п. 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її РDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.
Якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору.
ТОВ «Тревел Рітейл Україна» на електронну адресу РВ Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надіслано лист від 10.02.2023 за вих. № 2 щодо припинення Договору нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091953 від 21.10.2009 без можливості підписання Акту повернення майна відповідно до Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022.
Вказаний лист надійшов на електронну пошту РВ Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях 16.02.2023 та зареєстровано за вх. № 11/00767.
Таким чином, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 20984091953 від 21.10.2009 достроково припинено, а нерухоме майно, що належить до державної власності, передане за вказаним договором вважається повернутим згідно п. 5 Постанови КМУ № 634 від 27.05.2022, 16.02.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» передбачено, що за період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1. звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2. нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 4 жовтня 1995 р., здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Згідно з п. 2 постанови КМУ № 611 від 15.07.2020 орендодавцям державного майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину (карантин на всій території України, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» № 211 від 11.03.2020, установлено з 12 березня 2020 року).
Згідно з п. 1.2. Договору оренди державного майна від 21.10.2009 № 20984091953 майно передається в оренду з метою: розміщення торгівельних об'єктів непродовольчих товарів, алкогольних товарів та тютюнових виробів (60,18 кв.м) та розміщення складу (8,82 кв.м).
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для звільнення повністю або частково ТОВ «Тревел Рітейл Україна» від нарахування орендної плати за будь-яким з додатків постанови КМУ № 611 від 15.07.2020, про що зазначено в листі РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 10-06-01843 від 09.05.2023.
Разом з тим, відповідно до п.п. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 встановлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на території Одеської області.
Також, згідно абз. 1, 4 п.п. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
Відповідно до звіту про надходження коштів до бюджету, наданого РВ ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях, орендна плата ТОВ «Тревел Рітейл Україна» нараховувалася Орендодавцем та не сплачувалася Орендарем за період з 12.01.2022 по 12.03.2023.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та до умов п. 5.3. Договору оренди Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, але в порушення вищевказаних вимог орендна плата сплачувалася Орендарем не своєчасно та не в повному обсязі. Так як предметом договору є державна власність, а несплата коштів за її використання призводить до ненадходження коштів до бюджету, в даному випадку порушуються інтереси держави.
Відповідно до п. 9.3 Договору, спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів або в порядку досудового врегулювання, вирішуються у судовому порядку.
Згідно з підпунктом «г» п. 9.4. Договору, Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар не сплачує орендну плату або несвоєчасно сплачує орендну плату.
Внаслідок цього заборгованість з орендної плати відповідача станом на 12.03.2023 за період з 12.01.2022 по 16.02.2023 складає 109 770 (сто дев'ять тисяч сімсот сімдесят) гривень 63 копійки, що підтверджується відповідним розрахунком - звітом про стан надходження коштів до бюджету у термін з 12.01.2022 по 12.03.2023, складеного начальником відділу орендних відносин РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях щодо загального боргу орендаря ТОВ «Тревел Рітейл Україна».
Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях направлено до ТОВ «Тревел Рітейл Україна» претензію № 11-06-00572 від 14.02.2023, в якій повідомлено, що у випадку несплати заборгованості з орендної плати та пені за Договором оренди № 20984091953 від 21.102009, Регіональне відділення змушено буде звернутись до Господарського суду Одеської області щодо розірвання договору оренди, стягнення до Державного бюджету України заборгованості з орендної плати і пені, остаточний розрахунок яких буде здійснено на день подання позовної заяви до Господарського суду. Однак, наразі заборгованість відповідачем не сплачено.
Частиною першою ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором оренди, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 даної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендар, відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частиною 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Необхідно звернути увагу, що закінчення строку договору, відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пунктом 3.11. Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091953 від 21.10.2009 передбачено, що закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом учинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців поспіль.
Отже, згідно з матеріалами справи, ТОВ «Тревел Рітейл Україна» порушило умови Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091953 від 21.10.2009 у частині несвоєчасного внесення орендних платежів, що призвело до заборгованості. Поточна заборгованість станом на 12.03.2023 складає 109 770 (сто дев'ять тисяч сімсот сімдесят) гривень 63 копійки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, згідно з ч. 6 даної статті, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 2 та 4 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом. 3.6. Договору оренди нерухомого майна від 21.10.2009 встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. співвідношенні, а саме 70% до 30% відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Касаційний господарський суд у Постанові по справі № 911/1563/18 від 22.07.2019 відзначає, що стосовно нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання господарських зобов'язань необхідно зважати на положення частини шостої статті 232, частину першу статті 230 ГК України вимоги. Згідно з якими нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частина перша статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо прострочення виконання робіт) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
Разом з тим, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.
Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Відповідачем заборгованість по орендній платі, станом на день звернення з позовом до суду несплачена, відповідно ТОВ «Тревел Рітейл Україна» нараховано пеню за період з 01.09.2022 по 16.02.2023 за Договором оренди № 20984091953 від 21.10.2009, яка складає 10 421 (десять тисяч чотириста двадцять одна) гривня 88 копійок.
Таким чином, в порушення взятих на себе зобов'язань, ТОВ «Тревел Рітейл Україна» не перераховується орендна плата у встановленому розмірі, у зв'язку з чим, заборгованість перед Орендодавцем станом на 12.03.2023 становить 109 770,63 грн. основного боргу та пені 10 421,88 грн., а всього 120 192,51 грн.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами 3-5 ст. 53 ГИК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГПК України передбачено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).
Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1 111/15).
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для звернення до суду.
Позиція щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку бездіяльності уповноважених на здійснення функцій держави органів закріплена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.
Водночас ЄСПЛ звертав увагу на категорії справ, в яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахишених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін, у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27 ЄСПЛ визначив, що підтримка прокуратурою однієї із сторін може бути виправдана за певних обставин, в тому числі, у випадку, коли інтереси держави потребують захисту (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року).
У вказаних правовідносинах Відповідач порушує інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях шляхом несплати орендних платежів за користування нерухомим майном згідно з договором оренди та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.
Верховний Суд в своїй постанові у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 роз'яснив, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обгрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 зазначеного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» у сфері оренди державного майна Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності та здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.
Статтею 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст. 4 зазначеного Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Наказом Фонду державного майна України № 445 від 11.05.2019 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, яке є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 753 від 30.07.2019 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є 2 серпня 2019 року.
Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 травня 2019 року N 484, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, виступає орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням.
Таким чином, у даному випадку, орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту державних майнових інтересів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, та у зв'язку з нездійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносин.
Водночас, зазначений орган самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів, а саме самостійно не звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача. Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неналежно здійснює захист інтересів держави в частині стягнення заборгованості з орендної плати.
Так, Листом № 10-07-00969 від 16.03.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило Одеську обласну прокуратуру, що у зв'язку з відсутністю фінансової можливості сплатити судовий збір, з позовною заявою, з приводу порушення інтересів держави, Регіональне відділення не зверталось та надало необхідну інформацію для вжиття заходів прокурорського реагування, що підтверджується випискою з бухгалтерії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Приморською окружною прокуратурою м. Одеси на адресу Регіонального відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях надіслано запити № 52-3356вих-23 від 05.04.2023 та № 52-4439вих-23 від 02.05.2023 про порушення з боку ТОВ «Тревел Рітейл Україна» умов договору оренди та про вжиття заходів щодо поновлення порушених прав та інтересів держави.
Листами № 10-06-01402 від 11.04.2023 та № 10-06-01843 від 09.05.2023 Регіональне відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях повідомило, що з позовною заявою до суду не зверталось та надало необхідні копії документів для вжиття заходів прокурорського реагування.
Приморською окружною прокуратурою м. Одеси листом № 52-9589вих-23 від 11.09.2023 повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про порушення з боку ТОВ «Тревел Рітейл Україна» діючого законодавства та про звернення прокурора до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, зазначені дії Регіонального відділення як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, свідчать про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а саме невжиття Регіональним відділенням належних заходів до стягнення до бюджету заборгованості за договором оренди державного майна та ефективного захисту інтересів держави у цих правовідносинах.
Необхідність звернення з даним позовом саме прокурором обумовлена тим, що вчинені Регіональним відділенням дії не призвели до позитивних результатів, негативно впливають на дохідну частину бюджету, у зв'язку з чим порушено інтереси держави.
Як наслідок, невжиття уповноваженим органом належних заходів до усунення порушень законодавства перешкоджає ефективному використанню державного майна за призначенням та надходженню коштів у сумі 120 192.51 грн. до Державного бюджету.
У зв'язку із викладеним, наявні підстави для звернення прокурором із відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
У відповідності до абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою листом повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про вжиття заходів представницького характеру.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Рітейл Україна» (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 57, квартира 1, код ЄДРПОУ 36441946) до Державного бюджету України отримувач - ГУК в Од.обл./м.Одеса/22080200, код отримувача - 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) - UА 718999980313040093000015744) заборгованість на загальну суму 120 192,51 гривень.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Рітейл Україна» (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 57, квартира 1, код ЄДРПОУ 36441946) на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн. за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28 листопада 2023 р.
Суддя В.В. Литвинова