Справа № 158/3768/23
Провадження № 2-а/0158/120/23
27 листопада 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Польової М.М.,
з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,
представника позивача Іванова С.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Воробей П.О.,
перекладача Трачук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.05.2023 о 22 год. 15 хв. відповідач був виявлений та затриманий на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на напрямку 307 прикордонного знаку, 300 метрів до державного кордону України при спробі незаконного перетинання державного кордону в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску. 01.06.2023 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2023 відповідача затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. 10.06.2023 відповідача поміщено до Волинського ПТПІ.
94 прикордонним загоном вживалися заходи щодо ідентифікації та документування відповідача, а саме 31.05.2023 та 12.06.2023 надіслано до Посольства Республіки Ірак в Україні запити щодо ідентифікації відповідача, до якого додані заповнені анкети, фото та інше. 11.07.2023 від Посольства Республіки Ірак в Україні надійшов лист про те, що Посольство Республіки Ірак в Україні здійснює оформлення разових проїзних документів для громадян Іраку, які мають особисте бажання виїхати до Республіки Ірак, а 12.07.2023 відбулась телефонна розмова відповідача з Консулом Посольства Республіки Ірак, де відповідач відмовився від оформлення документів на повернення додому та відмовляється в написанні заяви щодо видачі йому документів, тобто не йде на співпрацю щодо документування та повернення додому.
20.07.2023 під час перебування у Волинському ПТПІ громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 звернувся із заявою до УДМС у Волинській області про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. 25.10.2023 отримано відповідь УДМС у Волинській області про те, що заява громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 до розгляду не приймалась.
21.08.2023 відповідач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до УДМС у Волинській області про визнання протиправними дії та скасування відмови в прийнятті заяви. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 в задоволенні позову відмовлено. Відтак, враховуючи наведене, позивач просить продовжити строк затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 місяців.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що до набранням рішенням Волинського окружного адміністративного суду законної сили, позивачем не будуть вчинятися дії, пов'язані з ідентифікацією та примусовим видворенням відповідача.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача зазначив, що відсутні правові підстави, передбачені ст. 289 КАС України, для продовження строку затримання відповідача. Крім того, вказав, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2023.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 29.05.2023 о 22 год. 15 хв. відповідач був виявлений та затриманий на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на напрямку 307 прикордонного знаку, 300 метрів до державного кордону України при спробі незаконного перетинання державного кордону в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску (а.с.14).
01.06.2023 співробітниками НОМЕР_2 прикордонного загону було прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25-26).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2023 громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України (а.с.9-10).
На підставі рішення НОМЕР_2 прикордонного загону від 09.06.2023 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні (а.с.16).
НОМЕР_2 прикордонний загін листами від 30.05.2023, 31.05.2023 та від 12.06.2023 звертався до Посольства Республіки Ірак в Україні з інформуванням про затримання громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та клопотанням про ідентифікацію останнього за анкетними даними та копією паспортного документу (а.с.11-12, 15).
Як слідує із листа НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.10.2023 до вищевказаних запитів долучалися копія паспортного документу відповідача, кольорові фотокартки, власноруч заповненні відповідачем анкети, які були визначені Посольством Республіки Ірак. Із вказаного листа також слідує, що в телефонному режимі Посольство Республіки Ірак в Україні підтвердило громадянство Омер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).
Разом з тим, у листі від 11.07.2023 Посольство Республіки Ірак в Україні повідомило, що Посольство здійснює оформлення разових проїзних документів для громадян Іраку, які мають бажання виїхати до Республіки Ірак, та вказало, що громадянину Республіки Ірак необхідно надати письмову заяву, в якій зазначити про бажання заявника отримати разовий проїзний документ з метою добровільного повернення до Республіки Ірак (а.с.20).
Відповідно до листів Волинського ПТПІ від 20.07.2023 та від 16.10.2023 громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.07.2023 звернувся до УДМС України у Волинській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 08.08.2023 він отримав повідомлення про залишення його заяви без розгляду (а.с.21, 29).
Відповідач дії УДМС України у Волинській області щодо відмови у прийнятті його заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскаржив в судовому порядку до Волинського окружного адміністративного суду (а.с.29).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №140/23771/23 відмовлено у задоволенні позову, що підтверджено представниками позивача та відповідача у судовому засіданні.
Станом на дату розгляду вказаної справи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №140/23771/23 не набрало законної сили. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні повідомлено, що відповідачем подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Так, згідно із ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
Частиною 11 ст. 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч. 12 та ч. 13 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Тобто, у кожному конкретному випадку, якщо відповідний адміністративний позов про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства подано з метою ідентифікації особи, забезпечення примусового видворення чи реадмісії, повинні братись до уваги конкретні фактичні обставини, які доводять факт того, що: - дійсно особа не співпрацює під час процедури її ідентифікації; - відсутня інформація з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства; - відсутні документи, необхідні для ідентифікації особи.
При цьому, необхідно встановлювати причини та умови існування вказаних фактів, як-то: - в чому саме проявляється факт відсутності співпраці особи під час процедури її ідентифікації ?; - чи зумовлена така відсутність співпраці суб'єктивною поведінкою особи, чи можливо існують об'єктивні для особи перешкоди для такої співпраці ?; - яка саме причина відсутності інформації з країни громадянської належності або країни походження особи, і які саме заходи (дії) було вчинено уповноваженим органом для отримання такої інформації ?; - які саме документи є відсутніми для ідентифікації особи, і чи такі документи є настільки необхідними і важливими, без яких неможливо здійснити об'єктивну ідентифікацію особи.
Як вбачається із листа ГУ УДМС в Харківській області від 24.08.2023, громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.12.2013 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 (орган видачі - 6301, підстава видачі - 04/13) строком дії до 01.11.2016 (а.с.24). Тобто, до 01.11.2016 відповідач перебував на території України на законних підставах.
Відповідно до довідки ГУ УДМС в Дніпропетровській області від 19.05.2023 громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.05.2023 звернувся із заявою про втрату паспорта громадянина Іраку НОМЕР_4 та посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 (а.с.8).
Крім того, із листа НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.10.2023 слідує, що в телефонному режимі Посольство Республіки Ірак в Україні підтвердило громадянство Омер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18). Також із вказаного листа вбачається, що НОМЕР_2 прикордонному загону була надана копія паспортного документа відповідача.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що особа відповідача чітко встановлена, а саме, що це є громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних суперечливих даних щодо особи відповідача у судовому засіданні не встановлено та сторонами не доведено.
Окрім того, судом встановлено, що громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 звертався до УДМС України у Волинській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак йому було відмовлено у прийнятті заяви. Зазначену відмову відповідач оскаржив до Волинського окружного адміністративного суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №140/23771/23 відмовлено у задоволенні позову. Однак, станом на дату розгляду вказаної справи вказане рішення суду не набрало законної сили. Крім того, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також яка оскаржує відповідне рішення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, або до суду, до прийняття рішення за скаргою має права та обов'язки, передбачені статтею 13 цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема, має інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» положення цієї статті (примусове видворення іноземців та осіб без громадянства) не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Відтак, оскільки відповідач звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, тому з моменту його звернення із вказаною заявою до остаточного визначення його статусу, він вважається таким, що на законних підставах перебуває на території України.
Таким чином, оскільки на даний час громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою, яка ідентифікована та яка відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» на законних підставах перебуває на території України, тому суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Суд, звертає увагу, що відсутність остаточного судового рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, є окремою підставою, визначеною ч. 11 ст. 289 КАС України, для звернення до суду з позовом про продовження строку затримання.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, на думку суду, в даній справі відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог за позовом суб'єкта владних повноважень, оскільки такий вихід за межі позовних вимог може призвести до погіршення правового становища відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 241, 244, 246, 268-272, 289 КАС України, суд
В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено 27 листопада 2023 року.
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Відповідач: громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце перебування: АДРЕСА_2 ).
Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова