"22" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3157/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Ісаку Д.П.,
розглянувши справу № 916/3157/23
за позовом Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А; код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» (65012, Одеська обл., м. Одеса, пров. Штабний, буд. 1; код ЄДРПОУ ВП 35123222)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дубини Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 44 592,68 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Земляков О.А.,
Позивач, Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дубини Олександра Сергійовича про стягнення 44 592,68 грн, з яких: 41 600,00 грн безпідставно збережених коштів; 2 381,06 грн інфляційних втрат; 611,62 грн 3% річних.
В обґрунтування позову посилається на укладення з відповідачем, як поклажодавцем, публічного договору зберігання № ВКС-3717 від 01.02.2021, погодження за вказаним договором використання відповідачем 100 палетомісць та безпідставне використання останнім збільшеної площі нерухомого майна, аніж обумовлена договором, на 200 палетомість. Звертає увагу, що про вказане порушення відповідачем умов договору йдеться в аудиторському висновку, згідно з яким виявлено, що під час проведеного дослідження договорів зберігання ТМЦ по вул. Боровського, 32 у м. Одесі, зокрема і щодо відповідача, за результатами комісійного обстеження встановлено завищення використання площі за договором № ВКС-3717 на 200 кв.м, що відповідає 200 палетомісць.
Ухвалою від 25.07.2023 позовну заяву (вх. № 3657/23 від 20.07.2023) Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3157/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.
23.08.2023 до суду надійшли заяви представника відповідача про відкладення судового засідання та про ознайомлення з матеріалами справи.
23.08.2023 суд за усним клопотанням представника позивача про відкладення судового засідання, а також з урахуванням поданих представником відповідача заяв (від 23.08.2023) протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 09.10.2023.
11.09.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
25.09.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вказує на їх необґрунтованість та безпідставність, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві відповідач не заперечує факту укладення з позивачем публічного договору про надання послуг зберігання на 100 палетомісць, строком дії з 01.02.2021 по 31.12.2021. Разом з тим, зазначає, що з 01.02.2021 він зберігав свої ТМЦ на площі, що дорівнює 100 палетомісць, а з 15.05.2021 у відповідача виникла необхідність у збільшенні площі зберігання у зв'язку з плановим збільшенням кількості ТМЦ, про що на початку травня 2021 р. він повідомив співробітників позивача. Звертає увагу, що у зв'язку з вказаними обставинами 25.05.2021 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № ВКС-3790 до договору про надання послуг зберігання, яка вступила в силу з 15.05.2021 та відповідно до якої площу зберігання ТМЦ збільшено до 300 палетомісць. Наголошує, що не займав більшої площі зберігання, ніж зазначено у договорі, та у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували позицію позивача.
09.10.2023 представник позивача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня був ознайомлений.
09.10.2023 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 25.10.2023 у зв'язку із заявленням представником позивача усного клопотання про надання часу для ознайомлення з відзивом.
24.10.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи засвідчених копій письмових доказів, а саме: листа від 12.10.2023 № 810 Філії «Південна», листа (супровідного) Четвертого територіального управління внутрішнього аудиту від 20.10.2023 № 520/4/1718, листа від 23.10.2023 № 837 Філії «Південна», довідки за результатами аудиторського дослідження від 20.09.2021 № 520/2/29аз, робочого документа Владлени Касаткіної за результатами аудиту ефективності організації процесів діяльності філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» за період з 01.07.2019 по 30.04.2021, Акту перевірки державного майна. Вказані докази, як зауважив позивач, підтверджують завищення використання площ з боку відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулось 25.10.2023, представник відповідача просив долучити до матеріалів справи вищевказані докази.
Представник відповідача заперечував проти долучення доказів, посилаючись на порушення позивачем порядку їх подання.
З цього приводу суд зазначає, що загальний порядок подання доказів передбачено ст. 80 ГПК України, згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
За приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Між тим, позивач у позовній заяві не зазначав про докази, які не могли бути подані разом із позовною заявою, та не вказував про дії, які вчинив для отримання таких доказів. Крім того, позивачем не заявлялося клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів. Не було заявлено позивачем і клопотання про поновлення процесуального строку для подачі доказів.
Більше того, позовну заяву позивачем подано до господарського суду 12.07.2023, в той час як зі змісту поданих письмових доказів вбачається, що позивач почав вчиняти дії щодо їх отримання 12.10.2023 (лист від 12.10.2023 № 810, адресований Четвертому ТУ внутрішнього аудиту, а.с. 82-83), тобто через три місяці після подачі позову.
Враховуючи вищезазначене, суд протокольною ухвалою від 25.10.2023 відхилив клопотання позивача про долучення доказів, у зв'язку з чим вказані письмові докази не були прийняті судом до розгляду.
Протокольною ухвалою від 25.10.2023 розгляд справи відкладено на 06.11.2023.
Судове засідання, яке було призначено на 06.11.2023, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Протокольною ухвалою від 06.11.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання відкладено на 22.11.2023.
У судове засідання, яке відбулось 22.11.2023, з'явився представник відповідача, який просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
22.11.2023, після повернення з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.02.2021 між Концерном «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» (зберігач) та Фізичною особою-підприємцем Дубиною Олександром Сергійовичем (поклажодавець) було укладено Договір про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг (далі - Договір), який відповідно до ст. ст. 633, 641 ЦК України є публічним договором та до якого відповідач приєднався шляхом підписання Заяви про акцепт Договору публічного зберігання від 01.02.202 № 3717 (далі - Заява).
Предметом цього публічного Договору є надання зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому та обліку товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що належать поклажодавцю (п. 1.1. Договору).
Згідно зі ст. 294 ГК України товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування у разі якщо із закону, інших правових актів або виданого суб'єкту господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця. Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності з ч. ч. 1, 3 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦК України).
Згідно з п. 2.1. Договору зберігач зобов'язаний, зокрема:
- прийняти від поклажодавця ТМЦ на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми ТМЦ відповідно до видаткових накладних поклажодавця та акту приймання-передачі, забезпечити їх облік та зберігання у цілісності та належному стані … (п/п 2.1.1.);
- надавати послуги по зберіганню відповідно до заявленої поклажодавцем та узгодженої зберігачем кількості палетомісць з урахуванням технологічних і пожежних проходів (п/п 2.1.5.);
- у випадку якщо заявлена та раніше узгоджена кількість палетомісць буде недостатньою для належного зберігання ТМЦ поклажодавця, зберігач збільшує заявлену кількість палето-місць, письмово повідомивши про це поклажодавця (п/п 2.1.6.).
Відповідно до Заяви Договір діє з 01.02.2021 по 31.12.2021.
У Заяві позивач та відповідач визначили вартість послуг зберігання за 1 палетомісце та узгодили кількість палетомісць, яка становить 100 одиниць.
25.05.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № ВКС-3790 до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої сторони домовились внести зміни до Договору та Заяви щодо збільшення кількості палетомісць для зберігання майна - до 300 одиниць.
Пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що зміни, передбачені цією угодою, вступають в силу за ч. 3 ст. 631 ЦК України з 15.05.2021.
Як вказав позивач, відповідно до змісту аудиторського висновку, виявлено, що під час проведеного дослідження договорів зберігання ТМЦ по вул. Боровського, 32 у м. Одесі, зокрема і щодо відповідача, за результатами комісійного обстеження встановлено завищення використання площі за договором № ВКС-3717 на 200 кв.м, що відповідає 200 палетомісць.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2021 Договір було укладено першочергово на 100 палетомісць, строк дії Договору було визначено з 01.02.2021 по 31.12.2021. В подальшому, 25.05.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, якою погоджено збільшення кількості палетомісць до 300 та визначено, що вказані зміни вступають в силу з 15.05.2021.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач як на підставу звернення до господарського суду з позовною заявою посилається на перевищення відповідачем площі нерухомого майна для зберігання ТМЦ на 200 палетомісць. Цитуючи ст. 1212 ЦК України, позивач звертає увагу на обов'язок відповідача відшкодувати безпідставно набуте майно, а саме вартість послуг зберігання, яка за розрахунком позивача за період з 01.02.2021 по 15.05.2021 складає 41 600,00 грн.
За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
Спірним періодом, за який позивач нараховує вартість послуг зберігання та позиціонує нараховані кошти як безпідставно набуте відповідачем майно (ст. 1212 ЦК України), є період з 01.02.2021 по 15.05.2021.
За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Разом з тим, ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18.
Однак, позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів у розумінні положень статей 76-79 ГПК України в підтвердження перевищення відповідачем обсягу поклажі на 200 палетомісць у період з 01.02.2021 по 15.05.2021, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 41 600,00 грн безпідставно збережених коштів слід відмовити.
Не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 2 381,06 грн інфляційних втрат та 611,62 грн 3% річних.
Суд критично відноситься до посилань позивача на витяг з документу, який позивач позиціонує як аудиторський висновок (а.с. 18-19), так як з долучених до позовної заяви копій сторінок неможливо встановити назву документу, період перевищення обсягу поклажі, учасників комісійного обстеження, залучення до процесу обстеження відповідача або його представника тощо.
За вищенаведених обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А; код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» (65012, Одеська обл., м. Одеса, пров. Штабний, буд. 1; код ЄДРПОУ ВП 35123222) до Фізичної особи-підприємця Дубини Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 44 592,68 грн - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22 листопада 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2023 р.
Суддя Р.В. Волков