Справа № 288/3217/23
Провадження № 2/288/527/23
28 листопада 2023 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, в якій вказує, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (далі - відповідач).
Шлюб зареєстровано 06 жовтня 2020 року Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Протягом останнього часу відносини між сторонами погіршились, вони втратили почуття кохання, взаєморозуміння і довіри, їх погляди на життя та суспільні цінності почали кардинально відрізнятись, шлюб став лише формальністю.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає, що примирення та збереження шлюбу не можливе.
Позивач просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових доказів щодо заперечення проти позову.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, в позовній заяві просять справу провести без участі позивача та її представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 27 листопада 2023 року надав клопотання в яких вказує, що позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення та просить справу проводити без його участі, також вважає, що покладення судових витрат на відповідача є неправильним та несправедливим, відшкодування витрат можливе в обсязі 2000,00 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з статтями 274-279 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що сторони не підтримують подружні стосунки і не бажають миритися, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2020 року Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 », актовий запис № 1474, що підтверджується свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13 листопада 2021 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 4866.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
За визначенням частини 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно частини 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічне положення закріплено в ст. 24 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя /стаття 110 СК України/. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до статті 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Частиною другою статті 114 Сімейного Кодексу України встановлено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно з частиною третьою статті 115 Сімейного Кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що сторони припинили між собою шлюбні стосунки, спільне господарство не ведеться. Позивач в категоричній формі наполягає на розлученні з відповідачем, з яким примиритись не бажає, ніяких заходів для цього не вживала і вживати не буде, оскільки прийшла до переконання про неможливість подальшого збереження між ними сім'ї.
Зазначені обставини у їх системному зв'язку свідчать, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, подальше спільне життя подружжя буде суперечити їхнім інтересам, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач в позовній заяві також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України) Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).
До матеріалів справи додано Договір № 60 про надання правової допомоги від 14 жовтня 2023 року /а.с. 13-18/, укладений між ОСОБА_1 далі - клієнт та ОСОБА_6 далі - адвокат, разом - сторони, Акт прийому -передачі виконавчих робіт до Договору № 60 від 14.10.2023 року, винесеного 23.01.2023 року та Детальний опис робіт виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 23.01.2023 року /а.с. 23, 24/.
В Акті прийому - передачі виконаних робіт від 23 січня 2023 року зазначено, що адвокат повністю надав, а клієнт прийняв виконані адвокатом, передбачені Договором роботи згідно детального опису робіт від 23.10.2023 року виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі, роботи надані на загальну суму 3000,00 гривень. Сторони не мають одна до одної жодних претензій /а.с. 24/.
Як вбачається з Детального опису робіт виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 23.01.2023 року, адвокатом виконанні роботи, а клієнтом здійснено витрати необхідні для надання допомоги правничого характеру у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу: 1. 14.10.2023 року -консультація правового характеру з використанням юридичної літератури, нормативно правових документів та реєстру судових рішень; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт-15 хвилин, вартість послуг з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати та праці у вихідні, святкові та неробочі дні - 750,00 гривень; 2. 15.10.2023 року - вивчення та надання правової оцінки письмовим документам поданих адвокату клієнтом; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт- 5 хвилин, вартість послуг з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати та праці у вихідні, святкові та неробочі дні - 250,00 гривень; 3. 23.10.2023 року - підготовка позовної заяви та письмових доказів до позовної заяви; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт - 40 хвилин, вартість послуг з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати та праці у вихідні, святкові та неробочі дні - 2000,00 гривень. Кошти в сумі 3000,00 гривень отримав адвокат Бовшик М.Ю. /а.с. 23/.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 60 від 23 жовтня 2023 року, виданої адвокатом Бовшик М.Ю. прийнято від ОСОБА_1 , підстава договір № 60 від 14.10.2023 року, сума 3000,00 гривень /а.с. 21/.
Відповідач надав клопотання в якому просить зменшити витрати на правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Частиною четвертою, п'ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Отже, відповідач скористався своїм правом та заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, а тому враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, зокрема ціну позову, тривалість судових засідань, час витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях і заявлених ним клопотань, складність справи, ціну позову та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд з огляду на розумну необхідність судових витрат, обмежує їх розмір з 3000,00 гривень до 2000,00 гривень.
Таким чином, позов в частині заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення та з відповідача належить стягнути вказані витрати на користь позивача.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Проте, так як відповідачем визнано позов в повному обсязі, то суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок та повернути позивачу з державного бюджету 536 гривень 80 копійок.
Керуючись статтями 24, 104, 105, 110, 112 - 115 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 137, 141, 142, 206, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Шлюб зареєстрований 06 жовтня 2020 року Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1474, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Після державної реєстрації розірвання шлюбу прізвище дружини залишити - « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок.
Зобов'язати ГУК у Житомирській області/ТГ смт. Попільня, код ЄДРПОУ: 37976485, Банк одержувача: Казначейство України, рахунок отримувача: UA878999980313151206000006743, повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір сплачений в сумі 536 гривень 80 копійок, який було сплачено згідно квитанції № 1230757264 від 30 жовтня 2023 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник