Справа № 161/18307/22
Провадження № 2/161/607/23
20 листопада 2023 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Шарунович К.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу №161/18307/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
28 грудня 2022 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та позивачем був укладений кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 15 січня 2008 року був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку передано житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 02 жовтня 2014 року був виданий виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 257 225,88 грн.
Вказаний виконавчий напис був пред'явлений до виконання в органи ДВС України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2022 року №161/16281/22, замінено стягувача у виконавчому документі, виданому за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною №1224 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» в розмірі 257 225, 88 грн, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», на його правонаступника - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Позивач вважає вищенаведений виконавчий напис незаконним, оскільки вимоги банку не є безспірними, іпотекодержатель у встановленому законом порядку не надсилав повідомлення про задоволення своїх вимог, а за ним стягнуто одночасно штраф та пеня, що є подвійною відповідальністю за одне і те саме правопорушення.
Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню спірний виконавчий напис.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про нього був повідомлений належним чином.
Заслухавши присутнього представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.
Судом встановлено, що 15 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та позивачем був укладений кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 15 січня 2008 року був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку передано житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 02 жовтня 2014 року був виданий виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 257 225,88 грн.
Вказаний виконавчий напис був пред'явлений до виконання в органи ДВС України. Постановою головного державного виконавця Луцького районного ВДВС від 04 жовтня 2016 року ВП №52528481, було відкрито виконавче провадження за ним. Згідно відкритих відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, наразі виконавче провадження триває (https://asvpweb.minjust.gov.ua/).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2022 року №161/16281/22 замінено стягувача у виконавчому документі, виданому за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною №1224 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» в розмірі 257 225, 88 грн, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», на його правонаступника - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
При цьому зі змісту цієї ухвали слідує, що заяву про заміну стягувача у виконавчому листі подавав адвокат Редько Олександр Вікторович, який є одночасно представником позивача у даній справі.
Також з відміток у паспортному документі позивача слідує, що відповідач є сином позивача.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у цивільній справі №723/826/19.
Застосовуючи цю позицію до розглядуваних правовідносин, суд зазначає, що фактично позовні вимоги спрямовані не на захист прав позивача від незаконних вимог іпотекодержателя (кредитора) та вирішення спору між ними, а спрямовані на фіктивне визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, з метою ухилення від сплати виконавчого збору, який був нарахований під час примусового виконання цього виконавчого документу, що не узгоджуються із завданням цивільного судочинства, а також свідчить використання позивачем «права на зло».
До такого висновку суд доходить з тієї підстави, що у даному випадку наявні узгоджені процесуальні дії обох сторін, адже позивача під час подання цього позову, а відповідача - під час вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому документі представляє одна і та сама особа - адвокат Редько Олександр Вікторович.
Згідно з вимогами ч.2 ст.61 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.
Отже, вибір одного і того самого представника позивачем та відповідачем свідчить про відсутність суперечностей між інтересами сторін та узгодженість їх дій, що суперечить завданням позовного провадження у цивільних справах.
Також, суд звертає увагу, що як позивач, так і відповідач проживають за однією адресою - АДРЕСА_1 , а також є близькими особами - батьком та сином.
Заслуговує на увагу також пасивна процесуальна поведінка відповідача, який не заперечив позов та не надав будь-яких доводів з приводу законності виконавчого напису нотаріуса, хоча за змістом ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2022 року №161/16281/22 він у встановленому порядку придбав право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, та наполягав на заміні його на стягувача у виконавчому написі.
Також, слід зауважити, що позивач оскаржив спірний виконавчий документ через значний проміжок часу - 9 років від дня його видачі, при цьому тільки після того, як його син придбав право вимоги за кредитним та іпотечними договорами. Відповідач при цьому не просить суд застосувати строки позовної давності.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки сторони є близькими особами, які проживають за однією адресою, їх представляє у спірних правовідносинах один і той самий представник, відповідач зайняв пасивну процесуальну позицію та не доводить законності виконавчого документу, право вимоги за яким він раніше придбав, що свідчить про узгодженість їх інтересів та відсутність реального спору, сам виконавчий документ оскаржується позивачем через значний проміжок часу, і при цьому відповідач не просить суд застосувати строки позовної давності, суд зазначає, що фактично позовні вимоги спрямовані не на захист прав позивача від незаконних вимог іпотекодержателя (кредитора) та вирішення спору між ними, а спрямовані на ухилення від сплати виконавчого збору, який був нарахований органами ДВС, що не узгоджуються із завданням цивільного судочинства, а також свідчить використання позивачем «права на зло». З цих міркувань слід відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.265 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, м. Київ, вул. Дмитрівська, 33, оф. 2.
Повний текст рішення виготовлено
та підписано 28.11.2023.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк