65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/360/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Фатєєвої Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302595, 65039, м. Одеса, вулиця Артилерійська, будинок 1)
до відповідача: Громадської організації "Центр всебічного, фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів "А-Б-В-Г-Дейка" (код ЄДРПОУ 39636826, 65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2Д)
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: Курлович О.О., в порядку самопредставництва
від відповідача: не з'явився
У лютому 2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до Громадської організації "Центр всебічного, фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів "А-Б-В-Г-Дейка" (далі - ГО "А-Б-В-Г-Дейка") про визнання недійсним договору оренди від 13.12.2019 №16/19, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. та зареєстрованого в реєстрі за №695, як такого, що суперечить положенням частин першої та четвертої статті 9 і статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), а також порядку, визначеному Положенням про порядок проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого розпорядженням Одеського міського голови від 11.12.1999 № 1310-01.
19.10.2022 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023, про відмову у позові.
Постановою Верховного Суду від 21.06.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/360/22 скасовано; справу № 916/360/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справу №916/360/22 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.
Ухвалою від 07.08.2023 справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 07.09.2023, запропоновано сторонам протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду подати письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 21.06.2023.
06.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання.
07.09.2023 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про поновлення строку на їх подання.
Ухвалою суду від 07.09.2023 клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про поновлення строку на подання пояснень задоволено; поновлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради строк на подання пояснень та прийнято їх до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 06.11.2023; відкладено підготовче засідання на 12.10.2023.
Ухвалою від 12.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №916/360/22 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 02.11.2023.
В судовому засіданні 02.11.2023 оголошено перерву до 16.11.2023.
В судове засідання з'явилась представник позивача, яка підтримала позов у повному обсязі.
Так, на обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами існує два договори оренди нежитлових будівлі та споруди загальною площею 773,6 кв. м., розташованих за адресою: м.Одеса, пров. Каркашадзе, 4, а саме: договір оренди нежитлового приміщення від 11.02.2019 № 16/19, який нотаріально не посвідчений, та договір оренди від 13.12.2019 № 16/19, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 695. Утім, Департамент наполягає на тому, що він як уповноважений орган у сфері оренди об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси не приймав рішення про укладення договору оренди від 13.12.2019 № 16/19, а крім того відповідач не сплачував орендних платежів за цим договором і сторони не підписували акта приймання-передачі цих приміщень. Тому позивач вважає, що право на користування у ГО "А-Б-В-Г-Дейка" на цю нерухомість не виникло.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином.
14.06.2022 відповідачем було подано до суду пояснення по суті спору, в якому він заперечує проти позову. Зауважує, що позивачем не доведено факту порушення спірним договором його прав та охоронюваних законом інтересів, доводи позивача зводяться виключно до припущень щодо наявності або відсутності повноважень на підписання договору, тому позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 16.11.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 11.02.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Центр всебічного фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів "А-Б-В-Г-Дейка" (орендар) укладено договір № 16/19 оренди нежитлового приміщення - нежитлових будівлі та споруди загальною площею 773,6 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4 (власником якого є Одеська міська рада), відповідно до якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування ці нежитлові будівлю та споруду на термін з 11.02.2019 до 11.01.2022.
13.12.2019 між Департаментом, як орендодавцем, та ГО "А-Б-В-Г-Дейка", як орендарем, укладено договір оренди № 16/19 цих же приміщень, але терміном на 49 років до 13.12.2068. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 695.
Відповідно до пункту 1.2 цих договорів, передача в оренду приміщень здійснена на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", наказу в. о. директора Департаменту від 11.01.2019 № 16 "Про затвердження результатів вивчення попиту на об'єкт оренди та укладання договору оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі та споруди, загальною площею 773,6 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4, з ГО "А-Б-В-Г-Дейка".
Договори від імені Департаменту підписані заступником директора - начальником управління орендних відносин та відчуження комунального майна Радіоновим В. М., що діяв на підставі Положення про Департамент і довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. від 23.03.2018 і зареєстрованої за № 633. Ці договори містять ті ж самі умови, окрім їх терміну дії (договір від 11.02.2019 до 11.01.2022, а договір від 13.12.2019 до 13.12.2068). До того ж договір оренди від 13.12.2019, на відміну договору оренди від 11.02.2019, містить нотаріальне посвідчення.
22.07.2021 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021, у справі № 916/1256/21 за позовом Департаменту до ГО "А-Б-В-Г-Дейка" про стягнення пені, та відмовив у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 11.02.2019 № 16/19 і виселення останньої із займаних приміщень. Відмова у задоволенні вимоги про розірвання договору мотивована тим, що вона не забезпечить ефективного захисту порушених прав Департаменту, оскільки чинним залишиться посвідчений нотаріально договір оренди від 13.12.2019 № 16/19, вимогу про розірвання якого Департамент не заявляв. Суд установив існування двох договорів оренди, укладених стосовно одного і того ж самого нерухомого майна, а саме: договору оренди від 11.02.2019 (з терміном дії до 11.01.2022), нотаріально не посвідченого, та договору оренди від 13.12.2019 (з терміном дії до 13.12.2068), який нотаріально посвідчений. До того ж, сторони склали акт прийому-передачі приміщень саме до договору оренди від 11.02.2019 № 16/19. Верховний Суд 21.12.2021 постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту на ці судові рішення.
Позивач наполягає, що договір оренди від 13.12.2019 №16/19 суперечить приписам частин першої та четвертої статті 9 та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, який був чиннім на час його укладення, а також порядку, визначеному Положенням про порядок проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженим розпорядженням Одеського міського голови від 11.12.1999 №1310-01, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Укладений між сторонами спірний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Станом на час укладення оспорюваного договору організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належали Автономній Республіці Крим або перебували у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебувало в державній та комунальній власності, регулювалися Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
У частинах першій, другій статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Приписами частини третьої статті 16 цього ж Закону передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (частини перша - третя статті 92 ЦК України).
Так позивач наполягає на відсутності повноважень у Департаменту, як уповноваженого органу у сфері оренди об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, на прийняття рішення про укладення договору оренди від 13.12.2019 № 16/19, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. за реєстровим № 695.
Як слідує з наказу в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Радіонова В.М. №16 від 11.01.2019 "Про затвердження результатів визначення попиту на об'єкт оренди та укладення договору оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі та споруди загальною площею 773,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4, з Громадською організацією "Центр всебічного фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів "А-Б-В-Г-Дейка", останнім ухвалено укласти договір оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі та споруди загальною площею 773,6 кв.м., які розташовані за адресою: м.Одеса, пров.Каркашадзе, 4, з Громадською організацією "Центр всебічного фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів "А-Б-В-Г-Дейка" для розміщення громадської організації інвалідів, яка спрямована на здобуття дошкільної, позашкільної освіти для дітей інвалідів, згідно зі статутною діяльністю (ставки орендної плати за використання нерухомого майна - 1%, 7%) терміном на 2 роки 11 місяців. В п.2 наказу визначено орендному відділу управління орендних відносин та відчуження комунального майна Департаменту у 30 календарних днів укласти договір оренди, в іншому разі наказ буде важатись таким, що втратив чинність.
11.02.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "А-Б-В-Г-Дейка" (орендар), укладено договір №16/19 оренди нежитлового приміщення - нежитлових будівлі та споруди загальною площею 773,6 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4, відповідно до якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування нежитлові будівлю та споруду на термін з 11.02.2019 до 11.01.2022.
В свою чергу, 13.12.2019 між Департаментом, як орендодавцем, та ГО "А-Б-В-Г-Дейка", як орендарем, укладено договір оренди № 16/19 цих же приміщень, але терміном на 49 років до 13.12.2068. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 695.
Відповідно до пункту 1.2 цих договорів, передача в оренду приміщень здійснена на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", наказу в. о. директора Департаменту від 11.01.2019 № 16 "Про затвердження результатів вивчення попиту на об'єкт оренди та укладання договору оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі та споруди, загальною площею 773,6 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4, з ГО "А-Б-В-Г-Дейка".
Договори від імені Департаменту підписані заступником директора - начальником управління орендних відносин та відчуження комунального майна Радіоновим В. М., що діяв на підставі Положення про Департамент і довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. від 23.03.2018 і зареєстрованої за № 633.
Разом з тим, аналізуючи підстави укладення між сторонами наведених вище договорів оренди комунального майна суд констатує, що на виконання означеного наказу від 11.01.2019 було укладено саме договір від 11.02.2019. При цьому, договір укладено у строк, встановлений наказом - у термін 30 календарних днів (п.2 наказу); та на строк, визначений вказаним наказом (з 11.02.2019 по 11.01.2022, тобто на два роки одинадцять місяців (п.1 наказу).
При цьому, договір №16/19 від 13.12.2019 оренди нежилого приміщення укладено строком на 49 років до 13.12.2068 (що не відповідає п.1 наказу), та поза межами встановленого п.2 наказу строку (в строк, що перевищує 30 календарних днів).
Таким чином, укладення договору №16/19 від 13.12.2019 відбулось за відсутності відповідного наказу на його укладення.
За наведеного суд констатує, що спірний договір оренди від 13.12.2019 №16/19 укладений з порушенням процедури передачі комунального майна в оренду, визначеної положеннями частин першої, четвертої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, чинній на момент його укладення.
За змістом статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 цього Кодексу, зокрема частинами першою, другою цієї статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Крім того, умовами п.3.4 договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежитлову будівлю та споруди згідно з п.1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Проте, акт приймання-передачі майна між сторонами підписано не було, протилежного суду не доведено, отже право на користування об'єктом оренди за таким договором у відповідача не виникло.
Таким чином, оскільки договір оренди від 13.12.2019 №16/19 укладений з порушенням процедури передачі комунального майна в оренду, визначеної положеннями частин першої, четвертої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, чинній на момент його укладення, останній підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати, в порядку ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення від 13.12.2019 №16/19, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302595, 65039, м. Одеса, вулиця Артилерійська, будинок 1) та Громадською організацією "Центр всебічного, фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів "А-Б-В-Г-Дейка" (код ЄДРПОУ 39636826, 65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2Д), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №695.
3. Стягнути з Громадської організації "Центр всебічного, фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів "А-Б-В-Г-Дейка" (код ЄДРПОУ 39636826, 65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2Д) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302595, 65039, м. Одеса, вулиця Артилерійська, будинок 1) - 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 27 листопада 2023 р.