28 листопада 2023 року Справа № 915/1761/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув заяву про видачу судового наказу № б/н від 17.11.2023 року приватного підприємства “Конекс”, код ЄДРПОУ 23060192 (м. Вінниця, Вінницька область, вул. Київська, 136-Г) за вимогою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Рудики Андрія Олександровича, код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Приватне підприємство «Конекс» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Рудики А.О. грошових коштів за договором поставки від 14.06.2016 року № 268-ЯВ у розмірі 20517,61 грн., а також витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Як на підставу заяви заявник посилається на те, що боржник в порушення умов договору поставки не виконав своїх зобов'язань зі сплати грошових коштів.
Щодо вимог заявника про стягнення з боржника витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Порядок розгляду справ за правилами наказного провадження визначено р. ІІ ГПК України "Наказне провадження", який окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені заявником, та чітко визначає, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. При цьому положеннями ч. 1 ст. 154 ГПК України також передбачено, що розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.
Враховуючи викладене, стягнення з боржника витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. суперечить самій суті наказного провадження, оскільки у наказному провадженні окремо не встановлено порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені заявником, та вказані витрати не є неоспорюваною заборгованістю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову приватному підприємству «Конекс» у видачі судового наказу в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Рудики А.О. витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 148, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст. ст. 153, 234, 235 ГПК України, суд, -
Відмовити приватному підприємству “Конекс”, код ЄДРПОУ 23060192, у видачі судового наказу в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Рудики Андрія Олександровича, код НОМЕР_1 , витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів.
Суддя А.П. Алексєєв